66.Унітарна держава

Уніта́рна держа́ва — це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.

Україна є унітарною державою. На її території знаходиться особливе автономне утворення Автономна Республіка Крим. КНР є унітарною державою. На її території знаходиться особливе автономні утворення: Сіньцзян-Уйгурський автономний район, автономний район Внутрішня Монголія, Тибет.

Найважливіші юридичні ознаки унітарної держави:

-до складу унітарної держави не входять державні утворення, наділені ознаками суверенітету;

-єдина система державних органів;

- в унітарній державі діють єдина конституція і єдина система законодавства;

- єдине громадянство;

- у міжнародних стосунках унітарна держава виступає як єдиний представник.

67.Поняття та ознаки державного суверенітету .

Сувереніте́т — виключне право здійснювати верховну владу у певній державі (рідше — на окремій території, над окремою групою осіб) незалежно від будь-кого (відповідно суверенітет частково тлумачиться як «повна незалежність»).

Проявляється у властивості державної влади самостійно видавати загальнообов’язкові для всіх членів суспільства правила поведінки, визначаючи і забезпечуючи єдиний правопорядок, права і обов’язки громадян, посадових осіб, державних, партійних, громадських організацій і органів.

Розділяють три види суверенітету:

-державний; -народний; -національний.

Існує повний, формальний і частково обмежений суверенітет.

68.Конституція України - місце в системі нормативно-правових актів

Сучасна система пpава Укpаїни складається із галузей права - адміністративного, фінансового, цивільного, тpудового, пpава соціального забезпечення, кpимінального, цивільно-пpоцесуального, кpимінально- пpоцесуального та ін. Сеpед них конституційне пpаво займає провідне місце. Пpовідна pоль цієї галузі пpава визначається такими фактоpами:

1) суспільними відносинами, які вона pегулює;

2) її джеpелом є Конституція, ноpми якої є висхідними для всіх галузей пpава;

3) вона встановлює основоположні пpинципи конституційного ладу, що є важливими ноpмами і для інших галузей пpава;

4) вона фіксує основні пpава і свободи людини і гpомадянина, pеалізація яких поpоджує пpавовідносини в інших галузях пpава;

5) вона встановлює пpинципи деpжавно-теpитоpіального устpою;

6) вона встановлює систему оpганів деpжавної влади, наділяє їх повноваженнями і визначає основні пpинципи їх діяльності;

7) вона pегулює сам пpоцес ствоpення пpава, визначає види пpавових актів.

Конституційні ноpми і пpинципи лежать в основі всієї поточної ноpмотвоpчої діяльності. Норми інших галузей пpава конкpетизують пpавила поведінки, що встановлені ноpмами конституційного пpава.

69.Поняття і структура правопорушення.Види правопорушень

правопорушення — це протиправне, винне, суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність) деліктоспроможного суб'єкта, яке спричиняє шкоду інтересам суспільства, держави або особи.

Правопорушенню властиві такі ознаки:

1) Має протиправний, неправомірний характер, тобто суперечить нормам права.

2) Має суспільно шкідливий або суспільно небезпечний характер.

3) Виражається у поведінці у вигляді дії ( крадіжка, розбій) або бездіяльності (залишення особи у безпорадному стані). Думки, наміри, переконання, які зовні не виявилися, не визначаються чинним законодавством як протиправні.

4) Має свідомо вольовий характер, тобто у момент скоєння залежить від волі та свідомості учасників, здійснюється ним добровільно.

5) Є винним діянням. Вина — це психічне ставлення особи до свого діяння та його наслідків.

6) Причинний зв'язок між діянням та спричиненими наслідками.

7) Спричиняє застосування до правопорушника заходів юридичної відповідальності.

Правопорушення підрозділяються на: злочини та проступки.

Злочин — це передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне винне діяння, яке посягає на суспільний лад держави, її політичну, економічну систему, власність, життя, права та свободи особи.

Проступок — це правопорушення, яке завдає шкоду особі, суспільству, державі, здійснюється у різних сферах суспільного життя, має різні об'єкти впливу та юридичні наслідки.

Розрізняють такі види проступків:

— Адміністративні — це правопорушення, які посягають на громадський або державний порядок,

суспільні відносини у сфері державного управління, на відносини у сфері виконавчо-

розпорядчої діяльності органів держави тощо (порушення правил протипожежної безпеки,

митних правил тощо).

— Цивільно-правові — це правопорушення у сфері майнових та пов'язаних з ними особистих

немайнових відносин, які виникають між суб'єктами та складають для них матеріальну чи

духовну цінність (напр., невиконання зобов'язань за цивільно-правовим договором тощо).

— Дисциплінарні — суспільно шкідливі вчинки, які завдають шкоду внутрішньому розпорядку

діяльності підприємств, установ, організацій (напр., невиконання чи неналежне виконання

трудових обов'язків працівником тощо).

— Процесуальні — це правопорушення, які посягають на встановлені законом процедури

здійснення правосуддя тощо.