24. Острозький Буквар та Читанка 1578 р.

Однією з найцікавіших сторінок діяльності Острозької академії було співробітництво з вітчизняним першодрукарем Іваном Федоровим, який здійснив її перші видання. На початку 1575 р. Іван Федоров приїхав у Дермань, а наприкінці 1576 р. – у острог, де були зосереджені наукові сили, збудована друкарня, привезене обладнання для неї. Академію та друкарню було засновано одночасно як єдиний освітній комплекс. Академія мала діячів, які могли бути авторами, редакторами та коректорами книг, а друкарня мала видавати їх твори та посібники для колегії.

Першим відомим виданням Острозької академії був Буквар, що вийшло в світ 18 червня 1578 р. Буквар складався з трьох частин: 1 - Грецько-старослов’янської книги для читання, 2 – власне Букваря, 3 – Сказання чорноризця Храбра “О писменах”. Грецько-старослав’янська книга для читання була призначена для удосконалення навиків читання грецькою мовою. На першій її сторінці були розміщені старослов’янський та грецькій алфавіти, на наступних сторінках паралельно у два стовпчики надруковані тексти молитв грецькою та старослов’янською мовами. Отже, учень читав молитву старослов’нською, а потім грецькою мовою і удосконалював свої знання цих мов. Грецькі тексти молитв, видані без жодної помилки, очевидно, були підготовлені великим знавцем грецької мови Діонісієм Раллі Палеологом. Перший та єдиний примірник греко-слов’янської читанки був виявлений у Державній бібліотеці м. Гота в 1961 р. З’явились перші публікації, але ґрунтовне дослідження та опис цієї книги був зроблений та опублікований в 1968 р. німецькими вченими Гросгофом та Сіменсом. Вони слушно зауважили, що назва “Азбука”, розміщена на першій сторінці книги, не відповідає її змісту. Тому назвали цю частину книги Греко-руська церковнослов’янська книга для читання.

Друга частина книги - власне Буквар мав титульний аркуш, який раніше був відсутній у самостійних виданнях Івана Федорова. Очевидно, що титульний аркуш був розміщений під впливом вчених мужів острозької академії. На титульному аркуші Букваря надрукована коротка передмова, у якій зазначено, що в Острозі з ініціативи князя К.-В. Острозького відкрито школу “научения ради детского”, зібрані вчителі, відкрито друкарню, і що ця книга, надрукована “по руськи Аз Буки” та “по грецькі Альфа Віта” призначена для навчання дітей. Саме у передмові до Острозького Букваря вперше згадується Острозька академія. Передмову обрамлює декоративний орнамент. Головний елемент орнаменту – плетінка (символ вічності) часто використовувався тоді не тільки в друкарстві, а й у кам’яному різьбленні на порталах замків та церков. Такий орнамент бачимо і на одному з порталів замку князів Острозьких. Отже титульна сторінка книги асоціювалася із входом до книги, тому її оздоблювали подібно до справжнього входу в приміщення.

У третій частині книги – було надруковано твір болгарського монаха ХІ ст.. чорноризця Храбра “Сказаніє како состави Святой Кирил философ азьбуку по языку словеньську и книги переведе от греческий словенский язык“. У цьому творі автор переконливо доводив, що слов’янська мова рівноправна поряд з такими класичними сакральними мовами як давньоєврейська. давньогрецька та давньолатинська. Надрукування цього трактату в той час, коли дискутувалося питання чи варто викладати в Острозькій академії старослов’янську мову, було актом політичної мудрості. У XVI ст. вважали, що існує три мови світової культури, на яких написане святе письмо – давньоєврейська, давньогрецька та давньолатинська. Старослов’янська мова не належала до їх числа. Цим трактатом доводилося, що старослов’янська мова є спадкоємницею грецької мови, отже, також є мовою світової культури.

25. ”Книжка Собраніє вещей нужнейших” 1580 р.

