- •Тема 1. Економічна теорія: предмет і методологія
- •1.1.Економіка, як специфічна сфера людської діяльності і об’єкт наукового аналізу. Предмет економічної теорії
- •1.2. Методологія економічної теорії
- •1.3.Функції економічної теорії, її задачі та місце в системі економічних наук
- •1.4. Основні етапи розвитку економічної теорії
- •Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства
- •2.1. Економічні потреби суспільства, їх суть і класифікація.
- •2.2. Споживче благо та його корисність. Закон спадної граничної корисності
- •2.3. Виробництво і його основні фактори. Економічні ресурси та їх класифікація
- •2.4. Центральні проблеми економіки і виробничі можливості суспільства
- •2.5. Економіка і ефективність. Технологічний прогрес і розширення меж виробничих можливостей
- •Тема 3. Економічна система
- •3.1. Економічна система: суть, структура і суб’єкти
- •Суспільне виробництво і його структура
- •Власність і її місце в економічній системі.
- •Типи економічних систем
- •Тема 4. Загальні основи ринкового господарства
- •Умови виникнення та риси товарного виробництва
- •Розвинуте товарне виробництво характеризується наступним:
- •Гроші та їх функції. Грошова маса
- •Для виконання ролі грошей найповніше підійшло золото завдяки його таких властивостей, як однорідність, подільність, портативність, здатність до збереження і значна вартість його невеликої ваги.
- •Ринок, його структура та інфраструктура
- •4. 4. Ринковий механізм: основи теорії попиту і пропозиції.
- •Тема 5. Економічна роль держави
- •5.1. Недоліки ринку і необхідність сполучення ринкового механізму з державним регулюванням економіки
- •5. 2. Економічні функції держави
- •5.3. Необхідність посилення дієздатності держави в умовах ринкової трансформації
- •Тема 6. Підприємство і система підприємництва
- •Підприємство (фірма) як суб’єкт ринкової економіки. Суть, принципи і функції підприємства
- •Форми і види підприємств
- •Відтворення на рівні підприємства. Капітал (виробничі фонди) фірми та ефективність їх використання
- •Підприємництво: суть, принципи та функції
- •Тема 7. Ціноутворення на ринках продуктів та послуг
- •Сутність, види та функції ціни
- •Виробництво і витрати. Природа витрат
- •Ціноутворення в умовах досконалої, недосконалої конкуренції та монополії
- •Державне регулювання цін.
- •Тема 8. Ціноутворення на ринках ресурсів. Формування доходів
- •Виробництво та попит на ресурси. Сутність та походження доходів.
- •Ціноутворення на ринку праці. Заробітна плата і проблеми її реформування в Україні
- •Доходи від підприємницької діяльності і власності: прибуток, відсоток і економічна рента
- •Тема 9. Національна економіка: мета та результати
- •9.1.Національна економіка: зміст, ознаки та мета функціонування
- •9.2. Головні макроекономічні показники та їх вимірювання
- •9.3. Ввп та суспільний добробут
- •9.4. Загальна макроекономічна рівновага: модель сукупного попиту та сукупної пропозиції
- •Тема 10. Порушення макроекономічної рівноваги: циклічність, безробіття, інфляція.
- •10.1. Макроекономічна рівновага та циклічність. Економічний цикл: суть і фази.
- •10.2. Причини та види економічних коливань
- •Таким чином, безробітними може бути лише активна частина працездатного населення, яке разом з зайнятими складають робочу силу.
- •Чисельність безробітних
- •Кількість працездатних
- •Сутність, причини та наслідки інфляції. Антиінфляційна політика.
- •. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки.
- •Тема 11. Економічне зростання
- •Суть, джерела та фактори економічного зростання.
- •Інвестиції: сутність, структура і двоїста роль в економіці.
- •Макроекономічне регулювання інвестиційної активності. Теорія мультиплікатора
- •Тема 12. Фінансова система та фіскальна політика держави
- •Фінанси і фінансова система. Державні фінанси і державний бюджет
- •12. 2. Сутність і структура податкової системи. Принципи раціонального оподаткування.
- •Фіскальна політика держави та її вплив на обсяг національного виробництва
- •Тема 13. Грошовий ринок та грошово-кредитна політика
- •13.1. Кредит та кредитна система
- •Механізм функціонування грошового ринку.
