- •1.Предмет і завдання історії педагогіки. Її зв`язок з історією матеріальної і духової культури.
- •2.Навчальні заклади в системі освіти країн Західної Європи і дореволюційної Росії: коледжи, гімназії, ліцеї, колежи?, колегіуми, колегії (історія і сучасність)
- •3.Джерела і методи історії педагогіки як науки
- •4.Виникнення виховання. Виховання за первіснообщинного ладу.
- •5.Виховання, школа і зародження педагогічної думки в рабовласницькому суспільстві.
- •6.Культура і наука на ранніх етапах розвитку феодалізму. Лицарське виховання.
- •7.Я.А. Коменський – основоположник педагогіки Нового часу
- •8.Принцип природовідповідності виховання в педагогічному досвіді я.А. Коменського
- •9.Вікова періодизація і система шкіл (за Коменським)
- •10.Дидактичні принципи і правила розроблені Коменським
- •11.Обгрунтування Коменським класно-урочної системи навчання
- •12.Нові підручники, створені Коменським замість застарілих середньовічних
- •13.13. Моральне виховання в педагогічних поглядах Коменського
- •14.Коменський про професію вчителя як важливу і найпочеснішу під сонцем
- •15.Значення педагогічної спадщини Коменського в контексті сучасної школи і педагогіки
- •16. 16.Педагогічні погляди стародавніх грецьких і римських філософів (Сократ, Платон, Арістотель, Демокріт, Квінтіліан)
- •17. 17.Структура і зміст освіти в церковно-монастирських школах Західної Європи
- •18. 18.Виникнення та розвиток середньовічних університетів. Цехові, гільдійські, міські школи.
- •19. 19.Розвиток школи I педагогічної думки в епоху Відродження (14-16 ст); Франсуа Рабле, Мішель Монтень
- •20. 20.Педагогічна думка і педагогічна практика педагогів-гуманістів епохи Відродження: Вітторіно да Фельтре, Франсуа Рабле(19 пит).
- •21. 21.Ранні соціалісти-утопісти – Томас Мор і Томазо Кампанелла про виховання і освіту
- •22. 22.Філософські та соціально-політичні ідеї Джона Локка ??
- •23. 23.Педагогічні ідеї французького просвітителя і філософа 18 ст к. А. Гельвеція
- •24. 24.Проблеми освіти та виховання в творчій спадщині французького філософа 18 ст Дені Дідро
- •25. 25.Педагогічні погляди ж.-ж. Руссо викладені у романі «Еміль, або про виховання»
- •26. 26.Відмінності педагогічних поглядів Коменського і Руссо щодо розуміння принципу природо відповідності виховання
- •27. 27.Руссо про вікову періодизацію і зміст виховання людини
- •28. 28.Школа і педагогічна думка в період буржуазної революції кінця 18 ст. Проект шкільної системи, розроблений ж.А. Кондорсе
- •29. 29.Проект організації народної освіти у Франції, розроблений м. Лепельтьє
- •30. 30.Життя і педагогічна діяльність й.–г. Песталоцці. Принцип елементарного навчання в системі дидактичних поглядів Песталоцці
- •31. 31.Система педагогічних поглядів ф.-а.-в. Дістервега: мета, Завдання і принципи виховання, дидактичні принципи; вимоги до вчителя
- •32. 32.Педагогічна теорія й.-ф. Гербарта
- •33. 33.Освітня діяльність і педагогічні погляди соціалістів-утопістів першої половини 19 ст: р. Оуена, ш. Фур»є, к.А. Сен-Сімона
- •34. 34.Основи педагогіки «вільного» виховання італійського педагога і лікаря Марії Монтесорі
- •35. 35.Особливості організації навчально-педагогічного процесу у вальдорфських школах
19. 19.Розвиток школи I педагогічної думки в епоху Відродження (14-16 ст); Франсуа Рабле, Мішель Монтень
Під Відродженням умовно розуміють епоху культурного й ідеологічного розвитку ряду країн у Західній i Центральній Європі, яка охоплює історичний період XIV-XVI ст. і характеризується високим підйомом у науці, літературі, мистецтві. Європейське Відродження почалося в Італії у XIV ст., а звідти перейшло до Франції i в інші країни. Спочатку ця епоха усвідомлювалась як звільнення від впливу церкви, розрив з середньовічним релiгiйно-схоластичним світоглядом та звернення поглядів до античної культури. Звідси i назва: “Відродження“, “Ренесанс“.
Характерною ознакою культури Відродження стають ідеї гуманізму, у зв’язку з якими формується новий погляд на світ i людину. Гуманізм витісняє середньовікову аскетичну доктрину, протиставивши теології світську науку, поставивши у центр уваги людину, яка в ідеалі повинна бути життєрадісною, сильною духом i тілом, яка має право на земну радість i щастя.
