0

Міністерство освіти і науки україни

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені Вадима Гетьмана»

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОБОТИ НА

міждисциплінарноМУ тренінгу

для студентів спеціальності 6201 - «Менеджмент організацій»

магістерських програм «Менеджмент малого бізнесу»,

«Менеджмент корпорацій (АТ)», «Менеджмент інноваційної діяльності»

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні кафедри менеджменту

протокол № _____ від __________

Київ КНЕУ 2008

Методичні рекомендації та завдання для роботи на міждисциплінарному тренінгу для студентів спеціальності «Менеджмент організацій» магістерських програм «Менеджмент корпорацій», «Менеджмент малого бізнесу», «Менеджмент інноваційної діяльності» / Укладачі: Н.Ю.Бутенко, А.Є.Черпак. — К.: КНЕУ, 2008. — ___ с.

Укладачі: Н.Ю. Бутенко, канд. екон. наук, доц.

А.Є. Черпак, канд. екон. наук, доц.

Рецензент:

Відповідальний за випуск:

завідувач кафедри менеджменту С. М. Соболь, канд. екон. наук, проф.

Зміст

1. Порядок організації та проведення міждисциплінарного тренінгу..........4

2. Рекомендації з теоретичної підготовки до проходження міждисциплінарного тренінгу...........................................................................7

3. Завдання для роботи на тренінгу.................................................................10

Модуль 1. Управлінська діяльність і підготовка менеджера до неї…….10

Модуль 2. Мотиваційний тренінг…………………………………………34

Модуль 3. Тренінг управління часом…………………………………….48

Модуль 4. Тренінг впливу та протидії впливу…………………………...61

Модуль 5. Тренінг професійних комунікацій…………………………….65

Модуль 7. Тренінг управління конфліктом………………………………68

Модуль 8. Тренінг ведення переговорів………………………………….72

Модуль 9. Тренінг конкуренції і влади (тренінг лідерства)…………….83

Література..……………………………………………………...........................88

1. Порядок організації та проведення міждисциплінарного тренінгу

У сучасних умовах в навчальних закладах склалася практика поєд­нання традиційних форм навчання (лекцій, семінарів) і тренінгової роботи.

Основна мета тренінгу — навчити конкретних навичок і вмінь. Тому він стає частиною процесу навчання або професійної адаптації. Є таке прислів'я: "Я чув — та забув, я бачив — та запам'ятав, я зробив — то я знаю". Тренінг дає учасникам змо­гу не лише почути думку викладача чи подивитися на таблиці та схеми, а й практично застосувати отримані знання, перетво­ривши їх на вміння. Тому тренінгова форма роботи все ширше застосовується в сучасних системах навчання, а особливо на­вчання та перепідготовки дорослих.

Тренінгова форма навчання має такі переваги:

• активність групи;

• поєднання інформації та емоційного ставлення до неї;

• підвищення рівня мотивації;

• здатність групи до колективного мислення та прийняття рішень;

• практична перевірка та закріплення отриманих знань.

Обмеження тренінгу:

• ця форма непридатна для подання великого обсягу суто теоретичного матеріалу (формул, історичних відомостей тощо);

• має бути відносно невелика група;

• теоретична підготовка членів групи має бути однакова;

• потрібна більша майстерність викладача, оскільки слуха­чі можуть по-різному усвідомлювати тренінгові вправи.

Для того, щоб досягти встановлених цілей навчання, проведення тренінгових занять має відповідати певним вимогам, а саме характерними рисами тренінгів є:

• чітко визначена група учасників (зазвичай 10-15 осіб);

• єдність часу, місця та дії: все відбувається й обговорюється тут і тепер, на особистому досвіді учас­ників і тренера;

• активність учасників групи та їхній особистий досвід, а не інформація, яка отримана від тренера;

• спрямованість занять не лише на формування знань, а й на розширення практичного досвіду учасників та групи в цілому.

Для підвищення ефективності проведення тренінгових занять доцільно брати до уваги та впроваджувати на заняттях певні специфічні правила поведінки та взаємодії, що спрямовані на гуманістично спрямованому та демократичному підході К. Роджерса. Узвгвльнюючи ці правила та підходи можна охарактеризувати як принципи роботи на тренінгу. Основними з них є наступні:

Добровільность. Відповідно до нього учасники тренінгової групи та її ведучий беруть участь у роботі групи свідомо та з власної волі. Тобто важливо, щоб студенти усвідомлювали необхідність і корисність цієї форми роботи для досягнення власних цілей.

Рівноправність. Усі учасники тренінгу мають однакові пра­ва й обов'язки.

Активність відрізняє тренінгову роботу від інших форм навчання, зокрема лекції. Тренер має створювати відповідні умо­ви для прояву активності групи, а учасники — спрямовувати власні зусилля на отримання практичного, емоційно-чуттєвого досвіду.

