38.Вплив зовнішнього середовища на формування морфо фізіологічних ознак сучасних людей.

У науковій літературі неодноразово висловлювалися припущення про адаптивний характер ознак, які розмежовують представників великих расових груп. “Цілком імовірно, — писали з цього приводу М. Чебоксаров та /. Чебоксарова, — що на ранніх етапах свого історичного розвитку люди сучасного виду ще присто­совувалися, подібно до всіх живих організмів, до природно-геогра­фічних умов свого існування, тобто поступово виробляли морфо­логічні й фізіологічні особливості, тією чи іншою мірою корисні в конкретних природних умовах життя різних популяцій”.

Характерні риси негроїдних рас сформувалися в екваторіальних зонах Африки й Південно-Східної Азії в умовах спекотного й воло­гого клімату. Чимало з них мають явні сліди пристосування до умов зовнішнього середовища. Так, темний колір шкіри, поверхневий шар якої містить велику кількість меланіну, оберігає організм люди­ни від шкідливої дії ультрафіолетового проміння, яке спричинює перегрів та опіки шкіри. Схожу роль відіграє й густе кучеряве волос­ся, властиве переважній більшості негроїдних груп, яке утворює на голові природну пористу “шапку”. Внаслідок слабкої теплопро­ відності вона захищає шкіру й кровоносні судини голови від надмір­ного нагрівання.

Певне адаптивне значення в минулому могли мати деякі особли­вості будови голови й обличчя представників негроїдних типів. Ек­сперименти, проведені в Інституті антропології Московського уні­верситету, показали, що вузька, довга й висока голова нагрівається повільніше, ніж широка й низька (В. Волков-Дубравін, Я. Рогінський). Що ж до широкого носа з великими отворами й товстих губів з розвинутою слизовою оболонкою, то вони сприяють виділенню вологи з людського організму. Це дуже важливо в умовах надмірної вологості екваторіальних регіонів земної кулі.

Серед європеоїдних ознак, які сформувалися під впливом зовніш­нього середовища, зазначимо світлий колір шкіри. Завдяки йому сонячні промені глибше проникають у тіло, сприяючи виробленню вітаміну D, що захищає організм людини від рахіту. Не випадково найсвітліші відтінки шкіри, волосся й очей властиві населенню Скандинавії й суміжних регіонів, де протягом післяльодовикового періоду переважав прохолодний клімат із дуже слабкою інсоляцією. Певне адаптивне значення мав у минулому властивий європеоїдам вузький ніс, що різко випинається з площини обличчя. Завдяки цій особливості збільшується носоглотковий шлях які здіймали клуби снігу, піску й дрібних камінців. Разом із сильним відбиттям сонячних променів від снігу га скель це негативно впливало на органи зору, що, на думку

С. А. Семенова, сприяло, і холодне повітря, перш ніж потрапити до гортані та легенів, устигає нагрітись.

Згідно з уявленнями вчених, морфофізіологічні ознаки монголоїд­них типів склалися в напівпустелях і степах Центральної Азії, де принаймні в кінці зледеніння усталився різко континентальний клімат. Він характеризувався високими добовими коливаннями тем­ператури й частими вітрами, поширенню розвиненої складки верхньої повіки й епікантуса, які захищають очі людини від дії шкідливих природних факторів. На користь даного припущення свідчить наявність цих рис у зовнішності бушменів — носіїв давнього расо­вого комплексу, що склався в напівпустелях і пустелях Південної Африки. Помічено, що монголоїди значно рідше хворіють на кон’юнктивіт (запалення слизової оболонки очного яблука), ніж представники інших расових груп.

Ще визначний німецький філософ І. Кант у праці “Про різні людські раси” (1774) вказав, що плескате обличчя, яке характери­зується значним розвитком жирових відкладень і слабким випинан­ням носа, є своєрідним пристосуванням до холоду. З цим погоджу­ються сучасні вчені: рівна поверхня характеризується меншою тепловіддачею, ніж нерівна, а тому сплощення лицевого скелета й слабке випинання носа стоять на заваді переохолодження м’яких

тканин. Експеримент, проведений в Арктиці фінськими дослідни­ками, показав, що монголоїди значно легше витримують низькі температури, ніж європеоїди, яким властиві різке профілювання обличчя у горизонтальній площині та сильне випинання носа. Що ж до жировідкладень на обличчі, то в минулому вони могли також відігравати роль локального запасу поживних речовин із високим вмістом калорій.

Яскравим прикладом впливу екологічних чинників на формуван­ня расових відмінностей людей сучасного фізичного типу є пігмеї Африки та Південно-Східної Азії. Ще на початку нинішнього століття німецький вчений А. Швальбе висловив припущення про те, що властиві цим групам низькорослість та загальна грацильність кістяка є наслідком несприятливих умов зовнішнього середовища. Вже в наші дні воно дістало теоретичне обгрунтування: доведено, що затримка росту й розвитку кісток викликані недостатньою кількістю фосфорно-кальцієвих солей у тропічних регіонах земної кулі (Т. І, Алексеева).

Екологічні чинники істотно вплинули й на формування пропор­цій тіла деяких груп людства. Так, багатьом народам Крайньої Пів­ночі властивий брахіоморфний, а етнічним групам Східної Африки

• доліхоморфний тип пропорцій. Перший з них перешкоджає втраті тепла, другий — сприяє тепловіддачі.

З пристосуванням до умов зовнішнього середовища пов’язаний міжгруповий розподіл деяких гематологічних ознак. Так, високу частоту антигена В у тих країнах Центральної, Східної та Південної Азії (наприклад, Китаї та Індії), де була поширена віспа, можна хоча б та Індії, присутність якого в крові людини‘певною мірою захищає організм від захворю­вання на малярію.

Як же пристосувалися до зовнішніх умов люди сучасного фізичного типу? Очевидно, для формування ознак, корисних у пев­ному середовищі, існував якийсь біологічний механізм. На думку фахівців, ним був природний добір. Наприклад, в умовах жаркого клімату і підвищеної інсоляції темношкірі, широконосі й товстогубі люди мали більше шансів вижити і залишити плодюче потомство, ніж світлошкірі, тонконосі та тонкогубі. Корисні ознаки переда­валися у спадок і через кілька поколінь ставали домінуючими в популяції. Окремі расові ознаки (складка верхньої повіки, епікантус тощо) могли виникнути внаслідок мутацій, тобто зміни генетичної основи. Якщо вони були корисними в даних клімато-географічних умовах, то також закріплювалися природним добором.частково пояснити тим, що в крові групи III (В) і І (0) присутні антитіла, які негативно впливають на вірус цієї небезпечної хвороби. Ще одним прикладом є підвищення концентрації гена гемоглобіну S у Західній і Центральній Африці, в Ємені