2. 3. Форми представлення економічної інформації. Носії і способи її передачі

Будь-яка інформація, у тому числі й економічна вимагає матеріального втілення. Це досягається шляхом її запису на матеріальні носії. Існують дві основні форми представлення інформації:

Аналогова форма. Інформація записується у виді звичних для людини умовних позначок (букв, цифр, спец. символів).

Цифрова форма. Інформація кодується в двійковій системі числення і записується на носії.

Класифікація носіїв інформації.

Вид матеріальної основи	Носії
Папір	Паперовий документ, перфострічка, перфокарта
Магнітні носії	Магнітні диски, магнітні стрічки
Оптичні носії	CD-ROМ, CD-RW, DVD MO - диски

Способи передачі інформації.

Існують традиційні і технічні способи передачі інформації.

До першого можна віднести передачу інформації кур'єром і за допомогою звичайної пошти.

До технічних способів можна віднести телеграфний, факсимільний зв'язок, а також передачу даних по модемному зв'язку, служби Інтернету (www).

2.4. Методи класифікації і кодування інформації

Класифікація і кодування являють собою єдиний безперервний процес для формального опису інформації з метою забезпечення її компактного збереження в пам'яті комп'ютера і зручності її обробки.

Класифікація є попереднім етапом даного процесу.

Класифікацією називають розбивку вихідної безлічі об'єктів на безлічі і підмножину по їх чи подібності розходженню у відповідності з деякими чи методами системою.

Підмножина об'єктів отримане в результаті класифікації називається класифікаційним угрупованням.

Чи властивість характеристика об'єкта по який проводиться класифікація називають ознакою класифікації.

Етап розбивки об'єктів на підмножину називають ступінню класифікації. А число ступенів – глибиною класифікації.

Тепер використовують наступні основні методи класифікації:

ієрархічний (послідовний)

рівнобіжний (фасетний)

Послідовний полягає в послідовній розбивці вихідної сукупності об'єктів на підлеглі класифікаційні угруповання. При цьому повинні виконуватися наступні правила:

розподіл кожного угруповання проводиться тільки по одній ознаці;

отримані на кожній ступіні класифікаційні угруповання не повинні повторюватися;

ознаки, по яких виробляється класифікація, повинні визначатися в залежності від розв'язуваної задачі.

Переваги методу: зручність ручної обробки; звичність і інформативність коду.

Недоліки:

твердість структури, обумовлена строгою фіксацією ознак, що не дозволяє здійснити класифікацію об'єктів по непередбаченим її структурою класифікаційним ознакам;

зміна однієї ознаки тягне за собою необхідність реструктурування системи кодування в цілому чи частково.

Приклад. Бухгалтерські рахунки в новій системі обліку класифікуються по розділах, рахункам і субрахункам.

Звичайно для позначення ознак у послідовній системі класифікації використовують такі типи назв: група, підгрупа, клас, підклас, вид, підвид.

Рівнобіжний (фасетний) метод передбачає визначення декількох незалежних ознак і їхніх можливих значень. Класифікація цим методом дозволяє формувати довільні класифікаційні угруповання, шляхом завдання визначених значень узятих з різних фасетів.

Приклад. Для класифікації студентів вищих навчальних закладів можна використовувати такі незалежні ознаки: факультет, форма навчання, успішність, спеціальність.

Для формування класифікаційного угруповання задаються, наприклад, параметри - вибрати студентів, що складаються в шлюбі, 3-го курсу, що мають відмінну успішність за фахом "Облік і аудит". Даний метод класифікації більш гнучкий. Методом комбінації значень незалежних ознак можна утворити довільні класифікаційні угруповання. Цей метод покладений в основу формування запитів до БД.

При побудові фасетної системи класифікації необхідно дотримувати наступних правил: ознаки , що використовуються в різних фасетах не повинні повторюватися;

з безлічі ознак, що характеризують об'єкти класифікації, відбираються тільки ті, котрі забезпечують рішення конкретної задачі.

Фасетна система більш гнучка тому що дозволяє виконувати довільне додавання, видалення і зміну ознак класифікації і їхніх значень.

Кодування - завершальний етап процесу класифікації.

Ціль кодування полягає в представленні інформації у виді зручному для обробки на комп'ютері, більш компактного запису інформації а отже економія пам'яті, доповнення інформації існуючої вихідною мовою.

Система кодування – сукупність правил і методів розробки кодів і порядок складання класифікаторів.

Кодуванням називається утворення і присвоєння кодів класифікаційним угрупованням і об'єктам класифікації

Кодом називається умовна позначка класифікаційних угруповань і об'єктів класифікації.

