Делакруа. Полювання на левів в Марокко. 1854. Ермітаж, Санкт-Петербург.

Делакруа. Гра тигреня з тигрицею. 1830.

Делакруа. Алжирські жінки. 1833–1834. Лувр, Париж.

Делакруа працював також в галузі психологічного портрета (“Фредерік Шопен”, 1838, Лувр, Париж) і монументального живопису (розписи Бурбонського палацу в Парижі, 1833–1847; зала Миру в Паризькій ратуші, б. 1851–1853, не збереглась). Високі декоративні якості, вільний політ фантазії, живописний розмах, але разом з тим і риси дещо перебільшеної, театралізованої патетики притаманні картинам Делакруа на історичні, міфологічні, релігійні теми (“Взяття хрестоносцями Константинополя”, 1840-1841, Лувр, Париж; “Битва святого Георгія з драконом”, б. 1854, Музей витончених мистецтв, Гренобль).

Делакруа. Фрески на західній стіні Бурбонського палацу. 1833-1847.

Делакруа. Розпис плафону Бурбонського палацу. 1833-1847.

Делакруа. Фредерік Шопен. Делакруа. Жорж Санд, 1838

Пристрасне, схвильоване мистецтво Делакруа потребувало нових виразних засобів: колір в його картинах набуває активної емоційної виразності, підкресленої багатством рефлексів, контрасти додаткових тонів неначе запалюють фарбовий шар, створений темпераментним рухом пензля. Живописній фактурі, яка передувала відкриттям імпресіонізму, співзвучні вільна, пронизана динамічними ритмами композиція, енергійний та експресивний рисунок.

Деякі картини художника випереджають знахідки імпресіоністів, недарма саме Делакруа був тим єдиним у 60-ті роки з визнаних художників, хто був готовий підтримати це нове покоління. У 1863 р. Делакруа помирає.