Спеціально до Книги Нового завіту одним з науковців Острозької академії – Тимофієм Михайловичем був підготовлений алфавітно-предметний покажчик, який отримав назву “Книжка Собраніє вещей нужнейших” і був виданий у Острозькій друкарні наприкінці 1580 р. Це підбірка (собраніє) невеликих висловів з Книги Нового завіту, розміщених у алфавітному порядку. Під кожним висловом вказувалося у якому Євангелії і на якій сторінці його шукати. Отже, “Книжка Собраніє верей нужнейших” служила покажчиком для всіх новозавітних текстів, призначалася для полегшення пошуку місць у Новому завіті, на які можна було б посилатися в полеміці, використовувати як цитати, епіграфи. Багатьма висловами інтелігенція того часу користувалася як крилатими словами та афоризмами: “Богатим горе”, “Багатство зло”, “Гонителей не имами боятися”, “Всякая неправда грех есть”, “Человек, что посеет, то и пожнет”. Книжка має 52 нумерованих аркууші. На першому з них надрукована назва та вказано ім’я укладача книги Тимофія Михайловича (“доброго приятеля” Івана Федорова). Отже, “Книжка Собраниє вещей нужнейших” була першою працею в Україні в галузі довідково-інформативної літератури, (першою книжкою для довідок) і першою книгою, у якій відомий індивідуальний автор – Тимофій Михайлович. Імовірне припущення, що Тимофій Михайлович був ідентичний із “дяком школи руської Острозької” Тимофієм Анничем, який подарував Дерманському монастиреві Євангеліє 1575 р., надруковане Петром Мстиславцем. У документі від 5 березня 1578 р. Тимофій Михайлович виступає слугою писаря Великого князівства Литовського Михайла Гарабурди.

У процесі підготовки до друку “Книжки Собраніє вещей нужнейших” Тимофій Михайлович користувався алфавітно-предметними покажчиками “Конкорданціями”, які вже існували в Західній Європі, зокрема, “конкорданціями” до кальвіністської Берестейської Біблії 1573 р. та до перекладу Нового завіту 1577р., здійсненого антитринітарієм Мартином Чеховичем. У заголовку своєї книги Тимофій Михайлович підкреслював, що хоча він, користувався покажчиками протестантських, зокрема антитринітарських видань, його праця буде корисна саме для тих. Хто вірить у Святу Трійцю. Запозичуючи у своїх попередників саму ідею покажчика та добір певних статей, Тимофій Михайлович, аж ніяк не копіював їх.. У нього є ряд матеріалів, яких немає в попередніх покажчиках. Тимофій Михайлович застосовує інший принцип посилань: не на розділи та рядки, а на розділи та зачала. Тимофій Михайлович на відміну від попередників не застосовує інверсій – перестановки слів. Якщо в алфавітно-предметних покажчиках західноєвропейських видань будь-яка сентенція розміщувалася на літеру, з якої починалося її ключове слово, то у Мартина Чеховича будь-яка цитата розміщувалася на літеру, з якої починалося її перше слово. Наприклад, вислів “всяка неправда гріх єсть” у Тимофія Михайловича розміщений на літеру “В”, а не на літеру “Н” (ключове слово – неправда), або на літеру “Г” - ключове слово гріх). Така побудова покажчику була більш зручною для пошуку будь-якої наперед відомої цитати.

Готуючи до друку тексти “Книжки Собраніє вещей нужнейших” Тимофій Михайлович та Іван Федоров передбачили можливість її видання як разом із Книгою Нового завіту, так і окремо. Насьогодні відомо 15 примірників Книжки. Більшість з них оправлені разом із Книгою Нового Завіту, проте існують окремо оправлені примірники. Деякі з наведених Тимофієм Михайловичем цитат стали афоризмами, які широко використовуються і в наш час: “Сребролюбіє корЂнь всЂм злыл єсть”, “Человек, что сЂєт, то и пожнет”, “Гонителей не имами боятися”