Тема 5. Організація взаємодії

1. Сутність організації як управлінської діяльності. Елементи організації як функції менеджменту.

2. Лінійні та функціональні повноваження.

3. Сутність та призначення організаційних структур управління. Основні типи організаційних структур управління.

1. Сутність організації як управлінської діяльності. Елементи організації як функції менеджменту.

Необхідність появи функції "організації взаємодії" визначилася в результаті поділу і кооперації праці людини. Менеджерам сьогодні ясно, що результати спільної роботи колективу фахівців не можуть бути до­сягнуті самі собою. Досягнення ефективного результату можливе лише координації спільних зусиль, при правильному підборі учасників, кожний з яких уявляв би чітко коло своєї роботи і її внесок у кінцевий результат.

Організація взаємодії – це вид управлінської діяльності, який ві­дображає процес створення структури управління організацією. Воно має два аспекти:

• поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегії (департаменталізація);

• установлення взаємовідносин повноважень вищих та нижчих рівнів управління і забезпечення можливості розподілу і координації зав­дань.

Організація взаємодії базується на трьох категоріях: повноваження; відповідальність; делегування.

Повноваження — це обмежене право використовувати ресурси підприємства (матеріальні, фінансові, трудові та ін.) і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань. Повноваження делегують посаді, а не особі.

Повноваження визначаються політикою, процедурами, правилами тощо і є ширшими на вищих рівнях управління. Повноваження зале­жать також від традицій, моралі, культури, звичок, обрядів, особливос­тей побудови організації тощо. Не слід плутати повноваження з владою. Повноваження — це право, яке делегується, а влада — це можливість впли­вати, реальна здатність діяти і змінювати ситуацію.

Відповідальність — це покладений на посадову особу обов'язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх позитивне розв'язання. Відповідальність має подвійну властивість. З одного боку, посадова особа, що приймає повноваження, одночасно отримує у повному обсязі і відповідальність. З іншого, за керівником, який делегує повноваження, повністю зберігається відповідальність. Такий подвійний характер відповідальності забезпечує якісне виконання повноважень. Насамперед відповідає менеджер, який делегує повноваження. Великий обсяг відповідальності є причиною встановлення високих окладів.

Делегування повноважень є основним процесом, з допомогою якого керівництво встановлює формальні взаємовідносини працівників в організації. Делегування є передачею завдань і повно­важень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання.

Процес делегування має три етапи:

1. Спочатку керівник передає відповідальність або доручає підлеглому конкретне зав­дання. Разом з відповідальністю особа також отримує повноваження.

2. Менеджер надає підлеглому право офіційно вимагати потрібну інформацію з конфіденційних джерел або управляти групою інших робітників.

3. Підлеглий приймає зобов'язання вирішити завдання, по­ставлене керівником.

Оскільки повноваження можна передавати від однієї особи до іншої, то організації також розробляють моделі повноважень багатьох посад і відділень. Децентралізація - це процес систематичного передавання повноважень по всій організації до менеджерів середнього і нижчого рівня. Отже, у децентралізованій організації право ухвалення рішень і повноваження делеговані згід­но із субординацією вниз. Централізація - це система­тичне утримування влади в руках менеджерів вищого рівня, якому також належить право ухвалення рішень і влада.

Ступінь децентралізації хара­ктеризується:

1. Кількістю рішень, які приймаються на нижчих рівнях управління.

2. Важливістю цих рішень.

3. Наслідками рішень, що приймаються на нижчих рівнях управління

4. Організацією контролю за роботою підлеглих.