- •Методика зарубіжної літератури «магістратура»
- •4. Репродуктивний метод та прийоми його реалізацій. Методичні вимоги до слова вчителя на уроці зл.
- •5. Шлях аналізу твору «слідом за автором», його різновиди. Методика порівняльного аналізу епізодів, її використання на уроках зарубіжної літератури.
- •10.Специфіка вивчення драматичних творів на уроках зарубіжної літератури у школі, методи та прийоми їх аналізу.
- •Методика зарубіжної літератури «спеціалітет»
- •1.Мета та завдання вивчення предмета «Зарубіжна література» в школі.
- •2. Види переказів, значення кожного з них.
- •3. Метод творчого читання, функції та прийоми.
- •5. Репродуктивний метод та прийоми його реалізації. Методичні вимоги до слова вчителя на уроці зарубіжної літератури.
- •Зарубіжна література «спеціалітет»
- •1.Античний героїчний епос (Гомер, Вергілій): історична та міфологічна основа, образи богів та героїв, риси епічного стилю (твір за вибором студента).
- •2.Поема Данте «Божественна комедія»: жанр, сюжет і композиція, система образів. Символіка та алегорія у творі.
- •3. Трагедія в. Шекспіра «Гамлет»: сюжетні першоджерела, конфлікт, система образів. Образ Гамлета як вічний образ.
- •4. «Фауст» й.-в. Гете. Жанрово-стильова своєрідність, образи, особливості поетики.
- •5. Романтичне двосвіття, гротескне, фантастичне і реальне в повісті-казці е.Т.А. Гофмана «Крихітка Цахес». Протиставлення героя-ентузіаста філістерському світу.
- •6. Роман у віршах о. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Тема «зайвої людини» в художній інтерпретації о.Пушкіна. Образ автора у творі.
- •7.Жанрова своєрідність реалістичного роману хіх століття (соціально-психологічний роман ф. Стендаля «Червоне та чорне» та поліфонічний роман ф.Достоєвського «Злочин і кара»).
- •8.«Нова європейська драма». Ідейно-естетичний аналіз п’єси і.Ібсена «Ляльковий дім» або б.Шоу «Пігмаліон» (за вибором студента).
- •9.Загальна характеристика постмодернізму. Риси постмодернізму в романі п. Зюскінда «Парфуми».
- •10.Проблема поколінь, тема майбутнього у романі д.Коупленда «Покоління Ікс».
- •Зарубіжна література «магістратура»
- •1.Постмодерні стильові тенденції роману Дж.Фаулза «Коханка французького лейтенанта ".
- •2. Жанрова своєрідність роману Дж. Барнса "Історія світу у 10 ½ розділах»
- •3. Проблема поколінь у романі д.Коупленда «Покоління Ікс».
- •4. Роман у. Еко «Ім’я Троянди». Риси постмодерністського роману (світ як текст; «перелицювання» сюжетів та образів; інтелектуальна гра з читачем та ін.).
- •5.Роман «Безсмертя» м.Кундери як синтез метапрози та інтелектуального роману.
- •Українська література «спеціаліст»
- •3. Поетичні здобутки постшістдесятників (а.Кичинського, в.Герасимюка, і.Римарука та ін.)
- •4. Творча індивідуальність г.Пагутяк («Запсики Білого Пташка», «Потрапити в сад» та ін.).
- •5. Творча манера Марії Матіос («Солодка Даруся», «Майже ніколи не навпаки, «Москалиця» та ін..)
- •6. Жанровий діапазон і поетика творчості Емми Андієвської.
- •7. Класичний психоаналіз з.Фройда та аналітична психологія к.-г.Юнга.
- •8. Неоміфологізм у літературі та літературознавстві. (Дж.Фрейзер, Дж.Кемпбел, Нортроп Фрай та ін..). Теоретичні витоки архетипної критики.
- •9.Розвиток українського літературознавства в останні десятиліття хіх ст.. (м.Драгоманов, о.Потебня, д.Овсянников-Куликовський, і.Франко).
- •10. Психолінгвістична теорія о.Потебні.
- •Українська література «магістратура»
- •1. Постмодернізм як мистецько-культурний феномен к.Хх – п.Ххі ст.. Причини виникнення постмодернізму. Постмодерна українська література: теми, ідеї, поетика.
- •2. Художньо-естетичні пошуки українських поетів-посмодерністів (в.Неборак, ю.Андрухович, о.Ірванец. Та ін.)
- •4. Особливості композиції та мовна специфіка прози о.Ірванця («Рівне/Ровно», «Очамимря», «Львівська брама» тошо).
- •Українська мова «магістратура»
- •1. Значення як понятійно-номінативна категорія. Типи мовних значень. Лексичні і граматичні значення.
- •2. Мовна система і мовна структура, як об’єкт науки про мову. Найсуттєвіші ознаки мовної системи. Подвійне членування мови.
- •3. Мовознавство к. Хх та п. Ххі с. Сучасні тенденції розвитку традиційних та нових напрямів лінгвістичної науки.
