Тема 6. Підприємство і система підприємництва

1. Підприємство (фірма) як суб’єкт ринкової економіки. Суть, принципи і функції підприємства

В умовах обмеженості економічних ресурсів економічні суб’єкти постають перед необхідністю вибору різних способів використання доступних їм ресурсів з метою найповнішого задоволення потреб. Закономірності в прийнятті відповідних рішень відносно компромісного вибору на рівні окремого економічного суб’єкта аналізуються мікроекономікою як складовою економічної теорії.

На мікрорівні будь-яка економічна ситуація розглядається як результат поведінки окремих економічних одиниць: споживачів, виробників, власників ресурсів, державних установ. Проте головним об’єктом мікроаналізу все ж виступає підприємство (фірма). Це пояснюється тим, що саме на підприємстві безпосередньо відбувається поєднання основних факторів виробництва, здійснюється процес виробництва матеріальних благ та послуг, формується й проявляється характер виробничих відносин. Розмаїтість вироблених продуктів зумовлює диференціацію підприємств за галузевою приналежністю, за розмірами та характером діяльності. Разом з тим, можна виділити і загальні ознаки, що властиві всім підприємствам.

Перш за все, кожне підприємство - це сукупність відповідних засобів виробництва, застосування яких зумовлюється організацією та технологією. Технічна сторона розрахована на здійснення технологічно завершеного виробничого процесу.

По-друге, суттєвою ознакою підприємства є сукупність працівників, поєднаних загальним процесом праці. В процесі трудової діяльності вже на рівні підприємства формуються виробничі відносини.

Названі ознаки обумовлюють визначеність і цілісність підприємства як особливої, окремої ланки народного господарства.

Таким чином, підприємство можна визначити як відособлену, самостійну, цілісну систему організаційних, технологічних, соціальних і економічних відносин, що визначають його діяльність як суб’єкта господарювання, як виробника споживчих продуктів і послуг. Це історично визначена суспільна форма функціонування продуктивних сил, первинна ланка суспільного поділу праці.

Найважливішою характеристикою підприємства, що визначає форму його економічної діяльності, є ступінь економічної свободи (самостійності). При цьому важливо зауважити, що абсолютної економічної свободи не існує. Відносно приватних підприємств, що розвиваються в ринкових умовах, припустиме визначення “повна економічна свобода”. Вона проявляється в наступному:

1. повна самостійність підприємства в розпорядженні продукцією, що випускається, отриманим прибутком, а також у встановленні цін на продукцію, заробітної плати, у виборі партнерів тощо;

2. повна економічна відповідальність за результати господарської діяльності, аж до банкрутства;

3. наявність, поряд із загальною метою (максимізація прибутку), локальних цілей виробництва: забезпечення виживання, завоювання ринку тощо;

Відносна економічна свобода, формування якої залежить від розвитку державної власності, проявляється в наступному:

1. обмежена самостійність підприємства, регламентована керівним відомством та урядом;

2. обмежена відповідальність підприємства, що виражається в державній підтримці у формі дотацій, субсидій, пільг в оподатковуванні тощо;

3. підпорядкування мети виробництва економічним цілям та інтересам держави.

Всі підприємства (приватні і державні) в процесі функціонування діють в межах правових відносин. Тому підприємство є не лише господарською одиницею, а одночасно виступає елементом права, є юридичною особою. Відповідно до Цивільного кодексу України, юридичною особою вважається організація, що має наступні ознаки:

• організаційна єдність, що проявляється в організації колективу відповідно внутрішньої структури і порядку управління та закріплена статутними документами;

• майнова відособленість, тобто право на володіння власним майном, необхідним для організації процесу виробництва товарів чи послуг;

• майнова відповідальність, або відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах чинного законодавства;

• право на фірмову відмінність (назва, торговий знак), під яким підприємство функціонує на товарних та ресурсних ринках, несе відповідальність, виступає в суді в ролях позивача і відповідача.