- •Методика зарубіжної літератури «магістратура»
- •4. Репродуктивний метод та прийоми його реалізацій. Методичні вимоги до слова вчителя на уроці зл.
- •5. Шлях аналізу твору «слідом за автором», його різновиди. Методика порівняльного аналізу епізодів, її використання на уроках зарубіжної літератури.
- •10.Специфіка вивчення драматичних творів на уроках зарубіжної літератури у школі, методи та прийоми їх аналізу.
- •Методика зарубіжної літератури «спеціалітет»
- •1.Мета та завдання вивчення предмета «Зарубіжна література» в школі.
- •2. Види переказів, значення кожного з них.
- •3. Метод творчого читання, функції та прийоми.
- •5. Репродуктивний метод та прийоми його реалізації. Методичні вимоги до слова вчителя на уроці зарубіжної літератури.
- •Зарубіжна література «спеціалітет»
- •1.Античний героїчний епос (Гомер, Вергілій): історична та міфологічна основа, образи богів та героїв, риси епічного стилю (твір за вибором студента).
- •2.Поема Данте «Божественна комедія»: жанр, сюжет і композиція, система образів. Символіка та алегорія у творі.
- •3. Трагедія в. Шекспіра «Гамлет»: сюжетні першоджерела, конфлікт, система образів. Образ Гамлета як вічний образ.
- •4. «Фауст» й.-в. Гете. Жанрово-стильова своєрідність, образи, особливості поетики.
- •5. Романтичне двосвіття, гротескне, фантастичне і реальне в повісті-казці е.Т.А. Гофмана «Крихітка Цахес». Протиставлення героя-ентузіаста філістерському світу.
- •6. Роман у віршах о. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Тема «зайвої людини» в художній інтерпретації о.Пушкіна. Образ автора у творі.
- •7.Жанрова своєрідність реалістичного роману хіх століття (соціально-психологічний роман ф. Стендаля «Червоне та чорне» та поліфонічний роман ф.Достоєвського «Злочин і кара»).
- •8.«Нова європейська драма». Ідейно-естетичний аналіз п’єси і.Ібсена «Ляльковий дім» або б.Шоу «Пігмаліон» (за вибором студента).
- •9.Загальна характеристика постмодернізму. Риси постмодернізму в романі п. Зюскінда «Парфуми».
- •10.Проблема поколінь, тема майбутнього у романі д.Коупленда «Покоління Ікс».
- •Зарубіжна література «магістратура»
- •1.Постмодерні стильові тенденції роману Дж.Фаулза «Коханка французького лейтенанта ".
- •2. Жанрова своєрідність роману Дж. Барнса "Історія світу у 10 ½ розділах»
- •3. Проблема поколінь у романі д.Коупленда «Покоління Ікс».
- •4. Роман у. Еко «Ім’я Троянди». Риси постмодерністського роману (світ як текст; «перелицювання» сюжетів та образів; інтелектуальна гра з читачем та ін.).
- •5.Роман «Безсмертя» м.Кундери як синтез метапрози та інтелектуального роману.
- •Українська література «спеціаліст»
- •3. Поетичні здобутки постшістдесятників (а.Кичинського, в.Герасимюка, і.Римарука та ін.)
- •4. Творча індивідуальність г.Пагутяк («Запсики Білого Пташка», «Потрапити в сад» та ін.).
- •5. Творча манера Марії Матіос («Солодка Даруся», «Майже ніколи не навпаки, «Москалиця» та ін..)
- •6. Жанровий діапазон і поетика творчості Емми Андієвської.
- •7. Класичний психоаналіз з.Фройда та аналітична психологія к.-г.Юнга.
- •8. Неоміфологізм у літературі та літературознавстві. (Дж.Фрейзер, Дж.Кемпбел, Нортроп Фрай та ін..). Теоретичні витоки архетипної критики.
- •9.Розвиток українського літературознавства в останні десятиліття хіх ст.. (м.Драгоманов, о.Потебня, д.Овсянников-Куликовський, і.Франко).
