64. Міжнародні економічні стратегії і екологічна рівновага

Проблеми екологізації міжн. відносин узагалі та міжн. наук.-техн. й екон. співр-ва щодо охорони навк. сер-ща зокрема вперше були висунуті на Стокгольмській конф-ції ООН з охорони природи, яка відб. у 1972 р. Того ж року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію стосовно організац. і фінанс. заходів з міжн. співр-ва у питаннях охорони довкілля та заснувала Раду керівників спец. органу — Програми ООН з навк. сер-ща (ЮНЕП). Ця Рада в 1973 р. розглянула ухвалений Стокгольмською конф-ією «План дій у сфері навк. середовища» і визн. осн. напрями міжн. співр-ва.

Стокгольмський екофорум орієнтував світове співт-во на пошук ефект. шляхів попередження та розв´язання екол. проблем соц.-екон. розвитку, на усунення загрози глобал. екол. катастрофи, а також на збільш.я обсягів асигнувань у сферу охорони природи та раціоналізації природокористування. З того часу у вирішенні проблеми ліквідації енвайронментальної небезпеки господ., нейтралізації відчутної шкоди осн. природн. ресурсам і біосфері в цілому, крім екологів, постійно беруть активну участь економісти, політики, представники різних галузей промисловості й аграрного вир-ва. Нині людство дедалі глибше усвідомлює необхідність радикальної перебудови взаємовідносин суспільного вир-ва та навколишнього середовища.

На суч. етапі розвитку людської цивілізації, якому притаманне подальше прискорення темпів наук.-техн. прогресу, набирають сили нові тенденції та підходи до масштабів, способів і методів господарювання дія-сті. Вони пов´язані не лише з інтенсифікацією та інтеграцією багатьох сфер і галузей вир-ва, а й із необхідністю застосування ефект. міжн. моніторингу навкол. сер-ща, дієвих міжн. екон. механізмів вирішення еколог.проблем, всебічної раціоналізації природокористування і поліпшення відтворення природних ресурсів та якості довкілля. Технологічно складне, багатономенклатурне матеріальне вир-во, особливо у розвинутих країнах, тепер має ґрунтуватися на еколого-екон. принципах, тобто йдеться про випуск високоякісної і конкурентос-ної продукції як з найменшими затратами ресурсів, так і з мін. шкодою для навколишнього середовища.

Завдання полягає в тому, щоб сформ. на планеті єдиний еколог. безпечний господ.-екон. простір, який буде основою розвитку всіх країн світу. Це, по-перше, потребує від кожної держави глибинних структурних, техніко-технолог. й організац. змін у сусп. вир-ві, радикальної перебудови макроекон. політики, вдосконалення ЗЕД та здійсн. в перспективі заходів у сферах руху капіталів, валютн. коштів, оптимізації балансів інв-цій і заощаджень тощо з урахуванням глобальності еколого-екон. чинників. А по-друге, це передбачає узгоджене міжн. науково-техн. та екон. співр-во, що спирається на інтеграцію сил, ресурсів і коштів з метою успішного вирішення глобальних екологічних проблем.

65. Міжнародні стратегії економічних трансформацій на пострадянському просторі

Складність реформування пострадянської економіки полягає в тому, що старі інстр-ти адмін.-командного механізму управління в осн. вже демонтовані, а нові, відп. перехідній економіці, ще далеко не задіяні.

Незважаючи на значну кіл-ть існуючих концепцій і моделей, більшість транзитивних країн у перші роки незалежності обмежилась орієнтацією на “вільний ринок” зразка ХІХст. з малоефективним ринковим механізмом і слабким держ. втручанням у гос-во, що негативно вплинуло на екон. ситуацію у цих країнах. В суч. умовах країни кол. СРСР при розробці програм ринкових трансформацій гол. увагу звертають на ств.своїх власних моделей переходу до ринку, оскільки не може бути єдиної заг. моделі для всіх держав. При цьому долається почат. захоплення ринковим фундаменталізмом і зміщуються акценти на надання більш активної ролі держ. регуляторам з урахуванням світового досвіду та специфічних ос-тей окр. країн.

У процесі ринкової трансформації в суч. умовах не можна обійтись без допомоги МВФО (СБ, МВФ і т.д.), але гол. акцент слід робити на форм. власного нац. капіталу, концентрація якого не повинна відб. хаотично, а тому країни пострад.простору нерідко приход. до співр-ва з МВФО з метою отрим. дод.фінанс. ресурсів до своєї економіки.

Процес екон. трансформацій в пострад. країнах відбувається з різною швидкістю та інтенсивністю, які характеризуються неоднаковими кількісними і якісними пар-ми, але спільним для них усіх є не тільки ринкові перетворення, а й перехід до принципово нової екон. сис-ми. Цей процес є не тільки складним, а й суперечливим, оскільки велика інерція старої сис-ми та сусп. сили, що її репрезентують, інтенсивно гальмують трансформацію, викликаючи всілякі труднощі та екон. негаразди.

Поряд з поглибленням диференціації на пострад. просторі починають розгортатися й інтеграційні процеси різних рівнів. На рівні СНД міждерж. стосунки в тих формах, в яких вони відб-ся, поки що малоефективні й багато в чому неперспективні. Найбільш себе виправдовують двосторонні міжд. зв'язки. Проте останнім часом виникають і багатосторонні інтеграц. процеси, що стосуються об'єднань кількох груп держав (типу “митного союзу”, ЄЕП, ГУАМ та ін.).