78.Поняття правовідносин.Елементи правовідносин.

Правовідно́сини — врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Правовідносини виникають тоді і тільки тоді, коли відношення регулюється нормами права. Правовідносини на відміну від інших суспільних відносин охороняються державною владою від порушень. Держава встановлює санкції за порушення тих чи інших правовідносин, за матеріальну шкоду, за порушення юридичних обов'язків, за факти правопорушень.

Структура правовідносин — це їх внутрішня організація, яка передбачає наявність та певний взаємозв'язок їх складових (елементів).

-Суб'єкти, або суб'єктний склад, — це сукупність осіб, які беруть участь у правовідносинах

(якнайменше дві — правомочний і зобов'язаний).

-Об'єктом є те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність його суб'єктів.

-Зміст — це суб'єктивні права, обов'язки, повноваження, відповідальність суб'єктів правовідносин,

а також структура змісту — спосіб взаємозв'язку, що виникає на підставі суб'єктивних прав,

обов'язків, повноважень, відповідальності. Структура змісту правовідносин утворює не зв'язок її

змістовних елементів (суб'єктивних прав, обов'язків, повноважень, відповідальності), а той

правовий зв'язок, який виникає на їх підставі з приводу домагання чогось. Інакше кажучи, це

юридичне взаємне становище суб'єктів, яке визначає, формує їх поведінку через кореспондуючі

один одному права і обов'язки заради задоволення їх інтересів. Структура змісту правовідносин

може бути простою і складною.

Юридичний факт є підставою виникнення, зміни і припинення правовідносин.

79.Тлумачення норм права:обмежувальне,поширювальне,судове.

Тлумачення норм права — це розумова інтелектуальна діяльність суб'єкта, пов'язана зі встановленням їх точного значення (змісту).

Тлумачення норм складається з двох елементів:

з'ясування- розкриття значення юридичних норм «для себе»

роз'яснення- розкриття значення юридичних норм «для інших»

Виходячи зі співвідношення значення текстуального формулювання норми права і її дійсного значеннєвого втримування, розрізняють три види тлумачення по обсязі:

а) буквальне (адекватне)- При буквальному тлумаченні встановлене інтерпретатором дійсне

значеннєве втримування норми права відповідає буквальному значенню її текстуального

формулювання. Наприклад, положення ст. 1 Арбітражного процесуального кодексу України, що

говорить "Угода про відмову від права на звернення до арбітражного суду недійсне" має одне

значеннєве значення. Інше значення неможливо встановити, застосовуючи який-небудь із

можливих способів тлумачення норм права.

б) поширювальне- При поширювальному тлумаченні встановлене інтерпретатором дійсне

втримування норми права ширше буквального значення її текстуального формулювання.

Наприклад, зі ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців" треба, що "іноземець"- це

не тільки громадянин іншої держави, але й особа без громадянства.

в) обмежувальне-При обмежувальному тлумаченні встановлене інтерпретатором дійсне

значеннєве втримування норми права вже можливих значень її текстуального формулювання.

Наприклад, у ряді статей УПК України зустрічається термін «близькі родичі». До таких родичів

законодавець не відносить особи, іменованих у видаваному церквою свідоцтві про хрещення:

"хрещений батько", "хресна мати", оскільки згідно п. 11 ст. 32 УПК України "близькі родичі" - це

батьки, діти, рідні брати й сестри, дід, бабка, онуки". У такий спосіб не завжди повсякденне,

життєве, этнокультурное розуміння терміна збігається з його значенням у законодавстві.

80.Юридичні особи як суб’єкти правовідносин.

Юриди́чна осо́ба — суб'єкт права, здатний від власного імені набувати права і обов'язки, за умови реєстрації у встановленому законом порядку. Організація ( організаційна форма ), що має відокремлене майно, здатна від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному ( господарському ) або третейському суді.

Ознаки юридичної особи

1)Участь у цивільному обороті від свого імені. Керівники філій і представництв юридичних осіб діють на підставі довіреності, отриманої ними від юридичної особи до складу якого вони входять.

2)Юридична особа не є будь-яким колективним суб'єктом. Це колективний суб'єкт у певній галузі діяльності — господарській, соціально-культурній, змістом якої є товарно-грошові відносини, участь у цивільному (майновому) обороті.

