Особливості синтаксису ділових паперів

Запам’ятайте!

1. Заміна простими реченнями складних, що сприяє прискореному сприйняттю документа.

1. Уживання стійких словосполучень для вираження стандартних аспектів змісту:

З метою надання допомоги...

У зв’язку з погіршенням стану...

Згідно з рішенням комісії...

У порядку надання технічної допомоги...

У порядку надання науково-технічного співробітництва…

У порядку обміну досвідом…

Відповідно до вашого прохання...

Відчуваючи гостру необхідність…

Доводимо до Вашого відома...

Підтверджуємо ... із вдячністю.

2. Уживання безособових речень, пасивних зворотів, зворотних дієслів.

3. Уживання неозначеної форми дієслова для вираження наказового способу.

4. Складнопідрядні речення виражають причинно-наслідкові та інші типи зв’язків.

5. Означення передують означуваним словам, вставні слова на початку речення.

6. Вживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів з метою скорочення тексту.

7. Заміна займенників іменниками.

8. Використання віддієслівних іменників

9. Перевага-прямому порядку слів, зворотний – коли логічно наголошується дія.

10. Ланцюговий зв’язок речень.

Запам’ятайте!

Вживання розділових знаків

Кома у простому реченні ставиться:

1. Між однорідними членами речення, які не з'єднані сполуч­никами.

2. Між однорідними членами речення, які з'єднані двома або більше однаковими сполучниками: і...і, ні...ні, чи…чи, або...або.

3. Між однорідними членами речення, з'єднаними протистав­ними сполучниками: а, але, однак, проте, зате, так.

4. Перед словами а саме, як-от, як та інші.

5. Для виділення звертань і пов'язаних з ними слів.

Кома у складному реченні ставиться:

1. Для відокремлення речень, що входять до складу складносу­рядного речення.

2. Дія відокремлення речень, що входять до безсполучникового складного речення.

3. Для відокремлення речень, що входять до складного речення з безсполучниковим і сурядним зв'язком.

4. Для відокремленя підрядних речень від головних у складно­підрядному реченні.

5. Для відокремлення речень, що об'єднуються в складне речення за допомогою повторюваних сполучників і...і, ні...ні, або...або, то...то, чи..чи.

Крапка з комою ставиться:

1. Між реченнями, що входять до складного безсполучникового речення, коли вони поширені або всередині їх є розділові знаки.

2. Між поширеними однорідними членами речення і особливо якщо в середині хоч би одного з них є коми.

3. Між реченнями - частинами складносурядного речення, які зв'язані сполучниками а, але, проте, однак, весе ж таки, коли вони мають значний обсяг або всередині їх є кома.

Двокрапка ставиться:

1) Після узагальнюючих слів, перед однорідними членами речення.

2) Між двома реченнями в складному безсполучниковому реченні, якщо друге речення розкриває зміст першого або вказує на причину того, про що йдеться в першому реченні.

Тире ставиться:

1. Між підметом і присудком, коли присудок виражений іменником у називному відмінку, а дієслова-зв'язки немає.

2. Між підметом і присудком, якщо один з цих членів вираже­ний інфінітивом.

3. Перед словами це, ось, значить, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або інфінітивом, приєд­нується за допомогою цих слів до підмета.

4. На місці пропущеного члена речення, переважно присудка.

5. Перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення.

Запам’ятайте!

Складні випадки керування у текстах фахового спрямування

Керування - вид зв'язку між словами у словосполученні, при якому відмінкова форма залежного слова (з прийменником чи без нього) зумовлена лексико-граматичним значенням головного слова.

Труднощі (складні випадки) у правильному виборі відмінка виникають тоді, коли:

а) слова-синоніми керують різними відмінками:

повідомити + дав. відм. (директору);

інформувати + род. відм. (директора);

б) змішують форми українського і російського словосполучень:

укр. дякувати + дав. відм. (Вам);

рос. благодарить + винит. падеж (Вас).

В українській мові (як і в російській) найпоширенішим є дієслівне керування. Складаючи ділові папери, особливу увагу варто звернути на такі словосполучення:

вживати заходів, ліків

завдавати, завдати + род. відм. прикростей, шкоди зазнавати, зазнати нападу, невдачі

запобігати, запобігти + дав. відм. (аваріям, злочинам)

опанувати + знах. відм. (професію, предмет)

оволодіти + орудн. відм. (професією, майном)

бачити на власні очі

чути + на + знах. відм. на власні вуха

хворіти на ангіну

заперечувати і + знах. відм. (участь, факти)

і + дав. відм. (командиру, йому)

ігнорувати + знах. відм. (пропозицію, погляд)

наголошувати + на + дав. відм. (помилках, головному)

Іменники, утворені від дієслів, теж можуть вимагати певних відмінків (іменне керування):

опанування + род. відм. (дисципліни, курсу)

оволодіння + орудн. відм. (знаннями)

освоєння + род. відм. (спеціальності)

запобігання + дав. відм. (злочинним замахам)

попередження + род. відм. (незаконних дій)

В українській мові є ряд прикметників, які теж керують формою іншого слова (прикметникове керування):

характерний + для + род. відм. (для ситуації)

притаманний + дав. відм. (автору)

властивий + дав. відм. (професії, йому)

свідомий + род. відм. (свого значення, ролі)

Конкретної форми слова вимагають також прийменники прислів­никового походження. Так, слова всупереч і завдяки вимагають давального відмінка: всупереч умовам, вимогам; завдяки клопотанню, узгодженості.

У діловому стилі української мови є ряд особливо часто повто­рюваних усталених словосполучень дієслівного типу, де вибір приймен­ників неможливий, наприклад: витрати на, відрахування на, винаго­рода за, покладається на, у відповідь на, у відповідності з, відповідно до, у зв 'язку з, згідно з, на додаток до та ін.