Тема 3. Переформулювання „сталінського” образу національної історії в період історіографічної відлиги: „Історія Української рср” 1967 р.

Заняття 1.

1. Усунення екстремальних виявів російського історичного месіанізму.

2. Посилення наголосу на самобутності українського історичного процесу.

3. Російський „колоніалізм” та український національний рух: нові акценти.

Заняття 2.

1. Політика більшовиків в Україні та засудження „культу особи Й. Сталіна” в синтезі.

2. „Сталіністські” ідеї, концепції та теорії синтезу 1967 р. як вияв непорушності радянської історіографічної схеми.

Література:

1. Історія Української РСР. – К, 1967. – Т. 1 – 2.

Опрацювання теми вимагатиме від студентів надзвичайно уважного прочитання тексту „Історії Української РСР” 1967 р. видання з тим, щоб за зовні однорідними синтезами української історії середини 1950-х і середини 1960-х років побачити суттєві відмінності в багатьох підходах. Важливо, щоб студенти не тільки зафіксували їх, але й могли витлумачити ці зміни в контексті історіографічної ситуації в Україні того періоду.

Тема 4. Владне бачення українського минулого в його визначальних директивах доби відлиги середини 1950-х – початку 1970-х років.

1. Радянська історія в постанові ЦК КПРС 1956 р.„Про подолання культу особи та його наслідків”.

2. Рішення „Всесоюзної наради про заходи з покращення підготовки науково-педагогічних кадрів з історичних наук” 1962 р. як настанова для істориків України.

3. „Україна наша Радянська” в книзі П. Шелеста.

Література:

1. Вопросы идеологической работы: Сб. важнейших решений КПСС (1954 – 1961). – М., 1961. (постанова 1956 р., методкабінет).

2. Всесоюзное совещание о мерах улучшения подготовки научно-педагогических кадров по историческим наукам. 18 – 21 декабря 1962 г. – М., 1964. (методкабінет).

3. Шелест П. Україно наша Радянська. – К., 1970. (методкабінет).

Це семінарське заняття передбачає знайомство з визначальними в сенсі ілюстрації змін в ставленні влади до зображення української історії джерелами державного походження. Такими були часткова десталінізація та „українізація”. Важливо побачити не тільки те нове, що містилося в цих документах, але й збереження недоторканими канонічних положень.

Тема 5. Організаційні основи української радянської історичної науки 1950-х – 1980-х рр.

1. Інститут історії АН УРСР – провідна установа історичної науки в УРСР.

2. Віхи історії Інституту суспільних наук АН УРСР.

3. „Український історичний журнал” в радянський період своєї історії.

Література:

1. Рубльов О. Юркова О. Інститут історії України НАН України: віхи історії (1936 – 2006)// УІЖ. – 2006. - № 6. – С. 4 – 35.

2. Рубльов О. С. „Український історичний журнал”: історія офіційна й залаштункова (1957 – 1988 рр.)// УІЖ. – 2007. – № 6. – С. 18 – 55.

3. Рубльов О. С. У пошуках правди історії: Інститут історії України НАН України: друге двадцятиріччя (1957 – 1977 рр.)// Інститут історії України НАН України: Друге двадцятиріччя (1957 – 1977): Док. і мат. – К., 2007. – С. 3 – 33. (методкабінет).

4. Гуржій О.І., Капітан Л.І. “ Український історичний журнал” : з історії виникнення та діяльності //УІЖ. – 2001. - №6.

5. Коваль М.В. Флагман вітчизняної історіографії //УІЖ. –1997. -№ 4

6. Матях В.М. Медієвістика на сторінках “Українського історичного журналу” //УІЖ. –1997. -№ 4.

7. Галайчак Т., Луцький О. Інститут суспільних наук: сторінки історії// Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2000. – Вип.7: Зб. на пошану професора Юрія Сливки. – С. 16 – 56.

8. Ісаєвич Я. Д. Сторінки історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ// УІЖ. – 2002. – № 4. – С. 3 – 26.

В ході заняття ставиться мета прослідкувати за тим, як організація історичної науки в Україні була орієнтована на суворе підпорядкування роботи професійних істориків інтересам правлячого режиму; і разом з тим, якими були інституційні механізми здобуття автономії наукової творчості в українській історіографії післясталінської доби.