130. Сучасні антикризові стратегії країн-лідерів.

Впродовж 2007-2010 рр. світ пережив першу значну кризу в цьому тисячолітті, наслідки якої ще тривалий час створюватимуть значні проблеми, для подальшого розвитку світової економіки. Швидке подолання наслідків кризи та зниження імовірності повторення таких процесів в майбутньому, неможливе без використання низки антикризових заходів. При цьому, для ефективної реалізації важливо враховувати сучасні умови функціонування світової економічної системи. Видатні економісти Дж. М. Кейнс, А. Сміт, К. Маркс продемонстрували світу унікальні підходи та інструменти управління економікою, використання яких дозволяє вирішити значну кількість проблем економічної системи. Але, світова економіка зазнає невпинних змін. Через це, економічний інструментарій потребує постійного удосконалення і розвитку. На макроекономічному рівні важливою складовою виходу з кризи є злагодженість антикризових дій. Для кожної країни необхідно розробити стратегічний план заходів виходу з кризи, а також план заходів недопущення кризових явищ в майбутньому, чи їх пом’якшення.

Антикризові стратегії:

1. Заходи попередження кризи: створення стратегічного плану попередження кризових явищ; із врахуванням таких заходів: контроль професійних якостей осіб, що займаються вирішенням економічних питань; оптимізація економічних процесів.

2. Заходи виходу з кризи: створення сприятливого підприємницького середовища; соціальний захист населення; зменшення негативних наслідків банкрутства підприємств; міжнародна співпраця.

131. Сучасні геополітичні стратегії світового розвитку: «геополітичні розломи».

Сучасний процес глобалізації супроводжується поглибленням нерівномірності економічного розвитку між різними групами країн. Розвинені держави збільшують свій відрив від бідних країн, зростає контраст між високорозвиненим центром, у якому мешкає менше 1/6 населення, і периферією, в якій зосереджена основна маса населення планети. Згідно даних світового банку 2,8 млрд людей живе менше ніж за 2 дол. на день, а 1,2 млрд – менше ніж за 1 дол. Середні доходи в 20 найбагатших країнах у 37 разів перевищують середні доходи в 20 найбідніших країнах. Розвинені країни концентрують багатства, не тільки створені власними силами, але й перерозподілені за рахунок світових ресурсів. На країни «золотого мільярду» припадає 80 % використання природних ресурсів світу. Саме обмеженість ресурсів планети створює велику проблему для світового економічного розвитку, в тому числі в контексті ліквідації розриву в економічних рівнях. Хоча в умовах двополярного світу в малорозвинених країнах вперше з’явилася можливість розвиватися, і це саме завдяки глобалізації, адже іноземні інвестиції супроводяться впровадженням передових технологій в економіку країн, що розвиваються ТНК переносять туди великі потужності трудомістких і матеріаломістких виробництв. Глобалізація становить різні завдання перед урядами країн неоднакового рівня розвитку в розроблені економічних стратегій. Розвинені країни завдяки глобалізації зміцнили свої позиції у світовій економіці і їх головна мета полягає у збережені цих позицій. Інші країни є представниками «доганяючої » економіки, перед ними постають інші проблеми: структурна перебудова економіки, визначення оптимального режиму відкритості економіки, оптимізація відносин з міжнародними економічними організаціями.