Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект лекцій.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
02.09.2019
Размер:
630.78 Кб
Скачать

Тема 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (VIII ст. До н.Е. – V ст. Н.Е.)

Лекція 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (VIII ст. до н.е. – V ст. н.е.)

1. Господарський розвиток Стародавньої Греції.

2. Господарський розвиток Стародавнього Риму.

3. Економічні ідеї Ксенофонта, Платона, Аристотеля.

Мета:

Література:

Лекція 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (VIII ст. До н.Е. – V ст. Н.Е.)

1. Господарський розвиток Стародавньої Греції.

Хронологічно період, відомий під умовною назвою античний (лат. аntiquus – давній) охоплював першу половину VIII ст. до н.е. – V ст. н.е. Держави, які склалися на базі „античної” громади набули рис класичного рабства.

Становлення античної економіки в Греції відбувалося в межах невеликих полісів (міст-держав). Через це антична громада, на відміну від сільської східної громади, виступала в основному як місто, найчастіше ремісничого типу, яке розширювало свою територію та поповнювало робочу силу у воєнних походах.

У VIII –VI ст. до н. е. прогрес у землеробстві привів до відокремлення ремесла від сільського господарства та розвитку торгівлі між окремими районами Греції. Розвивалася металургійна та гірнича справа, будівництво жител, ткацтво, кораблебудування. В цей час формувалися грецькі рабовласницькі поліси. Центром такого полісу було місто, оточене муром. Найяскравішим прикладом рабовласницької держави була Спарта – наймогутніший у військовому відношенні поліс. Фізична праця була для спартанців принизливим заняттям, їхня справа – війна. Господарство було відсталим, свідченням чого можуть бути гроші – залізні пластини, які ніде, крім Пелопоннесу, ніхто не приймав. Грошовий обмін не набув розвитку.

Інакше формувалися рабовласницькі держави в Аттиці, у прибережних районах Греції та в острівній частині Еллади. Високого розвитку досягли тут ремесло і торгівля. Землеробство відігравало другорядну роль. У нелегкій боротьбі з родовою аристократією в ряді міст перемогло демократичне управління. Найяскравішим прикладом такого полісу стала Афінська рабовласницька держава. За реформою Солона (595 р. до н. е.) анулювалися селянські борги, заборонялося продавати афінян у рабство, а тих, які були продані, викуповували. Було покладено край безоглядній спекуляції аристократії земельними ділянками, обмежено їхні розміри.

Важливим фактором економічного життя Стародавньої Греції була колонізація. Найінтенсивніше вона здійснювалась у VIII –VI ст. до н. е. Головна причина – гонитва за новими землями, за здобиччю, хлібом.

У V ст. до н. е. рабовласницьке суспільство в Греції досягло найвищого рівня розвитку, хоча економіка прогресувала дуже нерівномірно. Ремесло і торгівля розвивалися в незначній частині країни, на більшості ж територій переважали сільське господарство, землеробство і тваринництво. Удосконалювались агротехнічні прийоми в землеробстві: вводилося трипілля, удобрювались вапном поля, застосовувалась борона з дерев'яними зубами, молотильна дошка. З’явилися трактати з сільського господарства.

Греки спеціалізувалися на вирощуванні пшениці, ячменю, розведенні садів, виноградників, оливкових гаїв. Олія була головною статтею грець­кого експорту.

Значне місце в господарстві Греції займала виплавка металів. Із металів (срібла, золота, міді) виробляли прикраси, посуд тощо. Надзвичайною якістю славилася грецька кераміка (дахівка, посуд), тканини. Військова могутність Афін призвела до розвитку кораблебудування, яким керувала держава. Широкого розвитку набули в грецьких містах грошовий обіг і товарне виробництво. Зовнішня торгівля перебувала в руках купців, які були одночасно власниками кораблів та їхніми капітанами. Держава на­магалася регулювати ціни, але торгівля здебільшого була вільною. Набули поширення ярмарки, які влаштовували на ринкових площах міст.

Грошовий обмін провадили лихварі, які мали обмінні магазини - транези. У Греції було стільки видів монет, скільки і міст-полісів. Це ускладнювало обмін і торгівлю. Тому транезити застосовували багатоготівкові розрахунки. Поступово вони перетворювалися на банкірів, які приймали вклади і видавали їх на товари, які купував вкладник.

Нескінченні війни між грецькими містами, боротьба між демосом і аристократією, рабами і рабовласниками паралізували економічне життя країни – сільське господарство, ремесло, торгівлю. У 338 р. до н. е. Грецію завоювала Македонія, а в II ст. до н. е. Балканський півострів став легкою здобиччю Римської рабовласницької держави.