3)Наявність відособленого майна. Ця ознака в чистому вигляді втілена на господарських товариствах, які володіють майном, переданим ним засновником, на праві власності.

4)Обмежена відповідальність. Засновники господарських товариств не відповідають за зобов'язаннями цих товариств, останні відповідають перед кредиторами власним майном.

Правоздатність і дієздатність юридичних осіб здобуваються одночасно, виникають із моменту державної реєстрації юридичної особи.

Види юридичних осіб:

Підприємницькі юридичні особи:

-господарське товариство -колективне підприємтво

-приватне підприємство (юридична особа, створена фізичною особою як єдиним засновником)

-дочірнє підприємство (юридична особа, створена юридичною особою як єдиним засновником)

-державне підприємство (юридична особа, створена для здйіснення господарсьої діяльності

державою як єдиним засновником)

-казенне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарсьої діяльності

державою як єдиним засновником)

-комунальне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарсьої діяльності

місцевою громадою як єдиним засновником)

-виробничий кооператив (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб для

спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової

участі з метою одержання прибутку)

Непідприємниькі юридичні особи:

-кредитна спілка

-установа (юридична особа, створена державою або органом місцевого самоврядування для

здійсення відповідної публічної функції)

-споживчий кооператив (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних та/або

юридичних осіб з метою задоволення споживчих потреб його членів)

-громадська організація -політична партія -благодійна організація

-релігійне об'єднання -об'єднання співвласників житла -міжнародна організація і т.д.

95.Правова держава і її основні ознаки

Правова держава - це держава, у якому організація й діяльність державної влади в її взаєминах з індивідами і їхніми об'єднаннями заснована на праві і йому відповідає.

Ідея правової держави спрямована на обмеження влади (чинності) держави правом; на встановлення правління законів, а не людей; на забезпечення безпеки людини в його взаємодіях з державою

Основні ознаки правової держави:

1. Здійснення державної влади відповідно до принципу її поділу на законодавчу, виконавчу, судову з метою не допустити зосередження всієї повноти державної влади в або одних руках.

2. Наявність Конституційного Суду - гаранта стабільності конституційного ладу - органа, що забезпечує конституційну законність і верховенство Конституції, відповідність їй законів і інших актів законодавчої й виконавчої влади.

3. Верховенство закону й права, що означає: жоден орган, крім вищого представницького (законодавчого), не вправі скасовувати або змінювати прийнятий закон.Всі інші нормативно-правові акти (підзаконні) не повинні суперечити закону. У випадку ж протиріччя пріоритет належить закону.

4. Взаємна відповідальність держави й особистості:

особистість відповідальна перед державою, але й держава не вільна від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань, за порушення норм, що надають особистих прав.

5. Реальність закріплених у законодавстві основних прав людини, прав і свобод особи, що забезпечується наявністю відповідного правового механізму їхньої реалізації, можливістю їхнього захисту найбільш ефективним способом - у судовому порядку.

6. Реальність, дієвість контролю й нагляду за здійсненням законів, інших нормативно-правових актів, слідством чого є довіра людей державним структурам, обіг для дозволу сугубо юридичних суперечок до них, а не, наприклад, у газети, на радіо й телебачення.

8. Правова культура громадян - знання ними своїх обов'язків і прав, уміння ними користуватися; поважне відношення до права, що протистоїть "правовому нігілізму" (віра в право чинності й невір'я в чинність права).

94.Романо-германська правова система

В країнах романо-германської правової системи використовується відомий з часів Римської імперії, класичний поділ права на публічне і приватне. В підсистемі публічного права переважають імперативні(категоричні) норми, які не можуть змінювати учасники правовідносин, а у підсистемі приватного права провідне місце займають диспозитивні норми.

Головним структурним елементом романо-германської системи права є галузь права. Всі норми чітко відповідають і прив’язані до певної галузі права. Це є результатом впливу правової доктрини, що вважає обов’язковим врахуванням предмету і методу правового регулювання.