Ідеї гуманізму проникають i в тогочасну педагогіку, яку ще називають гуманістичною педагогікою.
Педагоги-гуманісти піддали різкій критиці всю середньовічну схоластичну систему виховання і навчання, протиставили їй таке виховання, що розвиває людину розумово і фізично, формує в неї високі моральні якості.
Одним із головних завдань гуманісти вважали ознайомлення учнів з кращими творами латинських і грецьких авторів, з біблією й іншими джерелами в оригіналі, у неспотворених церквою формах.
Ряд гуманістів вимагали окрім вивчення історії та античної літератури ще й поширення через школу реальних знань, вважали обов’язковими для вивчення такі науки як математика, астрономія, природознавство, географія, ознайомлення з різними видами людської діяльності.
Проголошувалась ідея гармонійного й багатостороннього розвитку особистості дитини, що було притаманно ще античній педагогіці. Ця ідея відображає ідеал ренесансної людини. У повній відповідності з античністю педагоги-гуманісти дбали, щоб формувалось здорове тілом i духом підростаюче покоління.
По-новому розуміючи мету і завдання виховання, гуманісти проголошували загальну повагу до дитячої особистості, заперечували сувору дисципліну та тілесні покарання. Вони відзначали необхідність враховувати особливості дитячого віку, індивідуалізувати навчання і виховання.
Новими були підходи і до методів навчання та виховання. Гуманісти вважали, що у процесі навчання і виховання діти повинні набути здатність активно мислити, самостійно пізнавати оточуючий світ. Для цього роботу у школі треба зробити привабливою для дітей, щоб навчання розпочиналось з ознайомлення з речами, а потім уже зі словами, що їх означають. Правилам повинні передувати факти, узагальненням – спостереження. Слід широко використовувати з пізнавальною метою прогулянки, екскурсії, ігри тощо.
Важливою звучала вимога багатьох гуманістів здійснювати навчання у школах рідною мовою.
Гуманісти по-новому ставили питання про освіту жінок, вважаючи, що вони мають право навчатися у школах різних типів.
Гуманізм охоплює перш за все тогочасну педагогічну думку i не вносить кардинальних змін в освітньо-виховну практику. Він дістав своє вираження у поглядах та діяльності багатьох мислителів.
Франсуа Рабле (1494-1553) – французький письменник, вчений-гуманіст. У своєму романі “Гаргантюа i Пантагрюель“, який є гострою сатирою на весь спосіб середньовічного життя, піддав нищівній критиці схоластичне виховання. Він першим запропонував i описав нове гуманістичне виховання, яке пов’язав передусім з реальними, практично корисними заняттями, з продуманим режимом дня дитини, багатосторонньою освітою, що дає реальні знання, розвитком самостійного мислення, творчості й активності.
Виклав свою систему виховання, в якій показав навчання, засноване на вільному інтересі та активності дитини. Джерелом знань служать не тільки книги, а й вивчення природи шляхом безпосереднього спостереження, бесіди, які І збуджують дитячу думку, а також широке знайомство з оточуючим життям. Ф. Рабле пропонує давати дітям універсальні знання (мови, математику, астрономію, природознавство, історію, право, фізичне виховання). Важливою складовою частиною різнобічного виховання він вважав мистецтво.
Мiшель Монтень (1553-1592) – французький мислитель-гуманіст, представник філософського скептицизму. У творі “Досліди“ розробив ряд важливих положень гуманістичної педагогіки. Він пропонував розвивати у дітей критичне мислення, яке не зупиняється перед авторитетами; обґрунтовуючи необхідність всебічного розвитку дитини, Монтень вперше висуває ідею пріоритету морального виховання перед освітою (цю ідею в подальшому підхопив i розвинув відомий педагог XVII ст. Дж. Локк); високо була оцінена педагогікою наступних століть й висунута ним ідея відмови від примусу в навчанні (ця iдея виявилась свого роду основою теорії природного виховання у Руссо)
Саме основне, на думку М.Монтеня, прищепити смак і любов до наук. Наставник має виховувати в дітях критичне ставлення до матеріалу, який вивчається, а також до самого себе. Поряд з розвитком розуму найважливішим завданням, він важав, є виховання високих моральних якостей дітей. Для того, щоб виконати це завдання, потрібне спілкування з оточуючим світом - зустрічі з різними людьми, подорожі в чужі країни.
Учень повинен вчитися "у всякого, кого б він не зустрів - пастуха, каменяра, перехожого; треба використати все і взяти від кожного по його можливостях". Так писав М.Монтень у своєму знаменитому творі "Досліди". М.Монтень різко виступав проти християнської аскетичної етики, вимагав, щоб учням викладалась філософія, наповнена життєлюбством і оптимізмом.