Тема 5. Економічна роль держави

5.1. Недоліки ринку і необхідність сполучення ринкового механізму з державним регулюванням економіки

Економічна роль держави та пов’язані з нею проблеми належать до фундаментальних та “вічних” теоретичних і практичних питань. Ще з часів свого виникнення держава віддзеркалювала цілий комплекс важливих і суперечливих політичних, економічних, соціальних та інших відносин і інтересів, що стосуються кожної людини. Цей комплекс відносин досліджується і вивчається багатьма науковими дисциплінами: філософією, політологією, правознавськими науками тощо. Чільне місце серед них посідає економічна теорія. Варто згадати, що, визначаючи предмет економічної теорії, ми наголошували на неприпустимості вивчення економічних відносин відокремлено від економічної політики держави. Саме тому питання про співвідношення економіки і політики, проблеми меж державного втручання в економічні процеси займають провідне місце в дослідженнях прихильників багатьох більш-менш відомих шкіл економічної науки. Згадаємо Адама Сміта з його принципом “невидимої руки”, яка в умовах економічної свободи і невтручання держави в економіку забезпечує саморегулювання ринкової системи. “Дайте спокій економічній системі – наголошував він, - таке мастило, як своєкорисливість, змусить шестерні крутитися незвичайним чином. Нічого не треба планувати”.

Кардинально протилежний підхід характеризує теорію марксизму з його гіпертрофованою уявою про всемогутність держави, на якій згодом базувалась теорія і практика планової (командної) економіки.

Сучасні погляди на економічну роль держави представлені декількома напрямками, починаючи з кейнсіанства, яке було теоретичною основою державного регулювання економіки розвинутих країн протягом 30-70-тих років ХХ століття, і закінчуючи теоріями “економічного лібералізму”, що проголошують обмеження державного втручання в економіку, сенс якого вони вбачають в подоланні негативних впливів на ринковий механізм.

Отже погляди щодо ролі держави в економічному розвитку є не лише різноманітними, а часом і суперечливими. Дискусії відносно ролі і місця держави в умовах системної трансформації економіки не вщухають і в Україні та інших державах СНД. За змістом це дискусії відносно вибору моделі розвитку та тактики проведення ринкових реформ.

Надбання світової економічної думки та вивчення практики тих країн, що вже пройшли свій шлях від тоталітаризму до соціально орієнтованої ринкової економіки, дає змогу розібратись і науково оцінити багато численні погляди на державне регулювання економіки.

Економічна роль держави настільки складна та багатогранна що її неможливо детально висвітлити в межах однієї лекції. Тому протягом майже всіх наступних тем курсу будуть аналізуватись форми, методи та інструменти державного впливу на економічне життя суспільства.

Сьогодні беззаперечно можна стверджувати, що немає жодної мікроекономічної, макроекономічної чи зовнішньоекономічної проблеми яка б прямо чи опосередковано не була б пов’язана з економічною роллю держави.

Все вище означене дає підстави для визначення об’єктивної необхідності поєднання ринкового механізму з державним регулюванням сучасної економіки.

Регулювання (від лат. regulo – впорядковую) означає підпорядкування певному правилу, певному порядку. В загальному вигляді регулювання економіки - це спосіб підтримання певної пропорційності, певної рівноваги, які необхідні для ефективного господарювання. Існує система економічних пропорцій до якої належать макроекономічні (народногосподарські), міжгалузеві, внутріфірмові чи мікроекономічні, а також територіальні і міждержавні економічні пропорції. На певному етапі розвитку ринкового господарства, в умовах вільної гри ринкових сил пропорційність та збалансованість дій мільйонів учасників господарського життя постійно порушувалась, але завдяки вільній конкуренції, яка вирівнювала попит і пропозицію, досягалась економічна рівновага, відновлювалась пропорційність, тобто здійснювалось саморегулювання економіки.

Такий механізм без відчутних збоїв функціонував упродовж близько трьох століть. Вперше він виявив свою неспроможність під час економічної кризи 1825 року, яка засвідчила що рівновага між попитом і пропозицією досягається внаслідок руйнування частини національного багатства. Остаточного краху система ринкового саморегулювання зазнала під час кризи 1929-1933 рр., яка наочно продемонструвала, що ринковий механізм виявився непристосованим і недостатньо ефективним для вирішення великої кількості антикризових, соціальних, екологічних, науково-технічних і регіональних проблем. Якісні зміни в розвитку продуктивних сил і їх постійне ускладнення наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.ст. беззаперечливо довели об’єктивну необхідність симбіозу (співжиття) і гнучкого сполучення ринкових важелів з державним регулюванням економіки. Там, де ринок не здатний забезпечити ефективність виробництва, макроекономічну стабільність і соціальну справедливість, йому на допомогу приходить держава. Як слушно зазначив П. Самуельсон, “спроба керувати сучасною економікою у відсутності ринку або держави те ж саме, що намагатися аплодувати однією рукою”.

Говорячи про державне втручання в економічне життя, треба завжди пам’ятати про припустимі межі такого втручання, бо абсолютизація чи гіперболізація як ринкового, так і державного компонента в економічній системі рано чи пізно призведуть до стагнації, а в подальшому і занепаду господарства. Мистецтво економічної політики має сенс лише тоді, коли наявне гнучке і несуперечливе поєднання ринкових і державних важелів регулювання. Інша річ, що їх питома вага та структура не є чимось раз і назавжди незмінним. Це поєднання - явище динамічне. Воно змінюється під впливом економічних, політичних, міжнародних, соціальних і багатьох інших факторів.

До головних недоліків ринкового саморегулювання, які об’єктивно зумовлюють втручання держави в економічні процеси, відносяться:

1. нестабільність ринкової економіки, циклічність її розвитку, інфляція і безробіття;

2. порушення конкуренції і тенденції до утвердження монополізму;

3. надмірна диференціація доходів;

4. наявність таких форм економічної діяльності, які під впливом ринкових важелів можуть завдавати шкоди суспільству (забруднення навколишнього середовища та інші);

5. незадовільне забезпечення товарами колективного споживання (обороноздатність країни, державна безпека і громадський спокій, народна освіта, суспільні блага, що використовуються в сфері державного управління тощо);

6. не завжди ефективний розподіл ресурсів, особливо між поточним і перспективним споживанням.

Таким чином, ринок неспроможний вирішити цілу низку макроекономічних і мікроекономічних проблем, що виникли як наслідок механізму його функціонування.

Виходячи з цього, може виникнути питання: навіщо здійснювати перехід до ринкової економіки, якщо вона має неабиякі недоліки? По-перше, ідеальних бездоганних систем не існує. Свого часу У. Черчель висловився про ринкову економіку як про таку що має чимало вад, однак тут же зазначив, що нічого кращого людство ще не придумало. По-друге, ринковий механізм переконливо довів, що він створює постійно діючі стимули підвищення ефективності виробництва. Йому притаманна здатність гнучко адаптуватись до змін в соціально-економічному житті суспільства, шукати і знаходити новітні засоби задоволення людських потреб. Ці переваги ринку роблять його активною рушійною силою господарського і соціального суспільного прогресу.

Державне регулювання змішаної економіки має на меті нейтралізувати недоліки ринку і всіляко сприяти нарощуванню та реалізації його переваг.