Основна класифікація виділяє такі галузі підсистеми публічного права: конституційне, кримінальне, адміністративне, фінансове, міжнародне публічне, процесуальні галузі, основні інститути трудового права та інші. До галузей підсистеми приватного права належать: цивільне, сімейне, торгове, міжнародне приватне, а також окремі інститути трудового права (у цілому трудове право має змішаний характер) та ін.

93.Суб*єкти правовідносин. Фізичні і юриличні особи

Суб'єкти правовідносин — це суб'єкти права, тобто особи, що мають правосуб'єктність. Вирази «суб'єкт права» і «особа, що має правосуб'єктність» збігаються. Правосуб'єктність — одна з обов'язкових передумов правовідносин.

Види суб'єктів правовідносин:

1) Фізична особа — в цивільному праві термін, що використовується для позначення людини (громадянина) як учасника правових відносин. Індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):- громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни;- іноземні громадяни;- особи без громадянства (апатриди);— особи з подвійним громадянством (біпатриди);

2) Юриди́чна осо́ба — суб'єкт права, здатний від власного імені набувати права і обов'язки, за умови реєстрації у встановленому законом порядку. Організація ( організаційна форма ), що має відокремлене майно, здатна від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді. Колективні суб'єкти (юридичні особи):

— державні органи, організації, установи, підприємства;- органи місцевого самоврядування;

— комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми тощо — вітчизняні, іноземні, міжнародні);- громадські об'єднання (партії, профспілкові організації тощо);- релігійні організації.

92.Право і демократія

Право – система норм і принципів встановлених або визнаних державою як регулятор суспільних відносин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості, відповідно до інтересів населення країни, забезпечується всіма заходами легального державного впливу аж до примусу.

Демокра́тія — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано, через обраних представників (представницька демократія).

91.Законність і правопорядок

Законність — це комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах.

Законність також можна розглядати і як метод здійснення державної влади, і як необхідний елемент демократії. Законність безпосередньо пов'язана із правопорядком. Співвідносяться вони як причина й слідство.

Правопорядок - це стан фактичної впорядкованості суспільних відносин, що є результатом дії законності.

Ст. 19 Конституції України вказує: правопорядок в Україні ґрунтується на тім, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у границях повноважень і способом, які передбачені Конституцією й законами України.

90.Суб*єкти права: поняття та види

Суб'єкт права (суб'єкт правовідносин) — індивідуальна особа або колективний суб'єкт, які мають правосуб'єктність та використовують її у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності.

Види:

1)Індивідуальні суб'єкти (т.зв. фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства);

2)Колективні суб'єкти (наприклад, держава, державні органи, об'єднання громадян, адміністративно-територіальні одиниці, органи місцевого самоврядування, територіальні громади й т.д.)

3)Суб'єктами приватноправових відносин (приватного права) є так звані фізичні і юридичні особи.

89.Держава в політичній системі суспільства

Держава - це публічна влада, яка поширює свою дію на суспільство. Вона володіє монополією на примус щодо населення у межах певної території, має право на проведення від імені суспільства внутрішньої та зовнішньої політики, виняткове право видавати закони та правила, які є

обов'язковими для всіх громадян, право на збирання податків, мита тощо. Положення держави як центра, ядра політичної системи суспільства зумовлюється тим, що тільки вона: виступає офіційним представником усього населення держави; є уособленням суверенітету народу (нації), реалізує його права на самовизначення; зобов'язана забезпечити і захистити основні права людини, всіх і кожного, хто знаходиться на її території; бере на себе обов'язок задовольнити загально соціальні потреби; встановлює формально обов'язкові для всіх загальні правила поведінки - юридичні норми; володіє суверенною владою, тобто владою верховною і самостійною, формально незалежною від будь-якої організації або особи.

Основні ознаки держави

До основних ознак держави належать: наявність особливої системи органів та установ, що здійснюють функції державної влади; наявність права, яке закріплює певну систему норм, санкціонованих державою; наявність певної території, на яку поширюється юрисдикція даної держави. Будучи знаряддям здійснення інтересів і волі панівного у соціально

неоднорідному суспільстві класу, держава водночас впливає на все суспільство в цілому, бере на себе вирішення загальних питань, сприяє відтворенню таких умов, за яких суспільство може існувати як цілісний соціальний організм.