- •1. Поняття правової держави.
- •2.Президентська республіка.Основні ознаки.
- •3. Застосування права. Основні стадії застосування правових норм.
- •4. Визначення права.
- •5. Право і норми громадських організацій, норм звичаїв, традицій, ритуалів.
- •6 Структура правової норми.
- •7 Представницькі органи держави.
- •8 Основні ознаки правової норми.
- •9. Об’єктивне та суб’єктивне право.
- •10 Ознаки держави.
- •11.Форми правління.Монархічні і республіканські форми правління.
- •12. Поняття колізії правових норм та шляхи вирішення протиріч.
- •13 Влада і соціальні норми у первісно-общинному суспільстві.
- •14. Держава та громадські організації.
- •15.Предмет і метод правового регулювання.
- •16.Причини виникнення держави:психологічна теорія.
- •17.Зміст правовідносин.
- •18 Право як регулятор суспільних відносин.
- •20. Тлумачення норм права : обмежувальне, поширене, судове.
- •21.Типологія держав за теорією цивілізацієї а.Тойнбі.
- •22. Правосвідомість: поняття, структура, роль у суспільному житті.
- •23.Імперативні та диспозитивні норми права.
- •24 Визначення поняття “держава”.
- •25. Глава держави. Коло повноважень.
- •26 Поняття та принципи законності.
- •27. Предмет і метод загальної теорії д і п
- •28 Підзаконні нормативні акти, їх види.
- •29. Психологічна школа права.
- •30 Поняття галузі права, інституту права.
- •31. Правові ознаки конституційної (парламентської) монархії.
- •32 . Систематизація нормативно-правових актів : кодифікація.
- •34 Юридична відповідальність.
- •35 Конституційний суд.
- •36 Тдп в системі юридичних наук
- •37. Право і мораль.
- •38.Дія нормативно-правових актів в часі,просторі і колу осіб.
- •39. Декларація про державний суверенітет України 1990 рік.
- •40.Поняття природного і позитивного права.
- •41.Ефективність правового регулювання.
- •42.Закон.Основні правові ознаки закону.
- •43. Поняття правотворчості. Основні суб’єкти правотворчості.
- •44 Акти застосування правових норм : поняття, види.
- •45. Прогалини в праві.
- •46. Реалістична школа права.
- •47. Типологія держав. Понятя цивілізації, як критерія класифікації держав.
- •48 Принципи та функції права.
- •49. Історична школа права.
- •50.Демократія та автократія, як два типи державності.
- •51 Федерація територіальна та федерація національна: поняття, основні ознаки.
- •52 . Поняття правового статусу особи (громадянина)
- •53. Теорія природнього права і законність в державі.
- •54. Право : його роль та значення в сучасному суспільстві.
- •55.Поняття та види юридичної відповідальності.
- •56.Поняття свободи в теорії права.
- •57 Основні причини правопорушень в суспільстві.
- •58. Правова поведінка як гарантія свободи громадян.
- •59. Право в системі соціальних норм суспільства.
- •60 Вчення про роподіл влад. Реалізація вчення в Конституції України.
- •61 Систематизація нормативно-правових актів. Інкорпорація.
- •62.Поняття соціально - економічної формації і цивілізації як критерію класифікації держав
- •63.Джерела права
- •64 Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин: поняття і класифікація
- •65 Система права.
- •66Унітарна держава.
- •67.Поняття та ознаки державного суверенітету .
- •68.Конституція України - місце в системі нормативно-правових актів
- •69. Поняття та структура правопорушення. Види правопорушень. Проступки та злочини.
- •70.Структура правової норми
- •71 Регулятивна та охоронювальна функція права.
- •72 Юридичні факти, їх характеристика.
- •73 Процесуальне право та його характеристика.
- •74. Теорії походження права.
- •75. Нормативно-правовий акт: поняття, правові ознаки, види.
- •76.Основні ознаки тоталітарної держави.
- •77.Порядок прийняття законів.Стадії законодавчого процесу.
- •78 Поняття правовідносин. Елементи правовідносин.
- •79.Тлумачення правових норм: поняття та мета.
- •80.Юридичні особи як суб’єкти правовідносин.
- •81 Право та закон.
- •82 Класифікація норм права.
- •83 Співвідношення держави та права.
- •84 Вищі виконавчі органи державно влади.
- •85 Застосування права по аналогії.
- •86 Поняття та основні функції держави.
- •87.Англо-американська правова система
- •88.Правовий нігілізм і шляхи його подолання
- •89 Держава в політичній системі суспільтва.
- •90. Суб’єкти права: поняття, види суб’єктів права.