- •10. Психолінгвістична теорія о.Потебні.
- •Українська література «магістратура»
- •1. Постмодернізм як мистецько-культурний феномен к.Хх – п.Ххі ст.. Причини виникнення постмодернізму. Постмодерна українська література: теми, ідеї, поетика.
- •2. Художньо-естетичні пошуки українських поетів-посмодерністів (в.Неборак, ю.Андрухович, о.Ірванец. Та ін.)
- •4. Особливості композиції та мовна специфіка прози о.Ірванця («Рівне/Ровно», «Очамимря», «Львівська брама» тошо).
- •Українська мова «магістратура»
- •1. Значення як понятійно-номінативна категорія. Типи мовних значень. Лексичні і граматичні значення.
- •2. Мовна система і мовна структура, як об’єкт науки про мову. Найсуттєвіші ознаки мовної системи. Подвійне членування мови.
- •3. Мовознавство к. Хх та п. Ххі с. Сучасні тенденції розвитку традиційних та нових напрямів лінгвістичної науки.
- •5. Текст як семантико-структурна єдність. Відповідність структури тексту темі, відображеній інформації, умовам спілкування, завданням та обраному стилю викладу.
- •1. Загальні поняття української діалектології. Генетична класифікація українських явищ.
- •2. Вокалізм. Загальна характеристика українського діалектного вокалізму. Відмінності у системах голосних фонем у діалектах української мови.
- •3. Стиль. Питання про стилі мови і стилі мовлення. Принципи класифікації та внутрішньої жанрової диференціації стилів. Типологія стилів.
- •4. Художній стиль як різновид мови. Підстилі художнього стилю. Жанри художнього стилю. Колорити художнього стилю.
- •5. Стилістичне навантаження слова і стилістично-функціональна диференціація лексичного складу української мови. Стилістично нейтральна і стилістично забарвлена лексика.
- •4.Функції документа
- •1.Процес документування
- •2.1.Класифікація за фізичною (матеріальною) складовою документа
- •2.2.Класифікація документів по регулярності виходу у світ
- •3.Типологічна класифікація документів
- •1.Вимоги до організації кадрового діловодства
- •2.1.Завдання обліку кадрів
2.1.Завдання обліку кадрів
Облік кадрів ведеться на всіх підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності, які мають право самостійно приймати та звільняти працівників. Обліку підлягають працівники всіх категорій незалежно від характеру роботи чи посади. Організація обліку кадрів покладається.
Облік кадрів має забезпечувати вірогідні відомості:
про кількість працівників за категоріями, професіями, кваліфікацією, освітою, стажем роботи, статтю, віком та іншими ознаками;
про зміну кількості і складу
Щоб одержати згадані вище та інші дані про особовий склад, кадрова служба й веде відповідну кадрову документацію. Облік кадрів ведеться на всіх підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності, які мають право самостійно здійснювати прийняття та звільнення працівників. Обліку підлягають працівники усіх категорій незалежно від характеру роботи чи посади.
Безпосередньо організація обліку кадрів покладається на відділ кадрів, який має забезпечувати достовірні відомості:
* про кількість працівників за категоріями, професіями, кваліфікацією, освітою, стажем роботи, статтю, віком та іншими ознаками;
* про зміну кількості і складу працівників в установі у цілому та її підрозділах, а також про причини цих змін;
* про стан роботи з підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки кадрів за фахом та категоріями;
* про кількісний та якісний склад кадрів, просування молодих працівників;
* про стан підготовки та стажування осіб, зарахованих до резерву.
2.2. місце та склад кадрової документації щоб одержати дані про особу, склад кадрів служба веде відповідну кадрову докумнтацію. Д-я з основного складу утворюється як результат робот из кадрами підприємств, установ тощо їх підбір, переведення, підготовка, перепідготовка. Характеризує ця документація правові, трудові та службові взаємовідносини окремої особи з установою. Служба документації з особового складу є підставою для:1. надання громадянам д., що засвідчують їхню особу, посаду, фах; 2. одержання пльг, стипендій, пенсій чи інші фінансові допомоги. Документація з особового складу використовується також у довідкових цілях. Її значущість особливо зростає, коли працівник досягає пенсійного віку.