- •3. Мета та інструменти грошово-кредитної політики
- •Тема 14. Тенденції розвитку світового господарства
- •14.1. Міжнародний поділ праці і формування світового господарства. Інтернаціоналізація виробництва та виробничих відносин
- •14.2. Міжнародні економічні відносини
- •14.3. Міжнародна економічна інтеграція. Формування цілісності сучасного світу: глобалізація та її протиріччя
- •14.4. Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство
14.3. Міжнародна економічна інтеграція. Формування цілісності сучасного світу: глобалізація та її протиріччя
Інтернаціоналізація виробництва й обміну, всього господарського і духовного життя людства набуває всесвітньо-історичного характеру. Проте світове господарство розвивається нерівномірно і деякі країни перебувають на різних етапах інтернаціоналізації. Між деякими групами країн зв’язки стають інтенсивнішими, набувають комплексного характеру, тобто охоплюють всі сфери суспільного життя: економіку, політику, культуру тощо. В надрах інтернаціоналізації починає визрівати регіональна економічна інтеграція як якісно нова, вища її форма.
Інтеграція являє собою процес взаємодії та взаємопроникнення національних господарських комплексів шляхом формування якісно нового середовища в регіональному масштабі.
Розвиток інтеграції переслідує наступні цілі:
використання переваг економічного масштабу;
створення сприятливого зовнішньоекономічного середовища;
вирішення задач торгової політики;
сприяння структурній перебудові економіки;
підтримка молодих галузей національної промисловості.
Інтеграційні процеси, як правило, мають наступні передумови:
НТР, що зумовлює якісні зміни в продуктивних силах та в самому характері і структурі виробництва, які вступають у протиріччя з обмеженістю національних ринків, наявністю різноманітних міждержавних бар’єрів на шляху руху капіталів, товарів, послуг та робочої сили;
Близькість рівнів соціально-економічного розвитку та ступеню зрілості країн, що інтегруються;
Наявність досить тривалого періоду та досвіду взаємного економічного співробітництва відповідної групи країн;
Географічна близькість, наявність у більшості випадків загального кордону;
Демонстраційний ефект, тобто позитивні економічні зрушення, що відбуваються після інтеграції;
“ефект доміно” – після того, як більшість країн стали членами того чи іншого інтеграційного угрупування, країни, що залишились за його межами, неминуче відчувають деякі труднощі, пов’язані з переорієнтацією економічних зв’язків країн.
Світовий досвід свідчить про проходження 5 етапів (форм) становлення та розвитку інтеграційних процесів у світовому господарстві:
зона вільної торгівлі, яка передбачає ліквідацію митних бар’єрів між країнами – учасницями, але при цьому кожна з них зберігає власні тарифи відносно третіх країн;
митний союз, за якого не лише узгоджується ліквідація тарифів між учасниками, а і вводяться єдині тарифи відносно третіх країн;
загальний ринок, який передбачає свободу переміщення товарів, послуг, капіталів та робочої сили а межах інтеграційного об’єднання. На цьому етапі розпочинається безпосередня інтеграція у сфері виробництва;
економічний союз характеризується доповненням до попереднього гармонізацією різних аспектів економічної політики;
повний (політичний) союз доповнює економічний союз єдиною економічною політикою.
Найповніше міжнародна економічна інтеграція розвивається в Західній Європі в межах Європейського союзу (ЄС), який розширивши своє членство від 6 до 15 країн, пройшов всі головні етапи інтеграційного процесу. Найважливішими досягненнями ЄС є тривалий мир між країнами, які протягом віків були у стані війни між собою, та демократичні принципи участі, дякуючи чому країни-учасниці не позбавляються національної специфіки.
Крім ЄС нараховується близько 20 економічних об’єднань, які ставлять перед собою поряд з іншими цілями і цілі інтеграційного зближення.
Одним з таких угрупувань є Співдружність незалежних держав (СНД), що утворилась у 1991 р. на базі Угоди Алма-Атинської Декларації та Протоколу Угоди. Підписання в 1992 р. Статуту СНД (рішення не підписано Молдовою, Туркменістаном та Україною) завершило процес конституювання нового міжнародного політичного та економічного угрупування із штаб-квартирою в столиці Білорусі м. Мінську, підвівши кінцеву риску під періодом існування СРСР.
