Лабораторна робота № 6 вторинна сировина масложирової промисловості

1. Мета роботи

1. Вивчення асортименту відходів та побічних продуктів масложирової промисловості

2. Оцінка якості шротів за органолептичними та фізико-хімічними показниками.

2. Загальні положення

Масложирова промисловість об'єднує такі основні виробництва: олії рослинної усіх видів (як харчового, так і технічного призначення), маргаринової продукції, майонезу, мила та миючих засобів, оліфи, олеїну, стеарину, гліцерину та жирних кислот.

Відходами масложирової промисловості є:

- соняшникова лузга;

- бавовняні лушпайки;

- відпрацьовані і вибілені глини;

- фільтруючий порошок;

- відпрацьований каталізатор;

- гудрон – кубовий залишок від дистиляції жирних кислот і гліцерину.

До побічної продукції масложирової промисловості належать:

- макуха – при пресовому способі виробництва олії;

- шрот (при екстракційному способі);

- соапстоки (при лужній нейтралізації олії і жирів);

- гліцерин (при розщепленні жирів у миловарному виробництві і при одержанні жирних кислот);

- фосфатидні концентрати (при гідратації соняшникової та соєвої олії).

В залежності від виду маслонасіння макухи і шроти бувають соняшникові, лляні, соєві, бавовняні, арахісові, кунжутні, коріандрові, рапсові, суріпкові, рицинові та інші. В останні роки на підприємствах масложирової промисловості нашої країни переробляють деяку кількість імпортної сировини. Це копра (висушена м’якоть плодів кокосової пальми) і пальміста (насіння олійної пальми). При цьому відповідно одержують макухи й шроти кокосові й пальмові.

Для вилучення олії з насіння сої, арахісу, коноплі, соняшника, бавовнику застосовують два способи. Перший заснований на принципі вилучення олії за допомогою пресування, як побічний продукт одержують макуху, і другий спосіб – на вилученні олії за допомогою хімічних розчинників: бензину, гексану, як побічний продукт одержують шрот.

Макухи і шроти відрізняються один від одного за вмістом в них поживних речовин і, в першу чергу, сирого жиру. У макухи його 7-9 %, у шротах – до 2,5 %.

Оскільки пресуванням і екстрагуванням віддаляється тільки жир, то знежирені залишки багатші на білок, чим насіння. У макухи в середньому 30-35 % протеїну, а соняшниковий, соєвий і бавовниковий шроти (із лущеного насіння) мають близько 50 % і більше. Макухи й шроти містять 6-7 % сирої золи, у якій переважає фосфор, також багаті вони на вітаміни групи В.

3. Матеріали і устаткування

Соєвий шрот, стандарти на соєвий шрот, сушильна шафа, алюмінієві бюкси і ексикатор, муфельна піч, тиглі, технічні і аналітичні ваги, водяна баня, термостат, термометр, лабораторний млинок, магніт.

4. Методика виконання роботи

4.1. Органолептична оцінка якості

Під час органолептичної оцінки оглядається весь середній зразок соєвого шроту. Визначають візуально зовнішній вигляд, колір, запах і порівнюють з ГОСТом.

Для визначення зовнішнього вигляду і кольору беруть наважку шроту масою 100 г, розміщують на гладку чисту білу поверхню і розглядають при природному освітленні, обережно перемішуючи.

Для визначення запаху беруть наважку шротів масою 20 г, висипають на чистий папір і органолептично визначають запах. При необхідності посилення запаху наважку поміщають у фарфорову чашку, яку накривають склом, ставлять на попередньо нагріту до кипіння водяну баню (або посуд з водою) і прогрівають на протязі 5 хвилин, після чого визначають запах дослідного продукту.

Результати визначень заносять у табл.6.1.