2.3. основні групи кадрових документів;
Кадрова документація містить інформацію про особовий склад підприємства: найм, призначення на посади, навчання, оцінювання, атестацію, звільнення тощо. Кадрова документація є іменною, вона стосується конкретних працюючих громадян. Службові документи з кадрового складу супроводжують людину з початку її трудової діяльності до виходу на пенсію. Вони є підставою для надання документів, що засвідчують посаду, фах, а також слугують основою для надання пільг, пенсій тощо. Кадрова документація, з метою її вивчення, використання та зберігання класифікується за окремими ознаками.
За функціями кадрові документи поділяють на:
1.організаційні; 2. довідково-організаційні; 3. розпорядчі; 4. особові; 5. особисті; 6.облікові.
Організаційні документи належать загальні документи, що регламентують організацію роботи з кадрами у суб’єкта господарювання. Це колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення: про відділ кадрів, про проходження атестації, про конкурсний відбір; інструкція з діловодства, інструкція по роботі із заявами громадян, посадові інструкції тощо.
Довідково-інформаційні документи документи, які надають поточну інформацію-доповідні та службові записки, списки, звіти, зведення тощо складають групу довідково-інформаційних документів.
Розпорядчі документи до них належать накази керівника про зарахування на посаду, переміщення, звільнення працівників, заохочення та дисциплінарні стягнення, проходження атестації, зарахування до резерву кадрів тощо.
Облікові групи облікових д., складають д. що накопичують інформацію про первинну реєстрацію і наступне оновлення відомостей про склад і переміщення кадрів. Облікові первинні слугують для накопичення інформації по кожній конкретній особі: особова картка П-2, документи особової справи, картка спеціаліста тощо. Облікові похідні книжкові (журнальні) форми реєстрації облікових даних, в яких формується зведена інформація по підприємству. Це штатна посадова та алфавітна книга; книга обліку осіб, зарахованих до кадрового резерву; книга обліку трудових книжок; журнали обліку відпусток; дисциплінарних стягнень; обліку прийняття, переміщення, звільнення.
Особисті складу до групи особистих документів відносяться документи, що належать працівникам. Вони містять інформацію, яку працівник повідомляє про себе під час прийняття на роботу, а також при переміщеннях.
До них належить паспорт, трудова книжка, військовий квиток, диплом, свідоцтво, атестат та інші документи, які юридично підтверджують відомості, що їх працівник повідомляє про себе)
2.4.класифікація документів з особового від особистих слід відрізняти особові документи. Це д., які працівник готує власноруч: заяви про прийом на роботу, про звільнення або переведення, особовий листок, автобіографія, а також д., про призначення нагороджень. особові документи працівників (заяви про прийняття на роботу, звільнення чи переміщення, автобіографію, а також документи особової справи, що характеризують ділові та моральні якості - атестаційний лист, подання про призначення на посаду, документи про нагородження, присвоєння почесних звань, рангу, заповіт тощо);
2.5. схема опрацювання кадрової документації. Типова технологічна схема обробки кадрової документації передбачає такі стадії:
1. документування трудових правовідносин працівників з підприємствами, організаціями;
2. ведення особової справи і трудових книжок працівників;
3. введення довідково-облікових та звітної роботи документування роботи з резервом;
4. документування атестації кадрів;
5. документування призначень допомог і пенсій;
6. документація нагороджень.
3.Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХПП) — систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій в Україні, які наведені в Класифікаторі професій, створений із метою приведення кваліфікаційних характеристик професій працівників. Він є нормативним документом, обов'язковим із питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності, та складається з Випусків і Розділів випусків, які згруповано за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт. Довідник визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді, та забезпечує єдність у визначенні кваліфікаційних вимог щодо певних посад.
