Основні поняття педагогічної теорії та технології м.Монтессорі

Вибух у навчанні – безперервний, інтенсивний процес роботи над одним завданням.

Відкриття людини – самореалізація маленької дитини, яку М.Монтессорі вважала «невідомою одиницею, що проявляє себе в даний момент».

Внутрішні гід (провідник, керівник) – те, що забезпечує дитині можливість вибирати від роботи, який буде найкращим чином сприяти її розвитку.

Вправи в практичному житті – вправи, за допомогою яких дитина вчиться піклуватися про себе і навколишнє середовище.

Всотуючий розум – здатність і легкість, з якою маленька дитина несвідомо вчиться, спираючись на навколишнє середовище. Здатність дитини несвідомо запам’ятати всі ті аспекти довкілля, які вона об’єктивно може сприйняти.

Дидактичний матеріал – навчальний матеріал, який використовується дитиною для самонавчання.

Директриса – учитель у Монтессорі – школі, спостерігач і керівник пізнаваної діяльності дітей.

Дитина з відхиленнями – дитина, яка ще не створила себе і таким чином є неспокійною і важкою в управлінні; вона знаходить складне прилаштування і часто зникає у світі фантазій (примх).

Духовний (інтелектуальний) ембріон – новонароджена дитина з її потенціями до розвитку в духовну людину.

Ізоляція складності – один із найголовніших принципів створення і використання дидактичного матеріалу, що передбачає концентрацію дитини на конкретному аспекті завдання з метою його найкращого розуміння.

Контроль помилок – невід’ємна риса Монтессорі-матеріалів, що робить очевидними помилки, які робить дитина, і таким чином дозволяє їй після завершення вправи виправити їх.

Концентрація (поляризація) уваги – постійна реакція стосовно зовнішніх, точно встановлених умов.

Космічне виховання – спроба через повноцінне використання сенситивних періодів надати дитині допомогу, потрібну для її саморозвитку як цілісної істоти.

Космічне завдання – безперервна робота зі створення і підтримки довкілля, сприятливого для всіх живих істот і їх майбутніх поколінь.

Незалежність – подолання дитиною перешкод і залежності від інших у спробі отримати свободу і досягти саморозвитку.

Нормалізована дитина – дитина, що виражає себе в гармонії з середовищем, любить порядок і конструктивну діяльність, кмітлива, дисциплінована, співчуває іншим.

Основний урок – презентація дитині нового матеріалу. Мета цього уроку – не лише познайомити дитину з основними якостями і використанням матеріалу, але й дати можливість учителю більше дізнатися про дитину і її внутрішній розвиток. М.Монтессорі визначила вимоги до уроку: 1) простота («нічого, окрім безумовної істини»); 2) стислість («веди рахунок словам своїм»); 3) об’єктивність («кинути промінь світла й піти своєю дорогою»).

Підготовлене середовище – атмосфера, що дає дитині можливість вільно вчитися через об’єктивну активність у спокійній і впорядкованій островці, прилаштованій до її розмірів і інтересів.

Свобода – вільні рухи і переживання дитини в навколишньому середовищі, що передбачає дисципліну через свободу і повагу її прав.

Сенситивні періоди – періоди особливої чутливості до певних стимулів і сприйнятливості до навчання.

Сенсорні вправи – вправи, які є фундаментом для розвитку мови, письма, рахунку.

Сенсорні матеріали – посібники і обладнання, призначені для розвитку відчуттів і сприймань дитини через концентрацію уваги на певних стимулах.

Уроки номенклатури (триступеневі уроки) – індивідуальні уроки, на яких закріплюються навички роботи з матеріалом і вводяться нові поняття. Такий урок складається з трьох ступенів: 1) асоціація сенсорного сприйняття з назвою (встановлення педагогом зв’язку між предметом чи ознакою і назвою); 2) розпізнавання предмета чи ознаки, який відповідає назві; 3) запам’ятовування слова, що відповідає предмету чи ознаці.

Фізичний ембріон – притаманні дитині невід’ємні шаблони ментальних функцій.

Формувальні (утворювальні) роки – роки від народження до 6 років, коли дитина формує (утворює)свою особистість.

Цикли активності – періоди концентрації дитини на певному завданні до повного його виконання.