Православ’я

Основні положення православного віровчення зафіксовані в двох джерелах: “священному писанні” (Біблія) і в “священних переказах” (матеріалах помісних і вселенських соборів ІV – VІІІ ст., праці “святих отців”, давні богослужіння). Найважливіші догмати викладені в Символі віри, який прийнятий на перших двох вселенських соборах. Це вчення про тройцю (Бог-Отець, Син Божий, Дух Святий), догмати боговтілення, покутування, воскресіння і вознесіння Ісуса Христа як боголюдини, визнання святості апостольської церкви, необхідності хрещення і віра у воскресіння мертвих.

Основу православної обрядовості складають християнські таїнства: хрещення, помазання, причащання хлібом і вином, покаяння, шлюб, священство і соборування.

Важливе місце належить богослужінню, яке здійснюється в храмі духовенством і віруючими, головне богослужіння – це літургія, або обідня, під час якої здійснюється причастя і яка завершується проповіддю.

Визначальну роль відіграє культ святих, яких церква прославляє як чудотворців і почитає їх останки (мощі) як хрест чи ікону.

До основних обрядових вимог відноситься дотримання постів – систематичне утримання від м’ясної і молочної їжі по середам і п’ятницям, а також перед Пасхою (сім неділь), різдвом (40 днів), Успіням (дві неділі) і через неділю після трійці (від восьми до 40 днів).

Кульмінаційними моментами обрядовості є церковні свята. Найважливіші із них: Пасха (день воскресіння Христа) і 12 свят, вісім із яких присвячені Христу та іншим особам християнської трійці (різдво Христове, хрещення Господнє, стрітення, преображення, входження Господнє в Єрусалим, вознесіння, п’ятидесятниця або трійця, воздвиження Христа), а 4 - богородиці (різдво богородиці, введення в храм, Благовіщення і Успіня богородиці).

Духовенство вважається посередником між богом і людьми, воно поділяється на дияконів, ієреїв (священників) і архієреїв (єпископів, архієпископів і митрополитів). Архієреї назначаються тільки із монахів.

Для православ’я характерні чоловічі і жіночі монастирі, але в храмах жіночих монастирів служать священики і диякони – чоловіки. Головні чоловічі монастирі називаються лаврами.

Католицизм

Одна із особливостей католицизму – положення про філіокву (лат. – досл. “і від сина”), що означає: дух святий сходить і від Бога і від його сина. В католицизмі розвинений культ богородиці – діви Марії і проголошені догмати про народження нею сина божого через непорочне зачаття і її тілесне воскресіння на небо. Практикується відпущення гріхів через продаж індульгенцій.

Особливе місце відводиться духовенству, за допомогою якого віруючі спілкуються з богом, і папі, який до кінця життя є главою церкви.

Поряд із “священним писанням” (Біблія) визнається і “священні перекази” – релігійні традиції (соборні постанови і особливо усні розповіді, що дійшли через апостолів та отців церкви). Все духовенство зобов’язане дотримуватися целібату – обітниця не одружуватися, щоб повністю віддавати себе церкві.

Для католицизму характерна чітка централізація церковних організацій, на чолі з Ватиканом – теократичною державою у Римі. Така діяльність церкви дає можливість виступати католицизму в усьому світі як впливова організація, що прагне до об’єднання християнських церков, засуджує насильство, тероризм, соціальну нерівність, ігнорування норм загальнолюдської моралі.