Дослідницька позиція тісно пов'язана з принципом актив­ності. Вона зумовлює відкритість до нового досвіду, здатність і прагнення активно спостерігати за власними особистісними змі­нами.

Конфіденційність — принцип індивідуальної психотерапії. Він спричинює великі проблеми в тренінговій роботі. Насампе­ред тренер не має реальної можливості забезпечити дотримання цієї норми у спілкуванні учасників поза групою. У практиці стало нормою використовувати інше ім'я під час збірних тренінгів, а також домовлятися щодо кон­фіденційності будь-якого чужого досвіду, отриманого під час тренінгу.

Глобальні завдання будь-якої тренінгової групи:

1) усвідомлення індивідуальної структури норм і переко­нань;

2) спостереження впливу певної індивідуальної структури на взаємодію з суспільством;

3) розширення та трансформація системи переконань для підвищення адаптивних можливостей;

4) розкриття творчих можливостей особистості й визначен­ня переважного контексту творчого самовираження;

5) тренування навичок нової поведінки та спостереження за змінами своїх реакцій і реакцій оточення.

Технічні заходи, застосовувані до групи:

1) запровадження "семінарського імені";

2) створення своєрідної субкультури групи з власними тра­диціями, правилами, термінами, відмінними від загально­прийнятих;

3) тривалість роботи групи 4 години на день із "домашні­ми завданнями";

4) чисельність групи в межах "малих груп" — 4- 6 учас­ників.

Унаслідок цього учасники групи виявляються "відділеними" від усвідомлених стереотипів "правильної поведінки". Таке від­ділення потрібне для створення атмосфери творчого пошуку та гри, певного вікового регресу в учасників. У групі середовище має сприяти відкритому емоційному самовираженню всіх учас­ників у поєднанні з процесом усвідомлення стимулів, що зумо­вили ті чи інші емоційні реакції. Практично в усіх групах за­проваджують певні правила поведінки протягом перебування на тренінгу. Ці правила складають водночас традицію та досить живу систему, яка розвивається.

Можна визначити ті загальні прави­ла, що склалися на тренінгах:

1) користуватися тільки "семінарським іменем";

2) якщо виникають ускладнення, звертатися до тренера;

3) якщо партнер або тренер пропонує зробити щось неприй­нятне чи спричинює неприйнятну емоційну реакцію, мож­на сказати: "Стоп!" — і вийти з вправи;

4) якщо для того щоб краще усвідомити свої реакції потріб­на допомога партнерів або тренера, звертатися по допомогу;

5) будь-яка поведінка не може бути поганою чи хорошою, а може тільки зумовити будь-який результат.

Природно, що на кожному конкретному тренінгу ці правила доповнюються, модифікуються.

Робота на тренінгу безпосередньо охоплює такфі основіні етапи:

Попередній етап.

1. На початку навчального року студенти отримують інформацію щодо проведення міждисциплінарного тренінгу.

2. Вони отримують також Методичні рекомендації до підготовки та проведення міждисциплінарного тренінгу, які включають перелік теоретичних напрямків (питань), що підлягають їх самостійному опрацюванню і орієнтовний перелік тієї конкретної інформації, яку вони мають заздалегідь зібрати для подальшого використання у роботі на тренінгу та вимоги до їх діяльності і критерії її оцінювання.

3. Аби підготуватися до тренінгу вони мають:

а) знати необхідну теорію з фахових дисциплін;

б) підготувати та знайти необхідну конкретну інформацію (на базах практики, при підготовці консультаційного проекту, дипломної роботи, виконанні завдань з магістерських дисциплін тощо), яку вони можуть відповідно до їх тем дипломів використовувати при роботі на тренінгу;

в) виконати попередні завдання по самоаналізу та самоусвідомленню.

Ці три аспекти їх підготовки підлягають випереджаючому контролю на початку (на консультації) проведення тренінгу.

4. Впродовж семестру (до початку проведення міждисциплінарного тренінгу) раз на тиждень (за розкладом) студенти, в разі потреби (якщо у них виникають питання щодо підготовки до тренінгу) мають можливість проконсультуватися з викладачем, який буде працювати з ними у тренінговій програмі.

Проведення тренінгу відбувається за розкладом, доведенним навчальною частиною або затвердженим кафедрою. Активна участь в проведенні тренінгових занять є обов’язковою умовою звітування про проходження тренінгу.

Завершення тренінгу відбувається шляхом здійснення зворотного зв’зку та підбиття підсумків. Для цього студенти виконують підсумкову роботу, вимоги до написання якої є у Методичні рекомендації та завдання для підготовки до міждисциплінарного тренінгу. Свої висновки та пропозиції за певним сценарієм студенти також обговорюють на останньому тренінговому занятті у вигляді роботи „за круглим столом”.