2. Підприємництво: суть, принципи та функції

Різномаїття існуючих форм організації бізнесу, основні з який були розглянуті вище, породжує широкий спектр можливостей для підприємницької діяльності.

Основою підприємництва є один з людських ресурсів, що називається підприємницькими здібностями або заповзятливістю.

В економічній теорії даний фактор виробництва найчастіше пов'язують з діяльністю, спрямованою на ефективне використання ресурсів з метою максимізації прибутку. Щоб зусилля підприємця були результативними, обов’язковим є:

• бажання ризикувати (наукові дослідження свідчать, що лише третина людей здатна на ризик);

• готовність до будь-яких можливостей, наданих ринком, тобто підприємець повинен чітко реагувати на ті можливості ринку, які ніхто інший ще не розпізнав;

• створення нових можливостей шляхом нововведень в технологію та організацію. Це передбачає пошук можливостей покращити товар, пошук нових методів організації виробництва і нових технологій, розробку нових видів товарів та послуг, створення нових ринків.

Згідно чинного законодавства України, підприємництво є самостійною ініціативною, систематичною, заснованою на власному ризику, діяльністю з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку (доходу) або соціального ефекту.

Підприємництво може розвиватись лише в разі забезпечення наступних умов:

1. наявність у суб'єкта господарювання визначеної сукупності прав і свобод відносно вибору виду господарської діяльності та її планування, джерел фінансування, доступу до ресурсів, організації управління;

2. забезпечення захисту прав власності;

3) розвинута ринкова інфраструктура і підтримка держави;

4) повна відповідальність підприємця за прийняті рішення;

Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції: організаційну, управлінську, інноваційну, функцію ризику

Організаційна функція полягає в тому, що підприємець виступає як ініціатор об'єднання ресурсів у визначену організаційно-технологічну структуру, організує виробництво, розподіляє засоби виробництва і трудову діяльність.

Управлінська функція - процес прийняття управлінських рішень на всіх етапах виробничого циклу, тобто планування, організація, мотивація, контроль.

Інноваційна функція - здійснення політики нововведень, освоєння нових технологій, пошук нових ринків збуту, нових засобів задоволення потреб споживача.

Функція ризику полягає в необхідності прийняття таких рішень, які орієнтовані на досягнення успіху, але не гарантують його з причин невизначеності економічної ситуації. Підприємцю доводиться ризикувати не лише вкладеними коштами, але і своїм часом, працею, діловою репутацією.

Оцінюючи підприємництво, як соціальний ресурс, не можна не помітити його залежність від культурних, історичних традицій. Дану сукупність можна охарактеризувати поняттям соціально-економічний, підприємницький клімат. Його роль у розвитку національної економіки - виняткова. Адже підприємницький ресурс не є гарантованим чинником, його формування необхідно обумовити, створивши сприятливі умови. В Україні підприємництво ставало на ноги в умовах складної політичної й економічної ситуації: розпад єдиної держави - СРСР, руйнування єдиного економічного простору, трансформація адміністративно-командної системи в ринкову. Це визначило специфіку досвіду:

1. підприємництво, що зароджується, використовує принцип вільного підприємництва, характерний для США до 50-х років XX ст.;

2. держава в здійсненні реформ, що стимулюють підприємництво, запізнюється, тому підприємець змушений вести бізнес на межі законності;

3. у підприємницькому середовищі переважає рентна активність, виражена в боротьбі за пільги, тоді як у розвинених країнах перевага віддається прибутковій активності, яка реалізується в боротьбі за ефективність.

Показовим підсумком першого десятиліття реформ в Україні, безумовно, можна вважати три моменти:

1. створення правового поля для підприємницької діяльності, що полягає в розробці відповідного законодавства: про підприємництво, про власність, про господарські товариства тощо;

2. визнання в суспільстві цінності підприємницького ресурсу;

3. нагромадження досвіду підприємницької діяльності в трансформаційних умовах ринку.

Реалізація підприємницького потенціалу не можлива без використання практичних інструментів ринкової адаптації - менеджменту і маркетингу.

Менеджмент – це сукупність методів, принципів, засобів і форм керування організаціями з метою підвищення ефективності їхньої діяльності. Менеджмент забезпечує прийняття рішень у сфері бізнесу, що ґрунтуються на комплексному аналізі ринкового середовища і виробничих можливостей підприємства. За допомогою менеджменту організується ефективна робота співробітників, що сприяє досягненню стратегічних цілей і рішенню тактичних задач організації.

Термін “маркетинг” в перекладі з англійської буквально означає роботу на ринку. Сума методів маркетингу зорієнтована на використання ринкових законів, на вивчення і задоволення всіх бажань споживача. Маркетинг дозволяє ефективно боротись з “витратною” економікою, оскільки погоджує виробництво з запитами ринку, перетворюючи потреби покупця в доходи підприємства.