1.3.Функції економічної теорії, її задачі та місце в системі економічних наук

Сьогодні як ніколи перед кожним громадянином постає маса проблем, пов’язаних як зі щоденною життєдіяльністю, так і з визначенням майбутнього. Переконливо відповісти на низку болючих питань, що хвилюють небайдужих сучасників, неможливо без глибокого й системного вивчення економічної теорії. Важливим завданням економічної теорії є формування наукового економічного мислення, суть якого полягає у володінні інструментами економічного аналізу. Це завдання науки ще називають пізнавальною функцією. При цьому важливим є не лише знання формальної техніки аналізу, а і спроможність до уявлення, проникливості, а також знання поточних подій та відчуття перспективи. Відомий англійський економіст Дж.М.Кейнс досить вдало сформулював суть економічного образу мислення: “Економічна теорія не є набором вже готових рекомендацій, що застосовуються безпосередньо в господарській практиці. Вона виступає скоріше методом, ніж вченням, інтелектуальним інструментом, технікою мислення, допомогаючи тому, хто володіє нею, приходити до правильних висновків”.

Як наголошувалось вже раніше, першим кроком пізнання економічних процесів та явищ є емпіричне пізнання, що виникає в результаті безпосереднього сприйняття фактів буденного життя. Вже емпіричне пізнання диктує людям деякі правила поведінки, адже відбувається накопичення досвіду, інтуїтивне пристосування до обставин. Вивчення того, що є в дійсності, як і чому дійсність розвивається, було названо А.Смітом позитивним підходом або позитивною економічною наукою. Економічна теорія на основі об’єктивного аналізу повинна вирішувати практичні задачі: обгрунтовувати та рекомендувати відповідну економічну політику. Інакше кажучи, позитивна економічна теорія вивчає те, що є, тоді як нормативна виражає суб’єктивні уявлення про те, що повинно бути. Нормативній економічній теорії доводиться визначати, які конкретні умови або аспекти економіки бажані чи небажані.

Міркування, що оцінюють дійсність, або нормативні твердження виникають на рівні обгрунтування економічної політики. Економічна політика – це система дій, що мають за мету врегулювання проблеми, або запобігання її виникненню.

Таким чином, економічна теорія виконує і практичну функцію, яка полягає в розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обгрунтуванні економічної політики фірми та уряду. Значення економічної науки в житті окремої людини проявляється у сприянні раціональній поведінці у споживанні та використанні власних доходів і заощаджень, орієнтуванню у сфері бізнесу, правильним рішенням при виборі сфери зайнятості і ефективнішій реалізації обраної спеціальності.

Ще в ХІХ ст. вчені відмічали, що економічні знання дає не одна економічна наука, а ціла мережа самостійних конкретних економічних дисциплін з особливими задачами, предметами та логічними підходами. Конкретні економічні дисципліни виробляють систему правил, необхідних для практичної діяльності, і тому відносяться не до сфери загальної теорії, а до мистецтва господарської практики.

Економічна теорія виступає теоретичним фундаментом цілого комплексу наук: галузевих (економіка промисловості, транспорту, торгівлі, будівництва тощо); функціональних (фінанси, кредит, маркетинг, менеджмент, прогнозування та ін.); міжгалузевих (економічна географія, демографія, статистика тощо). Тобто розробляє загальні методологічні принципи, без яких неможливий скільки-небудь грунтовний конкретно-економічний аналіз, в чому і полягає методологічна функція економічної теорії.

Економічна наука певним чином пов’язана з іншими науками про суспільство, про природу і людину. Вона призвана розкрити визначену частину соціальних явищ життєдіяльності людини, юридичні науки – іншу, наука моралі –ще одну і т.д., і лише сукупність теоретичних соціальних та історичних наук взмозі пояснити все суспільне життя.