- •1.Складові частини (структура) міжнародного договору.
- •2.Депозитарій міжнародного договору
- •3.Поняття міжнародного договору. Класифікація міжн. Договорів.
- •4. Укладання міжнародного договору, стадії. Органи, що представляють державу при укладанні міжнародного договору.
- •6. Вступ в силу міжнародного договору.
- •7.Припинення дії міжнародного договору
- •8.Застереження до міжнародного договору.
- •9.Правило альтернату. Мова міжнародного договору.
- •10. Форма міжнародного договору та її юридичне значення.
- •11. Реєстрація міжнародного договору та її значення.
- •12. Чинність і нечинність міжнародного договору. Підстави нечинності. Дія міжнародного договору.
- •13. Поняття права міжнародної безпеки.
- •14.Поняття та джерела міжнародного економічного права.
- •15. Види і форми визнання.
- •16. Правовий режим повітряного простору.
- •17.Способи набуття зміни державної території. Державні кордони.
- •18. Поняття, значення і види територій в міжнародному праві.
- •20. Поняття та класифікація джерел міжнародного права.
- •27.Загальновизнані принципи міжнародного права, їх роль в системі норм міжнародного права.
- •21. Імперативні та диспозитивні норми міжнародного права.
- •23. Види і форми відповідальності в міжнародному праві
- •24. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів та їх класифікація.
- •26. Функції міжнародного права та їх роль в регулюванні м.В.
- •28. Особливості міжнародного права порівняно з національним.
- •29. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право.
- •30. Теорії взаємодії міжнародного і національного права.
- •31. Поняття та джерела міжнародного гуманітарного права.
- •32. Режим військового полону.
- •33. Початок війни та його правові наслідки.
- •34. Правовий статус комбатантів та некомбатантів.
- •35. Захист цивільного населення під час збройних конфліктів.
- •36. Правовий режим поранених та хворих
- •37. Призупинення військових дій. Припинення стану війни.
- •39. Правовий статус космонавтів.
- •40. Правовий статус космічних об’єктів.
- •41. Правовий режим космічного простору і небесних тіл.
- •42. Проблема розмежування космічного і повітряного простору.
- •43. Кодифікація права зовнішніх зносин.
- •44. Консульський патент та консульська екзекватура.
- •45. Поняття дипломатичних привілеїв та імунітетів. Класифікація.
- •46. Дипломатичний корпус. Дуаєн дип. Корпусу.
- •47. Дипломатичні класи та ранги.
- •48. Органи зовнішніх зносин держави та їх система.
- •49. Персонал дипломатичного представництва.
- •50. Функції консульських установ.
- •51. Правовий режим внутрішніх та територіальних вод.
- •52. Правовий режим відкритого моря.
- •53. Міжнародний район морського дна.
- •56. Джерела міжнародного морського права.
- •54.Правовий режим економічної зони і континентального шельфу
- •55. Поняття, джерела і принципи міжнародного повітряного права.
- •57. Правовий режим вод держав – архіпелагів.
- •58. Право мирного проходу.
- •59. Правовий режим прилеглої зони.
- •60. Поняття міжнародного морського права.
- •61. Юридична природа та юридична сила рішень міжнародної організації. Рада Безпеки оон.
- •62. Поняття міжнародної міждержавної організації.
- •63. Міжнародний Суд оон
- •64. Міжнародна правосуб’єктність м.О.
- •65. Оон. Ціль створення та правова природа.
- •66. Органи міжнародної організації. Класифікація органів.
- •67. Функції міжнародної організації.
- •68. Генеральна асамблея оон.
- •69. Економічна та Соціальна Рада оон.
- •70. Поняття, принципи та джерела міжнародного повітряного права
48. Органи зовнішніх зносин держави та їх система.
Органи зовнішніх зносин — державні органи, за допомогою яких здійснюються зв’язки з іншими державами і міжнародними організаціями.
