138. Цивілізаційний контекст трансформацій світових економічних стратегій в умовах глобалізації.

За А.Тойнбі в наш час продовжують існувати 6 цивілізацій: західнохристиянська, православно-руська, китайська, японо-корейська, індійська та ісламьска. Пять останніх проминули фазу своїх світових держав і знаходяться в стані згасання. Найвиразнішою ознакою їхнього занепаду є швидка асиміляція цих цивілізацій західнохристиянською. Повсюдно національний одяг витискується західноєвропейським, європейські канони краси перемагають місцеві естетичні традиції, європейський спосіб життя поширився по всьому світу, а європейські мови стають інтернаціональними. Всесвітній тріумф цих зовнішніх ознак європейської культури зумовлений наявністю суттєвих, глибинних переваг західноєвропейської цивілізації над іншими. Вона виявилась найбільш економічно ефективним, динамічним, раціонально організованим і соціально комфортним суспільством нашого часу. Серед її визначальних, суттєвих особливостей слід назвати ефективну і динамічну ринкову економіку, що базується на приватній власності. Економічна незалежність виробника породила парламентську демократію з розподілом влади та високий статус вільної людини. Ринок зруйнував імперський державний устрій, який повсюдно замінюється національними державами європейського типу. Та ж ринкова економіка Європи здавна стимулює технічний прогрес, бурхливий розвиток якого породив сучасне індустріальне виробництво. Отже, приватна власність, ринкова економіка, демократичний парламентаризм, гуманізм, національна державність, індустріалізм - визначальні риси сучасної західнохристиянської цивілізації. Саме вони забезпечують її переможну ходу по планеті в новітні часи. Таким чином, переможна хода західноєвропейської цивілізації по планеті пояснюється тим, що вона виявилась найбільш динамічним, економічно ефективним, раціонально організованим, а також соціально комфортним суспільством нашого часу. Згасання інших сучасних цивілізацій через їх вестернізацію пояснюється відсутністю ефективних альтернатив вищезгаданим перевагам західноєвропейського суспільства. Не є виключенням і східнохристиянська цивілізація, асиміляція якої західним сусідом є давнім, закономірним і непідворотнім процесом.

139. Цивілізаційний чинник розвитку національних економік.

Цивілізації представляють собою величезне наднаціональне світове утворення, для кожної з яких характер­ний специфічний прояв людини, своєрідність культури, традицій, менталітету, загальне сприйняття світу. Кордо­ни цивілізацій не співпадають з державними, а поява їх завжди зумовлена наявністю викликів, що вимагають зважених відгуків. Сучасний період розвитку цивілізацій позначений розгор­танням глобалізаційних процесів. Включаючи цивілізації у загальний світовий розвиток, він одночасно, оскільки реалізується у формі активної експансії Західнохристиянської цивілізації, за­гальмовує їх самостійний рух. У традиційних цивілізаціях головну роль відіграє держава, і саме її роль має бути змінена, на перший план має висунутися особистість з її бажаннями, зацікавленнями, жорстким обстоюванням пріоритетності своїх інтересів перед інтересами суспільства. Втім, для традиційного суспільства характерною особливістю є необхідність державного втручання, набуття її інститутами домінантної ролі в процесі трансформації. Таке втручання не залишається непомітним. Посилюючи свої позиції з благих намірів, державі важко відмовитися від своєї провідної ролі в подальшому. Отже перетворена цивілізаційна перебудова отримує специфічний стан, замість швидкої модернізації відбувається становлення маложиттєздатнго об’єкту . Принципи провідної цивілізації реалізуються частково і дуже деформовано, серед населення утворюються прошарки, що дуже по-різному сприймають запозичені цінності. Головна рушійна сила соціально-економічного прогресу знаходиться в самому суспільстві у вигляді економічних потреб та інтересів людини. Показником ефективності соціально-економічного прогресу є зростання багатства суспільства, що відкриває простір для його подальшого розвитку. Перехід від одного рівня світової цивілізації до іншого здійснюється шляхом глобальних за своїм змістом технологічних революцій, що зумовлюють якісні зрушення в розвитку суспільно-продуктивної сили праці людини, способу її взаємодії з природою.

Найбільш поширена кла­сифікація цивілізацій — класифікація А.Дж. Тойнбі. Отже сучас­на наука розрізняє цивілізації живі та мертві. Серед перших ви­діляють ті, що розвиваються, та занепадні. До перших зараз відно­сять лише Західнохристиянську. Серед других є цивілізації-сателіти на кшталт Православної, Іранської, Японської тощо та цивілізації-релікти на кшталт Іудейської та Несторіанської. Кордо­ни цивілізацій не співпадають з державними, а поява їх завжди зумовлена наявністю викликів, що вимагають зважених відгуків.

Сучасний період розвитку цивілізацій позначений розгор­танням глобалізаційних процесів. Включаючи цивілізації у за­гальний світовий розвиток, він одночасно, оскільки реалізується у формі активної експансії Західнохристиянської цивілізації, за­гальмовує їх самостійний рух.

Взаємодія цивілізацій відбувається зараз у двох площинах. По-перше, це зіткнення цивілізацій, техногенних та традицій­них. По-друге, це зростання взає­мопроникнення цивілізацій, актуалізація західних цінностей в східних цивілізаціях, та інтерес до східних досягнень в сфері ку­лінарії, філософії, музики серед носіїв західнохристиянської куль­тури.

Взагалі головними цінностями провідної цивілізації сучас­ності виступають:

1. домінанта ринкового господарства;

2. пріоритетність раціонального знання, формування на базі нього науки, ідей, інститутів і технологій;

3. принцип законності та захисту прав людини.

Сучасний етап позна­чений швидкою інтенсифікацією міжцивілізаційних відносин шля­хом зростання потоків товарів, послуг, капіталів, інформації, міграції робочої сили тощо, та потужним впливом провідної ци­вілізації на ідентичність інших цивілізацій.

1. Здобувши безперечну перевагу в технологічному плані Західнохристиянська цивілізація, розпочала наступ на менш розвинені цивілізації, використовуючи в якості інструментів поневолення економічні важелі, підвищуючи культурну приваб­ливість західних цінностей. Коригуючи розвиток слабких цивіл­ізацій, вона забезпечує свою домінанту на економічному напрямі, отримуючи технологічну ренту, необхідні ресурси та переводячи в малорозвинені країни екологічно небезпечні виробництва. На фінансовому напрямі зростання зовнішніх боргів посилює за­лежність бідних країн від країн провідної цивілізації. Контроль за інформаційними потоками забезпечує формування прихиль­ної до дій Заходу суспільної думки. Ок­ремі країни роблять відчайдушні спроби наблизитись до захід­них стандартів, не позбавившись при цьому своєї цивілізаційної ідентичності. На цей шлях встали Японія, Китай, Індія тощо. Щодо інших країн відповідь залишається поки що невизначеною.

Науково-технічна революція принесла домінуючій цивілі­зації не лише дивіденди, але і низку проблем:

• соціальне розшарування, поділ на високопрофесійних фахівців та низькокваліфікованих виконавців;

• зростання роль елітарності;

• послаблення ролі демократичних інститутів;

• відчуження окремих осіб від сприйняття дійсності, її вірту- алізація;

• зниження рівня моральних якостей в суспільстві;

• зростання злочинності;

• зростання інформаційного шуму.