- •Тема 1. Економічна теорія: предмет і методологія
- •1.1.Економіка, як специфічна сфера людської діяльності і об’єкт наукового аналізу. Предмет економічної теорії
- •1.2. Методологія економічної теорії
- •1.3.Функції економічної теорії, її задачі та місце в системі економічних наук
- •1.4. Основні етапи розвитку економічної теорії
- •Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства
- •2.1. Економічні потреби суспільства, їх суть і класифікація.
- •2.2. Споживче благо та його корисність. Закон спадної граничної корисності
- •2.3. Виробництво і його основні фактори. Економічні ресурси та їх класифікація
- •2.4. Центральні проблеми економіки і виробничі можливості суспільства
- •2.5. Економіка і ефективність. Технологічний прогрес і розширення меж виробничих можливостей
- •Тема 3. Економічна система
- •3.1. Економічна система: суть, структура і суб’єкти
- •Суспільне виробництво і його структура
- •Власність і її місце в економічній системі.
- •Типи економічних систем
- •Тема 4. Загальні основи ринкового господарства
- •Умови виникнення та риси товарного виробництва
- •Розвинуте товарне виробництво характеризується наступним:
- •Гроші та їх функції. Грошова маса
- •Для виконання ролі грошей найповніше підійшло золото завдяки його таких властивостей, як однорідність, подільність, портативність, здатність до збереження і значна вартість його невеликої ваги.
- •Ринок, його структура та інфраструктура
- •4. 4. Ринковий механізм: основи теорії попиту і пропозиції.
- •Тема 5. Економічна роль держави
- •5.1. Недоліки ринку і необхідність сполучення ринкового механізму з державним регулюванням економіки
- •5. 2. Економічні функції держави
- •5.3. Необхідність посилення дієздатності держави в умовах ринкової трансформації
- •Тема 6. Підприємство і система підприємництва
- •Підприємство (фірма) як суб’єкт ринкової економіки. Суть, принципи і функції підприємства
- •Форми і види підприємств
- •Відтворення на рівні підприємства. Капітал (виробничі фонди) фірми та ефективність їх використання
- •Підприємництво: суть, принципи та функції
- •Тема 7. Ціноутворення на ринках продуктів та послуг
- •Сутність, види та функції ціни
- •Виробництво і витрати. Природа витрат
- •Ціноутворення в умовах досконалої, недосконалої конкуренції та монополії
- •Державне регулювання цін.
- •Тема 8. Ціноутворення на ринках ресурсів. Формування доходів
- •Виробництво та попит на ресурси. Сутність та походження доходів.
- •Ціноутворення на ринку праці. Заробітна плата і проблеми її реформування в Україні
- •Доходи від підприємницької діяльності і власності: прибуток, відсоток і економічна рента
- •Тема 9. Національна економіка: мета та результати
- •9.1.Національна економіка: зміст, ознаки та мета функціонування
- •9.2. Головні макроекономічні показники та їх вимірювання
- •9.3. Ввп та суспільний добробут
- •9.4. Загальна макроекономічна рівновага: модель сукупного попиту та сукупної пропозиції
- •Тема 10. Порушення макроекономічної рівноваги: циклічність, безробіття, інфляція.
- •10.1. Макроекономічна рівновага та циклічність. Економічний цикл: суть і фази.
- •10.2. Причини та види економічних коливань
- •Таким чином, безробітними може бути лише активна частина працездатного населення, яке разом з зайнятими складають робочу силу.
- •Чисельність безробітних
- •Кількість працездатних
- •Сутність, причини та наслідки інфляції. Антиінфляційна політика.
- •. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки.
- •Тема 11. Економічне зростання
- •Суть, джерела та фактори економічного зростання.
- •Інвестиції: сутність, структура і двоїста роль в економіці.
- •Макроекономічне регулювання інвестиційної активності. Теорія мультиплікатора
- •Тема 12. Фінансова система та фіскальна політика держави
- •Фінанси і фінансова система. Державні фінанси і державний бюджет
- •12. 2. Сутність і структура податкової системи. Принципи раціонального оподаткування.
- •Фіскальна політика держави та її вплив на обсяг національного виробництва
- •Тема 13. Грошовий ринок та грошово-кредитна політика
- •13.1. Кредит та кредитна система
- •Механізм функціонування грошового ринку.
- •3. Мета та інструменти грошово-кредитної політики
- •Тема 14. Тенденції розвитку світового господарства
- •14.1. Міжнародний поділ праці і формування світового господарства. Інтернаціоналізація виробництва та виробничих відносин
- •14.2. Міжнародні економічні відносини
- •14.3. Міжнародна економічна інтеграція. Формування цілісності сучасного світу: глобалізація та її протиріччя
- •14.4. Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство
14.4. Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство
Україна, як і інші держави, створені після занепаду СРСР, великі надії у розвитку суверенної економіки покладає на інтеграцію в систему світогосподарських зв’язків, активну участь не лише в регіональному, але і в міжнародному поділі праці, ефективному використанні його переваг.
Слабка включеність України в МПП не лише не відповідає, а і суперечить її національним інтересам, оскільки залишає її економіку поза розвитком світових продуктивних сил, провідних напрямків сучасної НТР, що спонукає її витіснення на узбіччя світового економічного прогресу.
