60 Вчення про роподіл влад. Реалізація вчення в Конституції України.

В історії права засновником вчення про розподіл влад вважається Монтеск’є, хоча є певні дані про те, що до нього цю проблему розглядали Дж.Локк, П.Орлик.

Дане вчення базується на розподілі усієї державної влади на декілька гілок, з метою запобіганню концентрації усієї влади в руках однієї чи кількох осіб, що не минуче призвело б до зловживання та диспотії. Тому Ш.Монтеск’є розділив усю державну владу на законодавчу, виконавчу та судову, а також наділив їх певними функціями.

Законодавча влада покликана для встановлення правових начал державного та суспільного життя, основні напрямки зовнішньої та внутрішньої політики країни, правову організацію та форми діяльності усіх гілок влади. Здавалось би ця влада є найбільш абсолютною, але й вона обмежується принципами права, природніми правами людини, ідеями свободи та справедливості. Вона знаходиться під контролем народу та спеціальних конституційних органів.

Виконавча влада займається реалізацією правових норм, що прийняті законодавцем. Вона не вправі приймати акти, що суперечать законам, чи встановлювати нові, що не передбачені законом права та обов’язки громадян.

Судова влада покликана оберігати право, правовий уклад державного та суспільного життя від будь-яких порушень. Вона здійснюється лише судовими органами, і на підставі чинних законів.

Для не можливості узурпації владою влади встановлений принцип та гарантії незалежності діяльності влад, та введення в законодавство норм, по взаємному впливу однієї влдаи на іншу.

В Конституції України дане вчення відображено в ст. 6. Там і закріплений принцип підпорядкованості усіх

61 Систематизація нормативно-правових актів. Інкорпорація.

Систематизація нормативно-правових актів — це діяльність, пов'язана з упорядкуванням і удосконаленням законодавчих та інших нормативно-правових актів, зведення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему.

Здійснювати систематизацію нормативно-правових актів необхідно для:

— усунення суперечностей між нормативними актами;

— підвищення якості та ефективності законодавства;

— забезпечення доступності його використання громадянами, державними органами,

громадськими організаціями, комерційними корпораціями.

Кодифікація — спосіб (форма) систематизації законодавчих актів, який полягає в їх удосконаленні через зміну змісту (переробку і узгодження) юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання, і об'єднання у новий єдиний нормативно-правовий акт. Іншими словами, кодификація виражається в підготовці та прийнятті нових актів, у які заносяться узгоджені між собою як норми старих актів, що виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження.

Результати кодифікації:Правила,Конституція, Положення,Статут,Кодекс,Основи законодавства.

Види:загальна,галузева,міжгалузева,спеціальна.

Інкорпорація — спосіб (форма) систематизації законодавства, який полягає у зовнішньому впорядкуванні (розташуванні в тоМУ чи іншому порядку) вже наявних нормативних актів без зміни змісту норм права, які містяться в них.

Результатом інкорпорації є збірники, де нормативні акти розташовуються в хронологічному або алфавітному порядку, за предметною ознакою, з урахуванням юридичної чинності об'єднуваних актів тощо. (офіційна,неофіційна,хронологічна,систематична).

Консолідація — спосіб (форма) систематизації, який полягає в об'єднанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту. Інакше: консолідація виражається в підготовці і прийнятті укрупнених актів на основі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання.