38.Дія нормативно-правових актів в часі,просторі і колу осіб.

Нормати́вно-правови́й а́кт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Дія нормативно-правових актів у часі є:

− пряма, тобто він поширюється на всі факти, які виникли після набрання ним чинності, та на

факти, які виникли до набрання ним чинності, але продовжують існувати, проте тільки з моменту

набрання ним чинності;

−зворотна дія, яка має місце тоді, коли нормативно-правовий акт поширюється на факти, які

виникли до набрання ним чинності, але вже з моменту їхнього виникнення, тобто відбувається

перегляд попередніх рішень з цих фактів вже за новим нормативно-правовим актом;

− переживаюча дія, яка має місце у випадку, коли нормативно-правовий акт поширює свою дію

тільки на нові факти, а на факти, які виникли раніше і продовжують існувати, діє попередній

нормативно-правовий акт.

Дія нормативно-правового акту у просторі — це поширення його впливу на певну територію, державу в цілому чи певний регіон.

Дія нормативно-правового акту за колом осіб визначається підлеглістю осіб вимогам нормативно-правових актів. Згідно зі загальним правилом, дія нормативно-правового акту поширюється на всіх осіб, що перебувають на певній території.

39. Декларація про державний суверенітет України 1990 рік.

Декларація як політико-правовий акт проголошує основні принципи, положення внутрішньої та зовнішньої політики держави. Була прийнята 16 липня 1990 року Верховною Радою України. За юридичною природою Декларація - фундамент нової Конституції України, законів України, позиція України на м/нар. арені, перший акт, що проголосив та утвердив Україну суверенною державою, яка наслідок самовизначення народу України.

Суть Декларації в слідуючих основних моментах:

1. Україна як національна суверенна держава, що реалізує своє невід’ємне право на самовизначення;

2. Єдиним джерелом влади є народ України, який здійснює повновладдя через депутатів або безпосередньо;

3. Влада розподіляється на законодавчу, виконавчу та судову;

4. Україна має своє громадянство, де всі рівні перед законом, незалежно від кольору, раси, статі...;

5. Територія України є недоторканою та неподільною;

6. Народ України володіє виключним правом власності;

7. Держава забезпечує національне, культурне відродження та розвиток українського народу;

8. Україна проголошує право власності на Збройні Сили;

9. Виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування.

40.Поняття природного і позитивного права.

Природне право (lex naturalis) — термін теорії права, що визначає право, задане самою природою, а, отже, універсальне, однакове для всіх, чинне повсюди й завжди. Природне право протилежне позитивному праву, накладеному в рамках правової системи конкретної держави.

Поняття природного права є теоретично доктриною, яка використовується для критики конкретного позитивного права, визначеного законодавцем.

Поняття природного правав використовували й розвивали Гуго Гроцій, Бенедикт Спіноза, Томас Гоббс, Джон Локк, Жан-Жак Руссо.

Позитивне право (від лат. posit - покласти) — термін теорії права, який означає право, визначене законодавством у рамках конкретної правової системи, тобто право, чинне в даному суспільстві. Позитивне право протиставляється теоретичній концепції природного права, як права, визначеного самою природою.

У філософії права існує напрям правового позитивізму, який визнає тільке конкретне позитивне право відповідної епохи та держави, без огляду на його справедливість.