Світ на зламі століть

Характерною рисою кінця ХХ – початку ХХІ століття є глибока диференціація країн і народів, виокремлення і суттєва індивідуалізація шляхів розвитку нових посттоталітарних держав до демократичних засад їх облаштування та подальшого розвитку.

Європа і світ переживають тепер дійсно кардинальні зміни. Пом‘якшилася гострота військово-політичного протистояння Сходу і Заходу, фактично завершена “холодна війна”, що тягнеться майже з середини ХХ століття, основана на боротьбі ідеологій Заходу і комуністичного Сходу.

Розпався СРСР, утверджуються нові суверенні держави на терені пострадянського простору. Світ із двополюсного перетворився на більш складний – багатополюсний і взаємозалежний.

ХХІ століття започатковане сумними подіями 11 вересня 2001 року, коли США постраждали від терористичних актів у Нью-Йорку, які привели до розв‘язання планетарної антитерористичної боротьби, до загострення відносин між Заходом і мусульманським Сходом.

Сучасний світ – це ще світ стрімкого розвитку науки, техніки, інформації, масової культури, синтетичних видів мистецтва. Зникли ідеологічні завіси між державами, прискорилися і збільшилися інтеграційні потоки людей між континентами і країнами, електронні зв‘язки зробили спілкування легким, швидким і необмеженим кордонами. Які ж характерні риси розвиваються в сучасному світовому просторі?

1. В питаннях економічного розвитку на перше місце виходять завдання інформаційного суспільства. Визначальним є не масштаби виробництва техніки, автомобілів чи літаків, капітальне будівництво, а знання технологій (ноу-хао), кон’юктури ринку, залучення і утримання в економічному поясі нових наукових досліджень і винаходів, інженерних кадрів і вчених.

2. Змінюється обличчя людини: із продукуючого працівника, що підкорює і пристосовує своїм потребам природу, в масштабного самостійного творця, здатного змінювати не лише планету, а й проникати в глибини космосу. Разом з тим збільшується питома вага кількості людей, які лише користуються плодами конкретної праці, а їх діяльність пов‘язана з обслуговуванням економічної, соціальної сфери (робота на біржах, посередництва діяльність, держслужбовці й функціонери різних соціальних служб і об‘єднань).

3. Загострюється проблема у співвідношенні природа – людина – суспільство. Все частіше дії людини завдають нищівного удару природі, а суспільство перетворюється у продукуючу силу ідей і дій, які не можуть задовольнити потреби конкретної особи, створити нормальні умови для існування більшості землян.

4. Утверджуються загальнолюдські принципи моралі і взаємовідносин, які базуються на гуманізмі, визнанні соціальної, національної, вікової, статевої рівності і свободи, але залишається проблемою перетворення їх у норми співіснування різних народів і держав. Спостерігається нехтування національними і релігійними відмінностями народів, що тягне за собою протистояння між державами, окремими етнічними групами.

5. В духовній сфері розвитку культури утверджується принцип множинності теорій, напрямків, стилів, форм. Впливовими залишаються зразки масової культури, які все більше інтернаціоналізуються. Пріоритетними є твори синтетичних видів мистецтва, що продукуються на основі новітніх технологій, за допомогою електронної техніки (кіно, музика, шоу програми, телебачення, театр), в яких на перше місце виходять грандіозність, масовість учасників, спецефекти, синтезація багатьох видів мистецтва. В літературі впливовими є футуристичні мотиви, ірраціоналізм, фентезі, детективний жанр.

Розділ V Суспільна свідомість і філософія релігії

Свідомість людей завжди була тісно пов”язана із релігійним світосприйняття і філософією.

Релігійна свідомість – це сукупність знань, вихідних положень однієї із

світових релігій, уявлень, які основуються на релігійних постулатах, переконаннях, що визначають поведінку людей у відповідності з релігійними нормами. Кожен народ має релігію, його вірування в бога пов‘язані з соціально-психологічними властивостями і потребами людини, тому релігійна свідомість сприяє формуванню неповторної ментальності.

Філософія релігії

Мені довелося потіснити знання, щоб

звільнити місце вірі

І.Кант

Релігія була центральною формою суспільної свідомості аж до епохи Просвітництва, в якій спочатку філософія, а потім наука і етика почали створювати їй конкуренцію. Так виник атеїзм, який не є самостійною формою суспільної свідомості, а виступає своєрідним протиставленням релігійній свідомості. Без цього протиставлення атеїзм не мав би сенсу.

Релігія - це не випадкова гілка культурної еволюції, а обумовлена форма усвідомлення людьми оточуючої дійсності і самих себе. Релігійна свідомість відповідає об’єктивним потребам людського духу і тому допоки ці потреби повністю не задовольняються іншими формами суспільної свідомості, релігія залишається джерелом етичних цінностей, психологічною відрадою і підтримкою, гарантією справедливості.

Сутністю релігійної свідомості є подвоєння світу, а саме визнання поряд з природним і соціальним буттям другого потустороннього світу, в якому, у відповідності усім світовим релігіям, знаходять чи знайдуть своє вирішення всі протиріччя земного буття, що хвилюють людський дух.

Центральний об’єкт релігійної віри – Бог, саме з нього виводиться зміст усієї релігії. Бог для основної маси віруючих є не стільки філософським чи взагалі раціональним принципом, що пояснює походження світу від божого першо-початку, скільки є основою моральної сфери, сенсу людського буття.

