3. Перебудова економіки Німеччини на засадах капіталістичного розвитку.

Промисловий переворот у Німеччині почався з великим запізненням (30-і рр. XIX ст.), що було обумовлено її попереднім економічним та політичним розвитком. Німеччина являла собою країну політично роздроблену та економічно відсталу (зберігалася феодальна системи землеволодіння, існувала цехова система). Створення Митного союзу (1833 р.), уніфікація монетного обігу і вагових систем прискорили формування та розширення національного ринку. Розпочинається промисловий переворот та низка аграрних реформ. Під впливом важких викупних платежів та втрати більшістю селян своїх земельних наділів, відбувається прискорене формування ринку робочої сили для великої промисловості.

На початковому етапі, що охоплював період з 30-х – до 50-х років XIX ст., відбулися істотні зміни. В легкій промисловості поширюється використання ткацьких верстатів. Значних успіхів досягла гірнича та вугільна промисловість (добували більш як 3 млн. тонн вугілля, виплавляли 200 т чавуну). Поширюється використання парових двигунів. Розпочинається будівництво залізних доріг. Довжина залізниць у 1848 р. досягла 2,5 тис. км. Особливо швидко розвивався Рейнсько-Вестфальський промисловий район, в якому було зосереджено четверту частину промислових робітників Німеччини. Проте в першій половині XІХ ст. Німеччина залишається аграрною країною, а в її промисловості переважає дрібне виробництво. Велика промисловість залишається в зародковому стані.

Промисловий переворот у Німеччині завершився в 50 –70-х роках XIX ст. Значних успіхів було досягнуто в розвитку торгівлі та промисловості. Важливими галузями німецької промисловості стали гірнича, металургійна (на 9/10 працювала на коксі), хімічна, машинобудівна. Активно стимулювався державою розвиток воєнної промисловості, що обумовлено агресивною політикою Прусії. Залізничне будівництво ліквідувало роз’єднаність Німеччини. З’являються нові галузі промисловості – електротехнічна, анілінова (отримання барвників з кам’яного вугілля). Промисловий переворот мав у Німеччині стрімкий характер, фактично відбувався протягом двох десятиріч. Характерною ознакою промислового перевороту в Німеччині було те, що відбувався він на власній машинобудівній базі. Внаслідок інтенсивного грюндерства (засновництва) лише в Прусії утворилося 395 акціонерних компаній.

Економічному піднесенню Німеччини сприяла боротьба за її об'єднання, що завершилася утворенням у 1871 р. імперії на чолі з пруським королівством. Завдяки високим темпам промислового виробництва Німеччина перевершила Францію у видобуванні вугілля, виплавці чавуну, потужності парових двигунів, довжині залізничної колії і майже наздогнала Францію в оборотах зовнішньої торгівлі. На початку 70-х років Німеччина стала аграрно-промисловою державою. Переважала легка промисловість (2/3 продукції). Передовою на той час була галузева структура важкої промисловості. Значну роль продовжували відігравали ремесла і домашня промисловість, в яких працювало 2 млн. осіб.

Пізній вступ Німеччини на шлях індустріалізації дав їй змогу використати технічні досягнення Англії, запозичити їх, а це забезпечувало порівняно високий рівень продуктивності праці на німецьких підприємствах. Німеччина не мала потреби повторювати всі етапи технічного розвитку, які пройшла Англія: вона відразу могла запроваджувати технічні новинки, які в самій Англії застосовувались повільно. Тому не дивно, що німецькі фабрики та заводи були спроможні успішно конкурувати як всередині країни, так і на зовнішньому ринку, з англійським.

У 50 –70-х роках набула розвитку банківська система у Німеччині. Лише в Прусії за цей час виникло 20 акціонерних банків з капіталом 94,7 млн. марок.