- •91 Законність та правопорядок.
- •92.Право і демократія
- •93Субєкти правовідносин.
- •94.Романо-германська правова система
- •95 Правова держава та її основні ознаки.
- •96.Законність і доцільність. Гарантії законності.
- •97 Ієрархія нормативно-правових актів.
- •98.Конституція України як нормативно-правовий акт вищої бридичної сили
- •99 . Співвідношення держави і особи: правове забезпечення поєднання інтересів.
- •100. Підстави, умови настання та види юридичної відповідальності.
- •101 .Причини виникнення держави: органічна теорія, теорія насильства та психологічна теорія.
- •102.Поняття правоправоздатності і дієздатності
- •103 Передумови правовідносин.
97 Ієрархія нормативно-правових актів.
По юридичній силі всі нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти. Юридична сила визначає їх місце та значимість в загальній системі державно-правового регулювання. У відповідності з теорією та практикою акти вищестоящих органів обладають більш високою силою, чим акти нижчестоящих правотворчих органів.
Закон - це нормативний акт, який приймається вищим представницьким органом держави в особливому законодавчому порядку, має вищу юридичну силу та врегульовує найбільш важливі суспільні відносини.
Підзаконні нормативно-правові акти - акти компетентних органів, які основані на законі і не протирічать йому. Вони поділяються на :
загальні підзаконні акти:
укази Президента - на основі та в розвиток законів;
постанови уряду - щоб врегулювати менш важливі питання.
місцеві підзаконні акти - акти представницької і виконавчої влади на місцях.
відомчі нормативно-правові акти (накази, інструкції) на певну сферу суспільних відносин (митні, банківські...)
внутріорганізаційні (локальні) - видаються різними організаціями для регламентації своїх внутрішніх питань.
В разі колізії застосовується акт, що має вищу юридичну силу.
98.Конституція України як нормативно-правовий акт вищої бридичної сили
Конститу́ція Украї́ни — основний закон держави Україна. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України проголосила, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина і держава відповідає перед людиною за свою діяльність, роботу державних органів та посадових осіб. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція окреслила коло питань, які визначаються виключно законами України. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надається Верховною Радою, є частиною національного законодавства України. Ст. 21 Конституції встановила, що норми Конституції є нормами прямої дії, тобто людина має право звернутися в суд за захистом своїх прав і свобод, якщо вони порушені, безпосередньо на основі Конституції, не посилаючись на інші закони. Якщо використані всі національні правові засоби захисту прав і свобод, громадяни мають право звертатися до міжнародних інстанцій. Діюча Конституція України складається з преамбули, 15 розділів де міститься 161 стаття
99 . Співвідношення держави і особи: правове забезпечення поєднання інтересів.
Правова держава визнає за індивідом визначену сферу свободи, за межі якої держава вмішуватись не може. Порушення даного правила тягне захист порушених права чи законних інтересів в судовому порядку. Дія принципів “все, що не заборонено індивіду - йому дозволено” та “все, що не дозволено владі - їй заборонено” є визначальними. Об’єктивне право свободи втілюється в суб’єктивних правах, серед яких права індивіда на позитивні дії держави в його інтересах : право на недоторканість особи, на освіту, соціальне забезпечення, соціальний захист тощо. У правовій державі інтереси особи збігаються з інтересами держави.
Взаємна відповідальність держави перед особою. Відносини між державою та особою повинні будуватись на началах рівності та справедливості. Визначаючи в законах міру свободи особи громадянина, держава в цих же межах обмежує себе у власних рішеннях і діях. Державні органи несуть відповідальність за порушення або не виконання обов’язків у цій сфері. Відповідальність їх перед народом від їх переобрання чи відміни прийнятого ними акту до кримінальної відповідальності.
Взаємна відповідальність особи перед державою. На цих же принципах (право - межі дозволеного) будується відповідальність особи перед державою. Особа за вчинення неправомірної поведінка несе відповідальність, так як вона не лише порушила чиїсь права, але і вплинула цим самим на благоустрій в державі. Але при застосуванні державного примусу держава повинна враховувати, щоб не порушити міру особистої свободи особи, а також покарання повинно відповідати тяжкості скоєного правопорушення.
Правовий характер взаємної відповідальності держави та особи - це важлива складова права, що складається в суспільстві, а не продукт волевиявлення дежави. Дотримання правових вимог - юридичний обов’язок всіх, і перш за все держави, чим і підтверджується невідчужуваність природніх прав людини в правовій державі. Основний принцип “держава в благо громадянина, а не громадянин в благо держави”.