39. Правовий статус космонавтів.

Космонавтом є людина, член екіпажа космічного об’єкта під час польоту або працівник, який входить до складу персоналу космічної станції на небесному тілі. Міжнародно-правовий статус космонавтів установлений низкою міжнародних договорів. Усі вони єдині в тому, що космонавти залишаються під юрисдикцією держави реєстрації космічного об’єкта. І хоча в Договорі про космос 1967 р. всі космонавти, незалежно від громадянства, названі «посланцями всього людства», ми маємо тут справу скоріше не з правовою нормою, а з політичною метафорою. Політ у космос не тягне для космонавтів зміни громадянства або підданства. Сказане не заважає державам встановити особливості застосування національної юрисдикції щодо членів міжнародних екіпажів.

У разі аварії або стихійного лиха, що спіткало космічний об’єкт, змушеної або непередбаченої посадки на території будь-якої держави, у відкритому морі або в будь-якому іншому місці органи влади, що знайшли його, зобов’язані негайно вжити всі можливі заходи для рятування екіпажа та надання йому всієї необхідної допомоги. Екіпажу має бути забезпечена безпека, і його слід негайно повернути представникам влади країни, що здійснила запуск.

40. Правовий статус космічних об’єктів.

У міжнародному праві відсутнє єдине визначення космічного об’єкта, хоча й визначено його правовий статус. У Договорі про космос 1967 р. такими об’єктами вважають не тільки запущені в космічний простір, але і доставлені або споруджені на небесному тілі. У Конвенції про міжнародну відповідальність за збитки, завдані космічними об’єктами, 1972 р. говориться не про сам об’єкт, а про його складові частини, засоби доставки об’єкта та його складових частин. Тими самими словами говориться про космічний об’єкт у Конвенції про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 р. Регламент радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку 1979 р. вживає термін «космічний човен», тобто створений людиною апарат для польотів далі основної частини земної атмосфери. З появою човникових космічних апаратів, які можуть здійснювати польоти в атмосфері, визначення космічного об’єкта стало ще більш складним.

З урахуванням існуючих міжнародних договорів космічний об’єкт можна визначити як штучно створений об’єкт, що виходить самостійно або який виводять на орбіту навколо Землі або далі в космічний простір, призначений для діяльності в космічному просторі та на небесних тілах. До космічних об’єктів відносять штучні супутники, космічні апарати та їх носії, що пілотуються.

Міжнародне публічне право регулює діяльність космічних об’єктів з моменту їх запуску або з моменту їх створення в космосі або на небесному тілі.

41. Правовий режим космічного простору і небесних тіл.

Основним міжнародно-правовим актом, що визначає режим дослідження та використання космічного простору та небесних тіл, є Договір про космос 1967 р. Він встановлює, що «дослідження та використання космічного простору, включно з Місяцем та іншими небесними тілами, здійснюється на благо та в інтересах всіх країн, незалежно від ступеня їхнього економічного або наукового розвитку, та є надбанням всього людства». Ніяка ділянка космічного простору, включно з небесними тілами, не підлягає національному привласненню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими способами (ст. 2), а дослідження космічного простору слід проводити відповідно до міжнародного права, включно зі Статутом ООН (ст. 3).

Надзвичайно важливою є норма ст. 4 Договору про космос 1967 р. про заборону розміщення зброї масового знищення. Тим самим космічний простір і небесні тіла проголошені частково демілітаризованою зоною, включно з без’ядерним статусом. Договором 1963 р. в космосі також заборонено проводити будь-які випробування ядерної зброї1. Розміщення в космосі звичайних видів озброєння та збройних сил загальним міжнародним правом не заборонено, так само як не заборонено використання космосу для військових цілей. Деякі обмеження в цій галузі накладали лише двосторонні угоди2.

Місяць та інші небесні тіла є демілітаризованими та нейтралізованими територіями, що забороняє будь-яке їх військове використання. Відповідно до Договору про космос 1967 р. вони можуть бути використані виключно в мирних цілях. Однак це не виключає права держави включати військовослужбовців у склад екіпажу космічного об’єкта (ст. 4) та їхнього права робити посадку на небесні тіла.