Для прискорення процесу входження України у світові господарські структури необхідно прийняти до уваги наступні обставини:
головними орієнтирами українських виробників повинен бути технологічний фактор та світові норми і ємність ринку;
характерною ознакою сучасного ефективного виробництва є його вибірковість, пріоритетність. Керуватись світовими критеріями у своїй діяльності повинен перш за все експортно-імпортний сектор економіки, який покликаний стати містком, сполучаючим національне господарство зі світовим;
поступово відпадає економічна доцільність створення в окремих країнах багатогалузевої економіки, яка б включала підприємства з повним технологічним циклом. Перспективною стає міжнародна спеціалізація;
пошук власного місця в світогосподарській структурі вимагає знань специфіки сучасного світового ринку, який постійно змінюється;
необхідно враховувати тенденцію до зниження ролі природних ресурсів, географічного положення, виробничого досвіду у визначенні профілю економіки будь-якої держави, її позиції на світовому ринку.
Експортна орієнтація економіки та лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків потребує визначення існуючих та потенційних конкурентних переваг української економіки, факторів, що її формують, та механізму реалізації цих переваг.
Традиційно конкурентоспроможність трактується як обумовлене економічними, соціальними та політичними факторами стійке положення країни або товаровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринках. В умовах відкритої економіки вона може бути визначена як здатність країни (фірми) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку та на ринках “третіх країн”.
Для оцінки конкурентноздатності національної економіки доцільно використовувати різні підходи: ресурсний (технології, наявність капіталу, людські ресурси, забезпеченість природними ресурсами та економіко-географічне положення), факторний (моніторинг зміни позиції країни на міжнародних ринках в залежності від рівня розвитку національної економіки, що характеризується реальним використанням факторів економічного зростання), рейтинговий (інтегральне відображення стану економіки за тією, чи іншою системою показників).
Дойчебанк за 12 параметрами оцінив економічний розвиток всіх колишніх республік СРСР. Україна на момент розвалу союзу мала найкращі показники для наступного розвитку та інтеграції. Це пояснюється тим, що на 1991 р. національне господарство України мало наступні природні та створені ресурси:
значні запаси природних ресурсів та їх вигідне географічне розміщення (вугілля, залізна, марганцева, уранова та ін. руди, сірка, ртуть, титан тощо);
високий рівень родючості та велику кількість сільськогосподарських земель (25% світових запасів чорнозему);
високу кваліфікацію трудових ресурсів;
якісну систему середньої та вищої освіти;
високу концентрацію науково-технічних знань та навичок (дослідних інститутів, центрів тощо);
значні масштаби основних виробничих фондів;
відповідну структуру транспорту та зв’язку;
вигідне географічне розміщення: наявність виходу в Чорне море, проходження торгових транспортних шляхів між Росією та країнами ЄС.
Але це – лише можливі потенційні переваги, які необхідно розвивати і вміло використовувати. Практика ж свідчить про протилежне.
Сьогодні доводиться констатувати, що Україна пасивно слідувала за тими виробничими схемами, які дістались від Радянського Союзу і які технологічно значно поступаються перед передовими світовими зразками. Із-за дефіциту інвестиційних ресурсів просте відтворення, навіть за допомогою міжнародного співробітництва, вже вважається успіхом. Мова йде про те, що наявні експортні можливості не створюють передумов для цілеспрямованого розвитку спеціалізованого експортного виробництва.
Проте більш загрозливим для України є не просто неконкурентоздатність продукції, підприємств, галузей, національної економіки в цілому, а вірогідність так званого “системного відриву” її від групи провідних країн із-за несумісності технологій, низької здатності економіки до інвестування та інновацій, а також структурно-галузевої та інституційної несумісності.
Фахівці справедливо вважають, що для України, яка ставить за мету вистояти і посісти гідне місце у світі, немає іншого вибору, ніж структурне і технологічне оновлення економіки, підвищення її конкурентоспроможності за рахунок оптимального використання і розвитку інтелектуального ресурсу суспільства, прорив на світові ринки високих технологій.
Таким чином, проблеми інтеграції економіки України у світове господарство досить складні. Передумовами до їх вирішення можуть стати:
прискорене проходження Україною основних ступенів розвитку економіки ринкового типу;
відтворення порушених зв’язків, економічна інтеграція в межах СНД з метою не втратити ринки на території колишнього Радянського Союзу;
активізація участі в міжнародних економічних угрупуваннях. Серед них: країни Східної Європи та країни Азії – з метою відновлення зв’язків з країнами колишньої Ради Економічної Взаємодопомоги; Європейський Союз – з метою утвердження на нових ринках Західної Європи в режимі найбільшої сприятливості для нації.
Фахівці виділяють 5 можливих напрямків ефективної адаптації України до системи МПП, вимог інтегративних тенденцій та конкурентоспроможності економіки:
формування галузевого (міжгалузевого) експортно-зорієнтованого комплексу. У процесі структурних перетворень слід чітко визначити, які виробництва і галузі становитимуть профіль міжнародної спеціалізації;
використання для співробітництва на коопераційній основі, на основі міжнародної спеціалізації потенціалу таких сфер економіки України, як науково-технічна, енергетична, продовольча, екологічна та транспортна;
спеціалізація українського експорту на деяких нових наукомістких виробах, конкурентоспроможних на світових ринках. Йдеться насамперед про окремі види озброєнь;
визначення специфічних сфер співробітництва та стратегічних пріоритетів у відносинах з іншими країнами на інтеграційними угрупуваннями. Одним з них є інтегрування в західноєвропейський економічний простір;
взаємовигідні зовнішньоекономічні відносини з такими провідними світовими організаціями, як Світовий банк реконструкції та розвитку, МВФ, СОТ, МОП тощо. Участь в діяльності цих організацій дасть змогу підвищити можливості щодо залучення іноземного капіталу, фінансових ресурсів, отримання певних торгових пільг, використання цивілізованих тарифних засобів захисту національної промисловості, сільського господарства тощо.