49. Антропологічна структура населення Австралії та Океанії.Загальна характеристика.

Переважну більшість сучасного населення Австралії становлять нащадки європейських колоністів. Корінні мешканці — аборигени, загнані у важкодоступні, мало придатні для життя регіони, разом із метисами не перевищують 1 % усієї людності континенту. Аборигени належать до окремої гілки негроїдів — австралійської раси, яка характеризується темно-шоколадним або шоколадно -чорним кольором шкіри (загалом трохи світлішим, ніж у африканських негрів), широко- чи дрібнохвилястим волоссям (із варіацією забарвлення від коричневого до чорного). В деяких групах, що мешкають у пустелях Західного плато, в дітей часто спостеріга­ється світле, навіть біляве волосся (з віком воно темнішає). Очі темно-карі; їхній розріз широкий, але очне яблуко посаджене дуже глибоко. Обличчя низьке, лоб спадистий, із розвинутими надбрівни­ми дугами. Ніс із середнім чи відносно широким переніссям і дуже широкими крилами. Губи середньої товщини. Щелепи помітно виступають уперед. Підборідковий виступ розвинутий слабко. Форма голови доліхокефальна. Характерною рисою австралійців, яка одразу впадає у вічі, є значний розвиток третинного волосяного покриву на тілі й ще сильніший на обличчі. Зріст середній або високий. На думку багатьох фахівців, австралійська раса є реліктом дуже давньої протоморфної форми, ближчої до вихідного типу людства, ніж усі інші раси. Оселившись на Австралійському континенті ще у верх­

Що ж до власне меланезійського типу, який переважає серед етнічних груп островів Меланезії (Адміралтейства, Соломонових, Санта-Крус та ін.), то він характеризується помірно кучерявим во­лоссям, темно-коричневим кольором шкіри, досить широким і прог- натним обличчям із прямою спинкою носа. Схожі риси притаманні негритоським популяціям.

У минулому меланезійська раса була поширена також на

о. Тасманія, де на час відкриття його голландським мореплавцем Л. Тасманом у 1642 р. мешкало близько 15 тис. чоловік. На початку XIX ст. англійці почали інтенсивно освоювати острів, по-звірячому знищуючи корінне населення. Остання тасманійка — Труганіна —

Ще одна дуже своєрідна раса — полінезійська — поширена в Новій Зеландії, на островах Полінезії та Мікронезії. Вона харак­теризується світло-коричневим кольором шкіри (часто із жовтуватим відтінком), темним слабкохвилястим або прямим волоссям, темними очима, слабким розвитком третинного волосяного покриву на тілі й середнім — бороди. Обличчя велике, гармонійної будови; вилиці виступають, ніс відносно широкий, губи середні за товщиною. Епікантус трапляється рідко. Зріст здебільшого високий. Через оригінальне поєднання ознак, властиве полінезійцям, їх відносили і до європеоїдів, і до монголоїдів, і до австралоїдів. Нині більшість дослідників схильні вважати їх носіямн “пом’якшених” рис австралоїдних і монголоїдних типів.

50.Давнє населення України , доби палеоліту за даими антропології.

Давнє населення України доби палеоліту за даними антропології Людська історія України починається з селища Королеве на Закарпатті. Саме там виявлено найдавніший комплекс знахідок доби палеоліту. Сліди діяльності пітекантропів виявлено неподалік с. Рокосове в Закарпатті, с. Лука- Врублівецька на Дністрі та Амвросіїіка в Донбасі, у передгір’ї Криму тощо. Археологічні знахідки, що їх відносять до часу 150-40 тис. років тому, засвідчують великі зміни в житті людей. Наступники пітекантропів, неандертальці, залишили по собі чимало стоянок на території нашої держави(близько 200). Їх багато досліджено в печерах Криму, відомими стоянками також є поселення на Закарпатті, в Подністров’ї, на Житомирщині та ін. На території України існування неандертальців засвідчене відкриттям не лише жител чи стоянок, а й решток самої людини! У печері Киїк-Коба (Крим) було розкопано неандертальське поховання, в якому археологи знайшли кістяк жінки віком 35 років.