Види органів зовнішніх зносин:
Закордонні — органи, які знаходяться за межами території держави. Вони в свою чергу поділяються на:
Постійні:
- дипломатичні представництва держав (посольства і місії);
- консульські представництва;
- постійні представництва держав при міжнародних організаціях.
Тимчасові:
- спеціальні місії, що направляються в інші держави для участі в церемоніальних заходах, ведення переговорів тощо;
- делегації, що направляються для участі в міжнародних конференціях;
Внутрішньодержавні — органи, які постійно знаходяться на території держави. Вони в свою чергу поділяються на:
Органи, що представляють державу з усіх питань (парламент, глава держави, глава уряду, відомство іноземних справ)
Органи, що представляють державу тільки в одній галузі його зовнішніх зв’язків (міністерство зовнішньої торгівлі; інші міністерства і відомства в межах встановлених законом).
переговори й укладає міжнародні договорх, пє
49. Персонал дипломатичного представництва.
— особовий склад дипломатичного представництва чи місії будь-якої д-ви. Поділяється на три категорії: дипломатичний персонал, адм.-технічний персонал, обслуговуючий персонал. Сучасне дип. право чітко визначає статус цих категорій, їх дипломатичні привілеї та імунітети. Дип. персонал, за Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961, містить принаймні дві характерні ознаки: його члени мають дипломатичні ранги і повинні бути, як правило, гр-нами акредитуючої д-ви. Крім того, всі ці особи мають дипломатичні паспорти, які видаються МЗС акредитуючої д-ви, а після нотифікації про їх прибуття до країни перебування їхні прізвища вносяться до окр. дип. списку, який публікується протокол, відділом МЗС країни перебування з наст, одержанням від нього цими особами спец, дип. карток. Зазначені картки підтверджують право членів дип. персоналу на надання їм дип. привілеїв та імунітетів у повному обсязі й на рівних засадах. Першою після посла служб, особою у складі дип. персоналу є радник-посланник (лише у великих посольствах), потім декілька радників, перші, другі й треті секретарі та аташе зі спец, питань. Окр. групу в дип. складі становлять військові (військ.-морські й військ.-повітряні) аташе та їхні помічники. Друга категорія — адм.-технічний персонал. Це референти, перекладачі, шифрувальники, телетайпісти, стенографістки, тех. секретарі, бухгалтери тощо. До обслуговуючого персоналу належать водії, прибиральниці, охоронці, кухарі та ін. Особливістю цієї категорії є те, що сюди входять переважно гр-ни країни перебування на відміну від першої і частково другої категорії, які комплектуються переважно зі складу відповід. співробітників міністерств і відомств акредитуючої д-ви. Питання чисельності персоналу посольств вирішуються, як правило, за обопільною згодою держав-контрагентів.
50. Функції консульських установ.
Консульським функціям Віденська конвенція приділяє досить значну увагу.
Їх доцільно згрупувати за ознаками, які характеризують спрямованість їх дій. Тоді їх можна поділити на дві категорії.
Перша категорія консульських функцій аналогічна основним функціям дипломатичних представництв. Це захист у державі перебування інтересів держави, яку ця консульська установа представляє, та її громадян (юридичних осіб); сприяння розвиткові дружніх, торговельних, економічних, культурних і наукових зв'язків між державами; з'ясування усіма законними шляхами умов і подій у торговельному, економічному, культурному і науковому житті держави перебування та інформування про них уряду своєї держави.
Друга категорія консульських функцій охоплює власне консульські питання повсякденної діяльності консульських установ:
• видача паспортів і проїзних документів громадянам держави, яку дана консульська установа представляє, і віз особам, що бажають відвідати її;
• надання допомоги і сприяння громадянам (юридичним особам) держави, яку представляє консульська установа;
• виконання обов'язків нотаріуса, реєстратора актів громадянського стану та інших подібних обов'язків;
• представництво або забезпечення належного представництва громадян держави, яку представляє консульська установа в судових або інших установах держави перебування;
• здійснення прав нагляду й інспекції суден, що належать державі, яку представляє консульська установа, а також виконання інших функцій, покладених на консульську установу.