25. 25.Педагогічні погляди ж.-ж. Руссо викладені у романі «Еміль, або про виховання»

ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ Ж.-Ж. РУССО

Джерела виховання

Від природи: внутрішній розвиток здібностей та органів людини

Від оточуючих речей: набуття власного досвіду відносно оточення

Від людей: навчання тому, як користуватися природними здібностями

Принципи виховання

Природне виховання: спілкування з природою, гармонія з нею

Вільне виховання: ідея доброго начала як первинної сутності людини

Трудове навчання: «праця є неминучим обов'язком суспільної людини»

Ж.-Ж.Руссо (1772-1778) – французький філософ, письменник, педагог-просвітитель із світовим іменем.

Руссо виражав інтереси “третього стану“ французького суспільства (селян, ремісників, міської бідноти, купців, банкірів, фабрикантів). До двох перших станів належали, відповідно, духовенство та дворянство.

Руссо розвинув ідею природної свободи i рівності людей, які ґрунтуються на власній праці кожного. До реалізації цієї ідеї можна прийти тільки через відповідне виховання, що засноване на вмінні цінувати власну і чужу працю та незалежність.

Систематичний виклад своєї педагогічної програми Руссо зробив у творі “Еміль, або про виховання“(1762). Центральним пунктом цієї програми виступає теорія природного, вільного виховання, де в центрі стоїть особистість дитини.

Природне виховання полягає у необхідності здійснювати його відповідно до природи самої дитини та її вікових особливостей. Таке виховання повинно відбуватися на лоні природи, у тісному контакті з нею.

Основними факторами впливу на дітей Руссо вважав природу, людей та предмети оточуючого світу. Основне завдання виховання, яке здійснюється людьми і речами, полягає у тому, щоб узгодити свої впливи з природним розвитком дитини. У такому контексті слід розуміти трактування Руссо принципу природовідповідності: природне виховання допомагає вільному розвитку дитини, який відбувається через самостійне накопичення нею життєвого досвіду.

Вільне виховання випливає з природного права кожної людини на свободу. Воно слідує за природою, допомагає їй. Руссо виступає за недоторканість, автономність внутрішнього світу дитини як маленької людини.

Він заперечує авторитаризм у вихованні. Дітей повинні обмежувати тільки закони природи. Звідси заперечення Руссо методів покарання і примусу у вихованні. На його думку, йдучи за природою дитини, необхідно відмовитись від обмежень, встановлених вихователем. Свобода дитини може бути обмежена лише речами. У цьому зв’язку Руссо пропонує замінити методи покарання методом “природних наслідків“ від неправильних вчинків.

Безпосереднім вираженням ідеї вільного виховання є вимога Руссо, щоб дитина була вільною у виборі змісту навчального матеріалу i методів його вивчення. Що її не цікавить, у користі чого вона не впевнена, того вона i не буде вчити. Завдання вихователя так організувати всі впливи на дитину, щоб їй здавалося, що вона вивчає те, що сама хоче, а насправді те, що він їй підкаже.

26. 26.Відмінності педагогічних поглядів Коменського і Руссо щодо розуміння принципу природо відповідності виховання

Каменський вважав, що людина як частина природи підкоряється її гол., заг. законам, які діють як у світі тварин та рослин, так і у відношенні до людини.

Навчання в школі необхідно перейняти від природи. Намагається встановити закономірності в-ня шляхом аналогії з основними законами природи. Свої ідеї у в-ні і н-ні черпав зі спостережень ж-тя суспільства, з пед. досвіду. На основі свого вчителювання та пед досвіду епохи сформ його глибокі теоретик думки («Велика дидактика»). Поряд з реліг полож-нями н-ня вводить новий прийом епохи Відродження – посилання на природу та намагається сформулювати загальні закономірності природи та виховання. Обґрунтував вікову періодизацію, шк. Систему та деякі принципи і правила на основі природи людини та на природних вікових особливостях дітей. Принцип природовідповідності виховання вважав як слідування загальним законам природи.

Намагався використати у процесі виховання природні, вікові та психологічні особливості дітей. Діти повинні бути зібрані в школі.

Руссо відкидав релігію, але при цьому говорив, що є абстрактна вища сила, що є творцем всього живого. Ідею природного розвиткуку без впливу суспільства. Виховання на лоні природи, подалі від суспільства, але людині потрібен досвід (умови), які мають бути досконалими. В умовах природовідповідності в-ня розглядав сутність людської О. Відстоює ідею доброти людини. Людині дана воля вибору: або слідувати природі, або піти всупереч їй.