Характерною рисою сучасного економічного розвитку країн СНД є складне переплетіння процесів взаємодії та розмежування як наслідок формування національних господарських комплексів в умовах неможливості повної ліквідації закладеної раніше взаємозалежності між ними.
Економічний, соціально-політичний, культурний розвиток останньої чверті ХХ ст. відбувався під потужнім впливом глобалізації. Глобальний характер сучасних економічних процесів полягає насамперед в розширенні господарських систем до планетарних масштабів. Тенденція до зростання ролі зовнішніх інтернаціональних чинників у процесі економічного розвитку зумовлена насамперед
масштабами сучасного виробництва,
особливостями технологічної революції,
загостренням проблеми ринків,
зовнішнім фінансуванням розвитку,
різкими розбіжностями між окремими країнами в забезпеченні природними та іншими ресурсами.
Зрештою досягнення економічного оптимуму передбачає найширше використання максимального господарського простору: регіонального, континентального, планетарного і навіть космічного.
Найпоширеніше сьогодні визначення явища глобалізації належить Європейській комісії: глобалізація – це процес, за допомогою якого ринки і виробництво в різних країнах світу стають все більше взаємозалежними завдяки рушійним силам торгівлі товарами та послугами і потоків капіталу та технологій. Це не новий феномен, а продовження обставин, які розвивались протягом тривалого часу. Можна сказати, що глобалізація є продуктом епохи постмодерну, переходу від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку, формування основ ноосферно-космічної цивілізації.
У глобальній світовій економіці головною складовою є сама оновлена глобальна світова економіка, яка характеризується новою структурою економічних відносин. Це економіка, що існує “над” національними економіками і агентами і автономно від них, прямує до них і надає їм специфічних форм та характеру, керується власними цілями та рушійними силами. На авансцену світового економічного життя висуваються нові дійові особи, які поряд з традиційними стають сьогодні головними суб’єктами світогосподарських процесів. До них належать:
міжнародні організації (МВФ, Світовий банк, ЮНКТАД, ФАО, МОП, СОТ);
країни “великої сімки”;
регіональні організації, яких налічується близько 60;
багатонаціональні корпорації (майже 50 тис.);
інституціональні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії);
неурядові організації;
великі міста;
окремі видатні особистості (науковці – нобелевські лауреати, університетські професори, відомі фінансисти, підприємці та ін.).
Процес глобалізації розгортається в певних, властивих саме їй формах і характеризується специфічними рисами:
зростає відкритість економік провідних країн світу, що засвідчує їх активну участь у процесі глобалізації;
вибухоподібно зростає роль світового фінансового ринку, фінансових трансакцій, що здійснюються між різними суб’єктами світогосподарських зв’язків;
розвивається багатонаціональне підприємництво на основі значного розширення та диверсифікації діяльності транснаціональних фірм і корпорацій;
розширюється використання глобальних джерел розвитку, пов’язане з застосуванням пакету стратегічних заходів, спрямованих на забезпечення довгострокового економічного успіху підприємства;
посилюється динамізм та інтенсивність міграційних потоків робочої сили.
Таким чином, глобалізація стає постійно діючим чинником і внутрішнього, і міжнародного економічного життя, вона знаменує завершення першого, початкового етапу формування економічної єдності світу, його господарської цілісності за всієї розмаїтості та гетерогенності складових і підсистем світового господарства.
Розгортання процесу глобалізації характеризується суперечливим впливом на національні економіки та на весь перебіг сучасного світового господарського розвитку.
З одного боку, глобалізація розширює можливості окремих країн щодо використання оптимальної комбінації різноманітних обмежених ресурсів, поглибленої їх участі в системі міжнародного поділу праці, з іншого боку – глобальні процеси значно загострюють конкурентну боротьбу, формують ґрунт для маніпулювання величезними фінансовими й інвестиційними коштами, що становить реальну загрозу для країн з низькими і середніми доходами.
Таким чином, зважаючи на безперечні переваги, варто враховувати неоднозначність, різноспрямованість впливу глобалізації на розвиток різних груп країн та галузей сучасного виробництва. В процесі глобалізації переваги отримують галузі обробної промисловості та сфера послуг. Сюди ж здійснюється перелив капіталу і кваліфікованої робочої сили. Водночас інші галузі та сфери відчувають гострий дефіцит факторів виробництва, що посилює їх депресивний стан. Поряд з цим набирає сили процес деіндустріалізації, який теж має як позитивні, так і негативні наслідки.