Тема 3. Організація, як об’єкт вивчення менеджменту

1. Поняття організації. Основні види організацій.

2. Внутрішнє середовище організації.

3. Зовнішнє середовище організації. Фактори прямого і непрямого впливу.

4. Етапи життєвого циклу організації.

1. Поняття організації. Основні види організацій.

Переважна більшість потреб людей для їхнього задоволення потребує сукупності заходів, що виходять за межі її можливостей. Для задоволення таких потреб необхідне об’єднання людей в організовані групи.

Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети.

Основні ознаки організації:

1. є принаймні дві людини, які вважають себе частиною цієї групи;

2. є хоча б одна спільна мета, тобто результат, якого треба досягти;

3. члени групи навмисно працюють разом, щоб досягти визначеної для всіх мети.

4. відносна самостійність організації як господарського суб’єкту;

5. здійснення діяльності організації на основі принципу саморегулювання;

6. здійснення саморегулювання за допомогою внутрішньо-організаційного центру;

7. організаційна культура як сукупність традицій, символів та цінностей.

Формальні організації – це групи працівників, діяльність яких свідомо планується, організовується мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певної мети (підприємства, відділи, служби, підрозділи).

Неформальні організації – виникають і функціонують спонтанно, входять до складу формальної організації і фактично створюються на засадах урахування спільних інтересів.

Виділяють також складні та прості організації. Прості – це організації, які мають хоча б одну мету (ціль), яку сприймають та підтримують усі члени організації. Складні – це організації, які мають комплекс багатьох взаємопов’язаних цілей.

Загальна характеристика організації:

1. Ресурси (люди, матеріали, сировина, паливо, технологія, інформація) – це ті вхідні параметри, без яких не може функціонувати будь-яка організація, і без яких не можливе виробництво. Суть цілеспрямованої організації – перетворення необхідних ресурсів на корисну продукцію.

2. Залежність від зовнішнього середовища. Організації повністю залежні від оточуючого світу – елементів зовнішнього середовища (постачальники, споживачі, нормативно-правове регулювання, конкуренти), зміна будь-якого фактора чинить вплив на елементи самої організації.

3. Горизонтальний поділ праці – поділ усієї роботи на складові компоненти, тобто спеціалізація роботи, дає змогу робити більше продукту.

4. Вертикальний поділ праці – це забезпечення координації та взаємодії між складовими компонентами для досягнення необхідного кінцевого результату на основі ієрархічності.

5. Структура – горизонтальний розподіл організації на підрозділи (служби, відділи), які виконують специфічні конкретні завдання і досягають своїх цілей. Структурні підрозділи являють собою групи людей, діяльність яких направляється і координується для досягнення цілей підрозділу зокрема та мети організації в цілому.

6. Необхідність управління – координація усіх дій учасників організації.

Організація є системою - сукупністю взаємопов'язаних, взаємодіючих елементів, які складають цілісне утворення, що має властивості, відмінні від властивостей складових елементів.

Система організації складається з двох підсистем: керуючої і керова­ної. Надалі термін „підсистема" можна замінити терміном „сис­тема". Основне призначення керуючої системи полягає у розробці способів впливу і їх трансформації в управлінські рішення. Ключо­вим структурним елементом керуючої системи є апарат управління, який включає усіх управлінців (менеджерів) даної організації. У склад керова­ної системи входять виконавці (робітники, операційники, оператори та ін.), а також необхідні їм для здійснення виробничо-господарської діяльності технічні, організаційні та комунікаційні засоби, приміщення тощо. У результаті у керованій системі виготовляється продукція.

Рис. 1. Процес функціонування організації як відкритої системи