Відтворення на рівні підприємства. Капітал (виробничі фонди) фірми та ефективність їх використання
Для організації виробництва і підтримки його безперервності, тобто забезпечення індивідуального відтворення, підприємство повинно відновлювати споживання економічних ресурсів. Та їх частина, що представлена реально існуючими засобами виробництва (машини, устаткування, виробничі споруди, сировина, паливо тощо), називається інвестиційними ресурсами або капіталом.
Процес безпосередньої господарської діяльності підприємства в її безперервному повторенні називається відтворенням, яке може бути простим, або розширеним. І в тому, і в іншому випадку капітал здійснює рух по колу, тобто проходить цикл відтворення, який охоплює процес виробництва і обігу створюваних товарів і завершується поверненням капіталу в його вихідну грошову форму.
Цикл відтворення має три стадії, які можна подати схематично:
Г
– Т … В … Т* - Г* 
РС
Де Г – грошові засоби (початково авансований капітал), Т – товар у вигляді засобів виробництва (ЗВ) і робочої сили (РС), В – процес виробництва, Т* - готова продукція (результат виробництва), Г* - виручка від реалізації виготовленої продукції.
Рух будь-якого капіталу, не залежно від сфери його застосування, розпочинається неодмінно з грошової форми. Гроші необхідні для закупки елементів капіталу і робочої сили. При цьому гроші не витрачаються остаточно, а авансуються, тобто підприємець сподівається не лише на повернення інвестованої суми, а й отримання певного прибутку. Рух капіталу відбувається в сфері обігу, але при цьому закладаються умови виробництва товарів і умови зростання авансованої вартості. На виході з першої стадії грошовий капітал перетворюється в елементи продуктивного капіталу.
Друга стадія протікає в сфері виробництва. Тут відбувається поєднання засобів виробництва і найманої робочої сили. Функція продуктивної форми капіталу полягає у створенні товарної маси, вартість якої перевищує вартість використаних факторів виробництва.
При переході з другої в третю стадію кругообігу капітал перетворюється з продуктивної в товарну форму. Третя стадія пов’язана з реалізацією виготовленої продукції і протікає в сфері обігу. При цьому капітал знову повертається до початкової грошової форми, але отримані грошові засоби зростають на якусь величину ΔГ. Таким чином Г* = Г + ΔГ.
Для забезпечення безперервності відтворення необхідно одночасне перебування майна підприємства на всіх стадіях у всіх функціональних формах (грошовій, товарній, продуктивній). Підприємство водночас купує засоби виробництва та робочу силу, виробляє продукцію і реалізує її.
Неважко помітити, що кожен кругооборот капіталу збільшує прибуток бізнесмена і тому йому небайдуже, якою буде тривалість відтворювального циклу. Відтворювальний цикл складається з часу обігу і часу виробництва. Час виробництва охоплює весь період перебування економічних ресурсів у сфері виробництва, починаючи з їх надходження на склад підприємства і закінчуючи випуском готової продукції. Найважливішою складовою часу виробництва є робочий період, який визначений технологією і протягом якого відбувається безпосередній вплив на предмети праці з метою створення готового продукту. Майже всі виробничі процеси передбачають і технологічні перерви, які не зупиняють виробництва як такого, але не передбачають безпосереднього впливу на предмети праці. Час обігу включає час придбання економічних ресурсів і часу збуту готової продукції. Час обігу передбачає перебування готової продукції підприємства на складі, час її транспортування на ринок і реалізацію, а також час закупки за рахунок виручки від реалізації нових факторів виробництва.
Швидкість обігу капіталу розраховується на основі співвідношення одиниці зміни (рік) з часом обігу даного капіталу (кількість місяців): n = O/o.
Для здійснення виробничого процесу необхідна взаємодія двох факторів - засобів виробництва і робочої сили.
Засоби праці (машини, устаткування, будинки, транспортні засоби) разом із предметами праці (сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом) утворять засоби виробництва. Виражені у вартісній формі засоби виробництва є виробничими фондами підприємств. Ці фонди підрозділяються на «основні» і «оборотні». В основі цього поділу лежать відмінності у функціонуванні та способах перенесення вартості на готовий продукт.
