32. Сучасна наука про час і місце виникнення

кілька десятиліть тому появу людини сучасного фізичного типу беззастережно пов’язували з рубежем мустьє — верхнього палеоліту (40— 35 тис. років тому), коли відбулися важливі зміни у розвитку матеріальної та духовної культури, остаточно ут­вердився родовий лад, виникло мистецтво і значно ускладнилися релігійні уявлення. Саме цим часом датуються найдавніші знахідки кісткових решток первісних людей, черепи яких характеризуються високим опуклим лобом, надбрівними дугами (замість властивого архантропам та палеоантропам суцільного валика) та наявністю підборідного виступу. Однак нові палеоантропологічні відкриття та успіхи молекулярної біології змусили багатьох учених переглянути усталені погляди. Так, згідно з гіпотезою американського дослідника Вілсона, в основі якої лежить генетичний аналіз, найдавніші Номо sapiens з’явилися приблизно 200 тис. років тому в Африці, півден­ніше Сахари, звідкіля близько 100 тис. років тому почали розсе­лятися в різні куточки земної кулі. Чимдалі більше прихильників знаходить припущення про дуже раннє виділення “сапієнтної” лінії в еволюції гомінідів, витоки якої іноді пов’язують з істотами, схожими з австралопітеками, або принаймні з архантропами. У зв’язку з цим у фаховій літературі зверталася увага на наявність підборідного підвищення на нижній щелепі “кенійської людини”, яка жила 2 млн років тому; на досить грацильну будову лоба деяких “родичів” цієї істоти; на редукцію зубів мудрості в архаїчного ланть- янського синантропа та ін. Активно обговорювалося питання про роль ранніх європейських гомінідів у формуванні людини сучасного фізичного типу. Більшість сучасних учених погоджується з думкою про те, що саме в Європі 400— 250 тис. років тому остаточно виокремилися дві лінії — пресапієнсів та пренеандертальців, а перші “справжні сапієнси” постали приблизно 100 тис. років тому. Однак загалом питання про час появи на Землі безпосередніх пращурів сучасних людей ще дуже далеке від остаточного вирішення.

33. Фізичний тип людей верхнього палеоліту (неоантропів)

Основні антропологічні особливості неоантропів, що відрізняють їх від палеоантропів і архантропів, — об'ємний мозковий череп з високим склепінням; лоб, що вертикально піднімається; відсутність надочноямкового валика; добре розвинений виступ підборіддя. Викопні неоантропи мали дещо масивніший скелет, ніж сучасні люди. Стародавні неоантропи створили багату поздньопалеолітічну культуру (всілякі знаряддя з каменя, кістки і роги, житла, шитий одяг, поліхромний живопис на стінах печер, скульптуру, гравіювання на кісті і розі). Знайдено кісткові залишки неоантропів (на о. Калімантан), які датуються радіовуглецевим методом в 39 тис. років, але найімовірніше, що неоантропи виникли 70—60 тис. років назад. Відносно походження неоантропів існують дві теорії — поліцентрізму і моноцентризму. Найпоширеніша теорія широкого моноцентризму, згідно з якою неоантропи походять від прогресивних форм палеоантропов, що мешкали на території Середній і Передній Азії і Північно-східної Африки