Довідник служить основою для:
- розроблення посадових інструкцій працівникам, які закріплюють їх обов'язки, права та відповідальність;
- складання положень про структурні підрозділи, які визначають їх роль та місце в системі управління підприємством (установою, організацією);
- формування та регулювання ринку праці;
- ведення документації про укладення трудового договору (прийняття на роботу), професійне просування, переведення на іншу роботу, відсторонення від роботи, припинення і розірвання трудового договору;
- присвоєння і підвищення категорій за посадою відповідно до оволодіння особою повним обсягом знань та робіт за результатами кваліфікаційної атестації;
- організації навчально-виховного процесу в закладах освіти, які готують працівників за професіями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів.
Довідник є нормативним документом, обов'язковим у питаннях управління персоналом на
підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.
Довідник призначений для таких цілей:
а) розроблення стратегії і програм соціально-економічного розвитку суспільства з урахуванням змін у
професійно-кваліфікаційному складі і структурі зайнятих працівників, реалізації державної політики
зайнятості населення;
б) планування професійних перетворень у характеристиках робочої сили;
в) якісного аналізування стану попиту на професійно підготовлену робочу силу;
г) визначення особливостей ринків праці;
ґ) ведення документації про укладення трудового договору (прийняття на роботу), професійне
просування, переведення на іншу роботу, відсторонення від роботи, припинення і розірвання
трудового договору;
д) кваліфікаційних випробувань з метою оцінювання повноти, відповідності змісту та якості
виконання робіт працівником певної професії відповідного розряду (категорії) з урахуванням вимог
охорони праці;
е) визнання кваліфікаційного статусу працівника;
є) розподілу робіт за складністю, відповідальністю і стажем праці, необхідною освітою і професійною
підготовкою працівників;
ж) організації і ведення виробничих процесів;
з) застосування в навчальній, нормативно-технічній, технологічній та сертифікаційній документації,
процесах розроблення і впровадження продукції у виробництво;
и) присвоєння і підвищення кваліфікаційних розрядів (категорій) за професією відповідно до
оволодіння особою певним обсягом знань та робіт у закладі освіти або на виробництві чи у сфері
послуг за результатами кваліфікаційної атестації;
і) організації навчально-виховного процесу в закладах освіти, які готують працівників за професіями
відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів;
й) переписів, наукових досліджень, обстежень, опитувань, анкетувань тощо, які стосуються або
включають питання професійно підготовленої робочої сили, а також для статистичних узагальнень;
к) порівняння назв, змісту і поширеності робіт за професією і кваліфікацією цього Довідника й
аналогічних довідників інших країн для практичних професійних завдань.
4.Запозичення особового листка з обліку кадрів особовий листок з основних обов’язкових документів особової справи, що узагальнює біографічні дані працівника, освіту, його роботу в минулому, відношення до військової служби, сімейний стан.
4.1. Порядок заповнення та пояснення щодо відповідей на запитання особового листка працівник заповнює особовий листок з обліку кадрів власноруч, без підчисток та виправлень. Записи робляться розбірливо і без неприйнятих скорочень. На всі поставлені запитання слід давати повні відповіді. Начальник відділу кадрів обов’язково звіряє правильність записів в особовому листку з наявними документами. При цьому особливу увагу звертає на правильність запису найменування організації, населених пунктів, дат та інших відомостей.
Послідовність заповнення особового литка:
1.ПІБ пишуться без скорочень;
2.Стать(записуються словами);
3.рік, число, місяць;
4.місце народження;
5.освіта;
6.якими мовами володіє;
7.учений ступіть, звання, у разі відсутності робиться запис «немаю».
8.виконувала роботу з початку трудової діяльності відображається відповідно до записів у трудовій книжці. Зазначають період навчання у вищих і середніх навчальних закладах.
9.військова служба записуються із зазначенням посади та номера військової частини.
10.державні нагороди.
11.відношення до військового обов’язку і військове звання.
12.сімейний стан на момент заповнення особового листа
13.домашня адреса записується із зазначенням поштового індексу найменування населеного пункту, номер будинку, номер телефону.
14.паспорт(серія, номер, ким і коли виданий).