Для кодування економічної інформації використовують так називані семантичні коди. Це коди, утворені на підставі властивостей об'єктів . Для кожного коду прийняті такі позначення:

алфавіт коду - система знаків прийнята для утворення кодів (числа, букви, спеціальні знаки);

основа коду, кількість знаків в алфавіті коду;

довжина коду, число знаків у коді без обліку пробілів;

розряд коду, позиція знаків у коді;

структура коду, умовна позначка складу і послідовності розташування знаків у коді.

Розглянутий вид кодування називається семантичним кодуванням об'єктів і класифікаційних угруповань.

Крім семантичного в ИС використовуються наступні види кодування:

Посимвольное - кодування символів для запису на комп'ютерні машинні носії у відповідності з визначеними стандартами;

перешкодозахисне - до повідомлень додаються зайві розряди, значення яких залежить від характеру повідомлення;

криптографічне - кодування з метою захисту інформації від несанкціонованого доступу;

кодування графічної й іншої нетекстової інформації - кодування з метою запису на комп'ютерні носії різних об'єктів нетекстового походження (зображення, звуки, анімації, відео);

Ціль семантичного кодування:

зменшення обсягу даних для більш раціонального використання технічних ресурсів при передачі і збереженні інформації;

однозначна ідентифікація об'єктів і проведення розходжень, що із працею визначаються звичайною мовою;

формалізація властивостей об'єктів для використання логічної обробки даних.

Семантичне кодування розділяється на :

ідентифікаційне - використовується для однозначної ідентифікації (виділення) одного чи декількох об'єктів з безлічі інших. Попередня класифікація при цьому не проводиться;

класифікаційне - призначене для формального запису інформації про властивості кодируемых об'єктів. Цьому виду кодування завжди передує попередня класифікація.

Вимоги до системи кодування:

система кодування повинна відповідати ЄСКК ТЕІ; алфавіт коду по можливості повинний бути цифровим;

кодове позначення повинне забезпечувати резерв, тобто можливе кодування додаткових позицій

Тепер розрізняють такі методи кодування: порядковий; серійний; позиційний.

Порядковий передбачає утворення і присвоєння кодів об'єктів з чисел натурального ряду. Приклад: 01, 02, 53.

Призначений для кодування невеликої кількості об'єктів, причому порядок їхнього проходження може бути довільним. Порядковий код не несе в собі ніякої характеристики об'єкта, характеризується тільки довжиною, що визначається значністю загального числа об'єктів кодування. Якщо порядковий код має меншу, чим у максимальному значенні значність то в нього додаються лідируючі нулі. Даний метод не передбачає проведення попередньої класифікації.

Серійний передбачає проведення однорівневої попередньої класифікації. Отримані в результаті класифікації угруповання визначається серією кодів з урахуванням резерву для кодування додаткових позицій. Приклад: для кодування академічних груп вузів за допомогою серійного методу можна визначитися в такою серією кодів: 0001 - 0030, 0031-0060. Розмір серії визначається по максимально можливій кількості об'єктів відповідної угруповання. Якщо можлива кількість об'єктів заздалегідь передбачити неможливо - необхідно установити великий розмір серії. В основному даний метод використовується разом із двома методами кодування (позиційним, порядкової).

Позиційний передбачає утворення коду об'єктів з кодів значень ознак (властивостей, якими володіє даний об'єкт). Перевага даного методу полягає в гнучкості, тобто - можливості кодування по довільній кількості ознак.

Розрізняють два різновиди позиційного коду:

Позиційно - залежний (коли значення молодшої ознаки позиційно залежить від значень старших ознак).

Позиційно-незалежний код - значення молодшої ознаки позиційно не залежить від значень старшої ознаки.

Звичайно код складається з двох частин: ідентифікаційної і класифікаційний.

Друга описує властивості об'єктів, а перша його порядковий номер (ідентифікатор).

Для забезпечення вірогідності введення і збереження кодів у пам'яті комп'ютера в кінець коду часто додається контрольний чи розряд контрольне число одержуване за допомогою спеціального апарата в процесі обробки вихідного значення кодів.

Рівнобіжний метод кодування заснований на фасетній класифікації, де кожній незалежній ознаці ставиться у відповідність кодове позначення. Порядок розміщення кодів узагалі не має значення. Але бажано при цьому з безлічі незалежних ознак класифікації в контексті розв'язуваної задачі виділити найбільш важливі і поставити коди цих ознак спочатку, а коди менш значимих - наприкінці коду.