21. Значення творів Даміана Наливайка у формуванні української літературної мови

Вихованцем Острозької академії був син убогої вдовиці Даміан Наливайко - рідний брат відомого ватажка козацько-селянського повстання 1594-1596 рр. Северина Наливайка. Даміан був священиком, духівником, сповідником князя К.-В. Острозького. Імовірно викладав у Острозькій академії. Збереглися “Лекції Іоанна Златоустого....от Даміана Наливайка вибраніє”. Свої переклади раньохристиянських філософів-патристів Д. Наливайко робив не тільки старослов’янською, але й староукраънською мовою, якою у той час говорили інтелігенти України.. Тому праці Наливайка відіграли велику роль у формуванні української літературної мови. Д. Наливайко брав активну участь у антиуніатському Берестейському соборі 1596 р. Не тільки словом, але й мечем боровся з уніатами. У січні 1596 р. на чолі повсталих селян нападав на маєтки Іпатій Потея, Кирила Терлецького.

У 1603-1605 рр. Д. Наливайко очолював друкарню у Дермані, написав ряд передмов та післямов до книг. Які там видавались, а також вірші “Лямент дому княжат Острозьких”, призначених до похорон князя Олександра Острозького, що відбулися 23 лютого 1604 р. У своїх віршах Даміан Наливайко прославляв князя Олександра, як поборника православної віри. За легендою, Д.Наливайко заповідав поховати себе не біля церкви, як за звичаєм ховали священиків, а в полі, на роздоріжжі, якщо всі церкви стануть уніатськими і не залишиться в Україні церков православних.

22. Острозькі стародруки Івана Федорова

1. Перше видання острозької друкарні – Буквар 1578 р.

Однією з найцікавіших сторінок діяльності Острозької академії було співробітництво з вітчизняним першодрукарем Іваном Федоровим, який здійснив її перші видання. На початку 1575 р. Іван Федоров приїхав у Дермань, а наприкінці 1576 р. – у острог, де були зосереджені наукові сили, збудована друкарня, привезене обладнання для неї. Академію та друкарню було засновано одночасно як єдиний освітній комплекс. Академія мала діячів, які могли бути авторами, редакторами та коректорами книг, а друкарня мала видавати їх твори та посібники для колегії.

Першим відомим виданням Острозької академії був Буквар, що вийшло в світ 18 червня 1578 р. Буквар складався з трьох частин: 1 - Грецько-старослов’янської книги для читання, 2 – власне Букваря, 3 – Сказання чорноризця Храбра “О писменах”. Грецько-старослав’янська книга для читання була призначена для удосконалення навиків читання грецькою мовою. На першій її сторінці були розміщені старослов’янський та грецькій алфавіти, на наступних сторінках паралельно у два стовпчики надруковані тексти молитв грецькою та старослов’янською мовами. Отже, учень читав молитву старослов’нською, а потім грецькою мовою і удосконалював свої знання цих мов. Грецькі тексти молитв, видані без жодної помилки, очевидно, були підготовлені великим знавцем грецької мови Діонісієм Раллі Палеологом. Перший та єдиний примірник греко-слов’янської читанки був виявлений у Державній бібліотеці м. Гота в 1961 р. З’явились перші публікації, але ґрунтовне дослідження та опис цієї книги був зроблений та опублікований в 1968 р. німецькими вченими Гросгофом та Сіменсом. Вони слушно зауважили, що назва “Азбука”, розміщена на першій сторінці книги, не відповідає її змісту. Тому назвали цю частину книги Греко-руська церковнослов’янська книга для читання.

Друга частина книги - власне Буквар мав титульний аркуш, який раніше був відсутній у самостійних виданнях Івана Федорова. Очевидно, що титульний аркуш був розміщений під впливом вчених мужів острозької академії. На титульному аркуші Букваря надрукована коротка передмова, у якій зазначено, що в Острозі з ініціативи князя К.-В. Острозького відкрито школу “научения ради детского”, зібрані вчителі, відкрито друкарню, і що ця книга, надрукована “по руськи Аз Буки” та “по грецькі Альфа Віта” призначена для навчання дітей. Саме у передмові до Острозького Букваря вперше згадується Острозька академія. Передмову обрамлює декоративний орнамент. Головний елемент орнаменту – плетінка (символ вічності) часто використовувався тоді не тільки в друкарстві, а й у кам’яному різьбленні на порталах замків та церков. Такий орнамент бачимо і на одному з порталів замку князів Острозьких. Отже титульна сторінка книги асоціювалася із входом до книги, тому її оздоблювали подібно до справжнього входу в приміщення.

У третій частині книги – було надруковано твір болгарського монаха ХІ ст.. чорноризця Храбра “Сказаніє како состави Святой Кирил философ азьбуку по языку словеньську и книги переведе от греческий словенский язык“. У цьому творі автор переконливо доводив, що слов’янська мова рівноправна поряд з такими класичними сакральними мовами як давньоєврейська. давньогрецька та давньолатинська. Надрукування цього трактату в той час, коли дискутувалося питання чи варто викладати в Острозькій академії старослов’янську мову, було актом політичної мудрості. У XVI ст. вважали, що існує три мови світової культури, на яких написане святе письмо – давньоєврейська, давньогрецька та давньолатинська. Старослов’янська мова не належала до їх числа. Цим трактатом доводилося, що старослов’янська мова є спадкоємницею грецької мови, отже, також є мовою світової культури.