- •5. Текст як семантико-структурна єдність. Відповідність структури тексту темі, відображеній інформації, умовам спілкування, завданням та обраному стилю викладу.
- •1. Загальні поняття української діалектології. Генетична класифікація українських явищ.
- •2. Вокалізм. Загальна характеристика українського діалектного вокалізму. Відмінності у системах голосних фонем у діалектах української мови.
- •3. Стиль. Питання про стилі мови і стилі мовлення. Принципи класифікації та внутрішньої жанрової диференціації стилів. Типологія стилів.
- •4. Художній стиль як різновид мови. Підстилі художнього стилю. Жанри художнього стилю. Колорити художнього стилю.
- •5. Стилістичне навантаження слова і стилістично-функціональна диференціація лексичного складу української мови. Стилістично нейтральна і стилістично забарвлена лексика.
- •4.Функції документа
- •1.Процес документування
- •2.1.Класифікація за фізичною (матеріальною) складовою документа
- •2.2.Класифікація документів по регулярності виходу у світ
- •3.Типологічна класифікація документів
- •1.Вимоги до організації кадрового діловодства
- •2.1.Завдання обліку кадрів
5. Романтичне двосвіття, гротескне, фантастичне і реальне в повісті-казці е.Т.А. Гофмана «Крихітка Цахес». Протиставлення героя-ентузіаста філістерському світу.
Гофман вошел в лит-ру как музыкант, художник и писатель. Его творчество наглядно демонстрирует романтический синтез искусств. В лит-ре музыка передается словом, а средства худ. Изобразительности черпаются из живописи ( карикатуры Жан Жака Калло ): гротеск, сатира взяты с графики Калло. Гофмановский стиль особый. Если для романтиков была характерна идеализация, поэтизация, то стиль Гофмана – сатирический, он иронизирует, гротескно изображает пороки общества. Гофман часто обращается к жанру сказки, их герои – студенты, так как Гофман считал их самой прогрессивной прослойкой населения. «Крошка Цахес»- повесть-новелла, сказка, где присутствует любовный сюжет, однако если в сказке этому союзу сулит счастье, то в «КЦ» Гофман долго распространяется о дальнейшей судьбе Бальтазара. Именно Гофман был первым писателем, открывшим двойственность человеческой натуры и двоемирие ( при чем сам был чиновником в мире поэзии ). Для него мир состоит из реального ничтожного и ирреального миров. Отсюда Гофман избирает средством изображения действительности фантастику, которая проявляется у него фантасмагорией – сочетание фантастического и реального. В сказке отражена сатирически современная Гофману Германия ( князья, реформы, отношение к просветительству, волшебники ).
Образ-и-характер-Цахеса. В центре произведении история отвратительного уродца, наделённого волшебным даром присваивать себе заслуги окружающих. Ничтожное существо благодаря трём золотым волоскам пользуется всеобщим почётом, вызывая восхищение, и даже становится всесильным министром. Цахес – отвратителен, и автор не жалеет средств, чтобы внушить это читателю. Сравнивая его то с обрубком корявого дерева, то с раздвоенной редькой. Цахес ворчит, мяукает, кусается, царапается. Он одновременно страшен и смешён. Страшён тем, что нелепо пытается слыть прекрасным наездником и виртуозным виолончелистом, а страшен тем, что при своих мнимых дарованиях обладает явной и несомненной властью. Детали-произведения. Данная сказка было создана во втором периоде творчества Гофмана. Последние восемь лет своей жизни он живёт в Берлине, находясь на службе в государственном суде. Негодность существовавшего судоведения привили его к конфликту с Прусской государственной машиной, и в творчестве его происходят изменения: он переходит к социально критике действительности и обрушивается на общественные порядки Германии. Его сатира становится более острой, более политически окрашенной. В этом заключается трагичность судьбы Гофмана и его высокое предназначение. Понять это можно с помощью деталей этого произведения. Во-первых, гротескно-фантастический образ Цахеса: в нём он выразил своё неприятие действительности. Кроме того, в алегоричной форме автор отразил мир, где жизненные блага и почёт воздаются не по труду, не по уму и не по заслугам. Действие сказки происходит в сказочном царстве, где на равных с людьми существуют волшебники и феи – в этом Гофман изобразил реальное существование мелких германских княжеств. Образ Валтазара – это противоположный образ Чахесу, он писатель светлого идеала. Ему одному открывается ничтожная сущность маленького уродца, отнявшего у него невесту и славу. Суть-финала-произведения. В финале сказки Валтазар венчает свою победу над Цахесом женитьбой на прекрасной Кандине и получает в дар от своего покровителя дом с великолепной мебелью, с кухней, где кушанья никогда не перекипают и с огородом, где раньше, чем у других поспевает салат и спаржа. Насмешки простираются не только на самого героя, но и на саму сказочную фантастику. Возникает сомнение в возможности и необходимости бегства от действительной реальности в широкие романтические мечты.