5. . Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки.

В умовах ринкової економіки виникає потреба пом’якшення недоліків ринку, забезпечення соціальних гарантій для всіх членів суспільства. Знешкодити цю ринкову ваду з метою перетворити ринкове господарство в соціально-ринкове покликана соціальна політика держави. Її сутність полягає в регулюванні соціально-економічних умов життя суспільства, в піклуванні про добробут всіх його громадян. Соціальна політика здійснюється за двома основними напрямками:

1. забезпечення всім працездатним сприятливих можливостей і стимулів для підприємництва і праці, заробітку максимально високих доходів при будь-якій законній діяльності. Цей напрямок охоплює цілий комплекс таких державних заходів, як лібералізація бізнесу; заохочення малого бізнесу; підтримання в суспільстві високої зайнятості; регулювання трудових відносин тощо;

2. забезпечення певних соціальних гарантій для непрацездатних, малозабезпечених і безробітних, тобто певного стандарту добробуту для всіх, де досягається за рахунок податково-бюджетного перерозподілу доходів в суспільстві.

Тема 11. Економічне зростання

1. Суть, джерела та фактори економічного зростання.

В умовах циклічних коливань економіки формування основ соціально-економічного прогресу суспільства, розкриття перспектив зростання національного багатства та добробуту кожної людини залежить від розв’язання проблеми економічного зростання. Останнє означає регулярне, стійке розширення масштабів діяльності певної економічної системи, яке проявляється в збільшенні розмірів застосованої праці і виробленого продукту (товарів і послуг).

Теорії економічного зростання переважно аналізують чинники й процеси, що забезпечують його динаміку і стабільність, шляхи досягнення оптимального співвідношення виробництва, нагромадження та споживання, певні особливості відтворення, насамперед його циклічний характер. Однак економічне зростання-феномен набагато складніший, ніж спад або депресія. Воно має свою структуру, фактори, джерела, наслідки. Немає зростання взагалі. Реально існують його конкретні види, виділення яких можливе за різними класифікаційними ознаками. Наприклад, за темпами зростання головних економічних показників (ВВП, ВВП на душу населення, ефективність виробництва тощо) розрізняють повільне, бурхливе та стале зростання. Його темп визначається виразом: (ВВП_{поточний} – ВВП_{минулий}): ВВП_{минулий}.

За ступенем використання економічних ресурсів – екстенсивне та інтенсивне. Екстенсивне зростання - це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його функціонуючих факторів при збереженні їх попереднього техніко-технологічного і кваліфікаційного рівня. Інтенсивне зростання передбачає розширення виробництва на основі якісного поліпшення його функціонуючих факторів при вдосконаленні організаційно-економічних відносин (суспільний поділ праці, спеціалізація, кооперування виробництва тощо).

За характером взаємодії національної та світової економіки – експорторозширююче, імпортоване, імпортозаміщуюче зростання. Експорторозширююче зростання можливе при завоюванні відповідних ніш світового ринку. Воно має супроводжуватися експортом національного підприємницького капіталу та асиміляцією необхідних іноземних виробництв у складі вітчизняних відтворювальних контурів. Імпортоване зростання стимулюється шляхом задіяння прямих іноземних інвестицій, насамперед капіталів ТНК з включенням відповідних національних виробництв до глобальної системи бізнесу, розподілу і постачання. Імпортозаміщуюче зростання пов’язане, передусім, з поверненням національного товаровиробника на вітчизняний ринок.

По відношенню до чинного законодавства виділяють легальне і тіньове зростання. Тіньове (нелегальне) зростання – це його спотворена форма, коли поза правовим полем розвиваються менеджмент, бізнес, зайнятість ресурсів. Легальне зростання функціонує в межах чинного законодавства.

Зрозуміло, що характеристики змісту зазначених та інших видів зростання не можуть бути однаковими в різних соціально-економічних умовах, а тому не можуть не відрізнятися й відповідні механізми їхнього регулювання. Але загальною метою використання цих механізмів має бути формування потенціалу провідних факторів сучасного економічного зростання:

• інноваційних, пов’язаних з оновленням технологій і продукції, використанням інноваційного потенціалу країни, визначенням пріоритетів науково-технічного прогресу;

• інвестиційних, що визначаються ефективністю капіталовкладень, оновленням основних виробничих фондів та їх використанням, ресурсними обмеженнями з боку інвестиційного комплексу;

• структурної мобільності економіки, спроможності її відкликатися на зміни в обсягах та структурі суспільних потреб як у поточному, так і стратегічному періодах.