Основні виробничі фонди - та частина виробничих фондів, що бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на готовий продукт поступово, частинами, по мірі використання. Поповнюються вони за рахунок капітальних вкладень.
Оборотні фонди - це предмети праці, що цілком споживаються в одноразовому процесі виробництва, змінюючи при цьому свою натуральну форму, і цілком переносять свою вартість на готовий продукт, а їх вартість відшкодовується після кожного виробничого циклу
Основні фонди за своїм натурально-речовим складом неоднорідні і включають «активні» і «пасивні» засоби праці, які виконують різні функції у виробничому процесі. До активної частини основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, що безпосередньо впливають на предмети праці і створюють продукт праці. Сюди відносяться:
• силові і робочі машини, устаткування,
• вимірювальні і регулюючі прилади,
• лабораторне обладнання.
Інша частина основних фондів забезпечує нормальний хід виробничого процесу і відноситься до «пасивного» основного капіталу. Серед них виділяють:
• виробничі будівлі (заводські приміщення, склади тощо);
• споруди (канали, дамби, мости);
• передаточні пристрої.
Поділ основних фондів на активну і пасивну частини в деякій мірі умовний, але він важливий для того, щоб не припускати надмірного збільшення пасивної частини в порівнянні з її необхідною величиною. Чим вища частка активної частини у вартості основних виробничих фондів, тим, за інших рівних умов, більшим буде випуск продукції. Тому поліпшення структури основних виробничих фондів розглядається як умова зростання виробництва і його ефективності, зниження собівартості і збільшення грошових фондів підприємства.
Поліпшенню структури основних виробничих фондів сприяє оновлення і модернізація устаткування, удосконалення його структури на основі автоматизації виробничих процесів, раціональне використання будівель і споруд, ліквідація надлишкового обладнання.
Компенсація капіталу, витраченого на придбання основних фондів, відбувається в процесі амортизації.
Амортизація - це процес відрахування початкової вартості основних виробничих фондів з метою подальшого їх відновлення чи заміни.
Вибуття основних фондів відбувається внаслідок фізичного (матеріального) і морального (економічного) зношення.
Фізичне зношування відбувається як в процесі застосування основного капіталу, так і внаслідок його невикористання, тобто в результаті простоїв та постійного незавантаження або неправильного зберігання. Як в першому, так і в другому випадку спостерігається втрата техніко-економічних властивостей основного капіталу. На практиці фізичне зношення визначають за термінами служби і технічним станом устаткування.
Моральне зношення полягає в передчасному, до закінчення нормативного терміну фізичного зношення, відставанні устаткування за своїми техніко-економічними характеристиками від нового обладнання. Матеріальною основою морального зношування виступає НТП. Розрізняють моральне зношування першого та другого роду:
задіяні у виробництві засоби виробництва знецінюються з причини значно дешевшого відтворення устаткування аналогічної конструкції внаслідок зростання продуктивності праці в галузях, де вони виробляються;
моральне зношування відбувається в наслідок виробництва принципово нової техніки, яка за своїми споживчими властивостями є не лише технологічно вигідною, але й економічнішою.
Для функціонування підприємства дуже важливо використовувати виробничі фонди ефективно. Існує два шляхи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів: екстенсивний і інтенсивний. Перший передбачає підвищення рівня завантаження устаткування при бережливому ставленні до засобів виробництва в процесі їх експлуатації, що передбачає підвищення коефіцієнта змінності, скорочення простоїв машин та устаткування. Другий – пов’язаний з застосуванням досягнень НТП, відновленням виробничої бази підприємств на основі принципово нової техніки і технології, удосконалення технічної та вікової структури основних фондів, скорочення частки незавершеного будівництва.
Ефективність використання основних виробничих фондів характеризується декількома показниками, найважливішими серед яких є фондовіддача та фондоємкість: Фвід = ВП/ВФ; Фєм = ВФ/ВП, де Фвід- фондовіддача, Фєм- фондоємкість, ВП – вартість виробленої продукції, ВФ –середньорічна вартість основних фондів.