20

Тема 4. Планування виховної роботи у спеціальній школі.

4.1. Застосування результатів діагностики у плануванні та проведенні корекційно-виховної роботи у спеціальній школі.

4.2. Планування роботи вихователя, види планів.

4.3. Планування роботи класного керівника, види планів.

Література: 7;8;31;32;36.

4.1. Застосування результатів діагностики у плануванні і проведенні корекційно-виховної роботи у спеціальній школі

За результатами діагностики виховну роботу потрібно проводити за такими напрямками у спеціальній школі:

- якість виховання культури взаємин;

- виховання культури праці;

- виховання культури побуту.

Навички культури поведінки діти отримують під час навчання і фізичної праці, дозвілля та виконання режимних моментів, в спеціально організованій ситуації.

Виховання культури поведінки на кожному році навчання здійснюється за принципом концентричності. Однак це не просте повторення, а послідовне формування цих якостей, своєрідність яких обумовлена рівнем знань дитини, зрілістю її соціальних потреб і її вікових особливостей.

Кожне правило поведінки не тільки пояснюється, а й практично застосовується.

Культура взаємин передбачає вміння учнів бути ввічливими, безкорисливо допомагати товаришам, дорослим, поступатися своїм інтересам. Ці навички формуються з перших класів навчання у школі. Н-д: на уроках вчитель привчає дітей ділитись з сусідами по парті олівцями, книжкою.

Учні 1-2 кл. легше і швидше запам'ятовують конкретні вимоги поведінки в звичних ситуаціях:

- на уроках;

- під час підготовки домашніх завдань;

- на практиці;

- в грі.

Використовують наочні, а також словесні прийоми формування та впливу на особистість учня: пояснення вчителя показ позитивних прикладів.

У молодших класах використовують заходи, які дають дітям позитивні зразки правильної поведінки. Це казки, оповідання, в яких розповідається про чуйність, уважність, доброзичливість (Н-д., казка «Рукавичка»). Учні читають оповідання, твори, вірші, в яких висвітлюються правила поведінки. Н-д.:у читанці 2 класу є оповідання „Дивний померанець”.

Після прочитаного оповідання, бесіди, вихователь під час виконання режимних моментів ставить дітей у такі умови, щоб вони звертались один до одного з проханням допомоги товаришам. Кожну дію учнів треба перетворити на звичку.

У 1-2 класах робота повинна бути конкретизована і побудована на фактах, зрозумілих розумово відсталим дітям.

У 3-4 класах треба закріплювати попередні знання і переносити їх на інші об'єкти.

З 3-го класу:

- проводять ігри, які допомагають оволодіти правилами руху;

- проводять прогулянки і екскурсії на вулиці;

- організовують працю в позаурочну годину.

У 1-2 класах виконують роботу з самообслуговування, а в 3-4 класах займаються власною гігієною, вони вже знають свої обов'язки, виконують їх.

Одним із методів виховання даних якостей є приклад оточуючих.

Діти повинні звернути увагу на культуру свого одягу. Для цього використовують бесіду з демонстрацією на слайдах одягу.

У старших класах від учнів можна вже вимагати дотримання культури побуту в спальні, їдальні, на кухні. Проводять обговорення, диспути з окремої ситуації культури поведінки.

У 6-9 класах можна використовувати виступи самих учнів, в яких розумово відсталі діти повинні спиратись на літературні приклади, факти з життя школи. За формую виступи поділяються на оповідання, читання уривків художньої літератури.

У 7-9 класах практикують виступи, в яких діти висловлюють власну думку.