Взаємовідносини між релігією і філософією історично змінювались. Якщо матеріалістична філософія послідовно протиставляє себе релігійному світогляду, то різні напрямки ідеалістичної філософії прагнуть до союзу з теологією.

Найбільш тісними ці зв’язки помічаються в традиціях східної філософії, де не завжди визнаються відмінності між філософією і релігією.

Але в європейській культурі відносини між релігією та філософією неоднозначні. В античності релігійні уявлення входили в склад філософії в якості її компонента (мається на увазі лінія Платона), в середні віки навпаки, уже релігія отримавши первинність у суспільному житті, почала включати в себе філософію (вона розглядалась як засіб досягнення необхідної аргументації в теологічних диспутах).

Розподіл філософії та релігії на самостійні форми суспільної свідомості відбувається лише в Новий час, коли починають розвиватися природничі науки, механіка.

У ХХ столітті тісно пов‘язані з релігією ідеалістичні концепції філософії. Філософія прагне заповнити емоційно-душевну пустоту, відновити властиву релігії психологічну рівновагу. Початок століття був відзначений появою різних філософських напрямків, які поставили на перше місце внутрішнє самовідчуття людини. Такою є філософія життя (А.Бергсон), екзистенціалізм (М.Хайдегер, К.Ясперс та ін.), вчення П.Тейяра де Шардена – французького філософа, вченого і теолога, який прагнув усвідомити людину як мету еволюційного розвитку природи. Аналогічними у своєму прагненні до синтезу з релігією виявились і різні ідеї персоналізму (Л.Шестов, П.Рікер). Саме в ХХ столітті почала розвиватись і аксіологія – вчення про цінності (М.Шелер, М.Вебер), - це філософський напрямок, який присвячений обґрунтуванню у складі філософських знань духовних абсолютів і норм.

Протягом історії розвитку людства релігійність, релігійна свідомість людей набувала багатогранних форм, відтінків, пройшовши довгий шлях свого становлення від примітивних культур суспільства до складних релігійних систем і основних світових релігій сучасності. На початку становлення релігійної свідомості її основу складали анімістичні, тотемістичні, фетишистські, магічні уявлення. Анімізм – це донаукове містичне уявлення первісних людей, згідно з яким кожна річ має свого духа, душу, одухотворяються сили і явища природи. На основі таких уявлень формується релігійне вірування тотемізм (тотем – алгонкінське, буквально – його рід) – це віра в спільне походження й кровну спорідненість між групою людей (родом) і певним видом тварин, рослин або явищем природи. Люди починають поклонятися фетишам – предметам, наділеним надприродною чудодійною силою, їх обожнюють, починають виготовляти амулети, які символізують відповідні фетиші. Зароджується і розвивається магія, як сукупність прийомів і обрядів, які мають чудодійну силу і можуть задобрити душі природних речей і явищ, здійснити мрії, відвести біду.

Поглиблення розподілу праці, утворення приватної власності, а потім і держав сприяло розвитку релігійних вірувань і появи ідеї богів, як сил, що стоять над людиною і її земним життям. Політеїзм, як віра в багатьох богів, має різну основу і зміст вірувань, які відзначаються традиціями, світоглядними і культурними основами різних племен і нардів: обожествляються душі померлих, природні явища.

В різні періоди історичного розвитку наради поступово приходять до монотеїзму (віра в одного бога). Цей шлях проходить через конкретну духовну культуру народу з її особливостями суспільно-економічного життя, географічного ландшафту і клімату. З’являється велика кількість монотеїстичних релігій. Значна їх частина виходить за межі однієї країни і стає світовою релігією. До світових релігій перш за все відноситься християнство з його трьома напрямками: православ’я, католицизм, протестантизм. В рамках цих напрямків, а також між ними і поза їх існуванням існує велика кількість християнських течій і сект. Досить впливовою релігією є буддизм, який має два напрямки: махаяну і хінояну, а також досить самостійну гілку – ламаїзм та значну кількість сект. До світових релігій відноситься іслам, який складається з сунізму і шиїзму, іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, синтоїзм, даосизм, зороастризм.

Первісні релігійні культи збереглись на значній території планети, вони піддавались впливу християнства, ісламу у ході колонізації. Та місцеві традиційні культи і локальні релігії розповсюджені на 70% населення Африки, у внутрішніх районах В’єтнаму, у гірських районах Південно-Східної Азії, папуасів Океанії, аборигенів Австралії та Америки.

В сучасному світі нараховується біля трьох тисяч різних релігійних культів. Найбільш розповсюджені релігійні течії заслуговують на глибокий аналіз.

Осмислюючи філософію і догмати основних світових релігій можна прийти до висновку, що в основі розвитку лежать три стародавні культурні пласти:

• це стародавні країни Близького Сходу, Північної Африки і півдня Європи, на терені яких сформувалися Зороастризм, Іудаїзм, Християнство, Іслам;

• це стародавня Індія, культура якої проявилась у вченнях індуїзму, буддизму;

• це стародавній Китай, який дав життя філософсько-релігійним теоріям конфуціанства і даосизму.

Основні світові релігії

Релігійні погляди Вавілону, Єгипту, Ірану, Греції поступово сформували єдине бачення Бога як творця Світу, визнання людини, як єдності смертного тіла і вічної душі, що в лоні божої сили може перебувати в благодаті раю чи муках пекла. Протягом тисячоліть формувалися релігійні культи, які сотворили історію створення світу, показали причину його руйнації, як боротьбу між Добром і Злом, визначили кінець цієї боротьби Страшним Судом, який повинен відновити гармонію світу.