Види організацій

За величиною:

- крупні;

- середні;

- дрібні;

За кількістю цілей:

- прості;

- складні

За способом і метою утворення:

- формальні;

- неформальні

За юридичним статусом:

- юридичні особи;

- неюридичні особи

За формами підприємництва:

підприємства;

товариства;

банки;

страхові компанії;

інвестиційні фонди тощо

За характером адаптації до змін:

механістичні;

органістичні

Рис. 3.7. Класифікація організацій

Монастирський Г.Л. пропонує виділяє такі основні критерії класифікації організацій:

• за критерієм формалізації: формальні (мають чітко визначені цілі, правила поведінки, структуру й зв'язки) та неформальні (функціонують без чітко визначених цілей, правил та структури) організації;

• за формою власності: приватні, колективні (корпоративні), комунальні та державні організації;

• за формою результату: комерційні (орієнтуються на прибуток) та некомерційні організації (орієнтуються на одержання соціального ефекту);

• за типом завдань, що вирішуються: економічні, фінансові, політичні, освітні, медичні, військові та ін.;

• за принципами об'єднання людей: добровільні (церква, політичні партії, клуби), примусові (армія, початкова школа, тюрма, психіатрична лікарня), унітарні (їх члени об'єднуються для досягнення загальної та індивідуальної мети — підприємства, банки, ВНЗ);

• за характером діяльності: технологічні (реалізують технологію виготовлення певної продукції або надання послуг), програмно-цільові (реалізують певну програму діяльності з вирішенням певної соціальної проблеми), непрограмні (реалізують гнучку і складну програму дій, яку визначити наперед неможливо) [5, c. 105].

Як і попередні автори Монастирський Г.Л. наголошує, що як і системи, організації поділяються на штучні і природ­ні. Перші створюються штучним шляхом: вони проектуються, потім будуються і реалізуються на практиці. Прикладами штучних організацій є підприємства, школи, лікарні. Природ­ні організації виникають без попереднього проектування та ін­ших наперед визначених дій, наприклад поселення людей, що виникає стихійно [5, c. 106].

Висновки до лекції за темою 3:

1. Системний підхід увійшов до теорії організації як особлива методологія наукового аналізу і мислення. Здатність до сис­темного мислення стала однією з вимог, що висуваються до су­часного керівника. Сутність системного підходу в менеджмен­ті полягає в уявленні про організацію як про систему. Система, за визначенням багатьох авторів, — це сукупність взаємопо­в'язаних елементів. Характерною особливістю такої сукупно­сті є те, що її властивості як системи не зводяться до простої суми властивостей вхідних елементів.

2. На сучасному етапі всі організації розглядають як відкриті системи, тобто системи, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, а й із зовнішнім середовищем. Відкрита система характеризується: цілісністю (зміна однієї складової зумовлює зміну інших); одноосібністю (кожну складову можна розглядати окремо); перспективністю (розвиток у напрямі вдосконалення); незалежністю (можливе відокремлення підсистем); спеціалізованістю (здатність виконувати певні роботи); перетворенням вхідних елементів на вихідні; централізацією (одна зі складових стає домінуючою); зростанням (тяжіння до розширення, збільшення); циклічністю розвитку; рівновагою; непередбачуваністю причин можливих збурень.

3. Розгляд організації як системи є продуктивним, оскільки це дає змогу систематизувати і класифікувати організації за низкою загальних ознак. Так, за рівнем складності виокрем­люють дев'ять рівнів ієрархії: рівень статичної організації, що відображає статичні взаємини між елементами цілого; рівень простої динамічної системи з наперед запрограмованими обов'язковими діями; рівень інформаційної організації, або рівень "термостата";організація, що самозберігається, — відкрита система, або рівень клітини; генетичні громадські організації; організація типу "тварин", що характеризується наявністю рухливості, цілеспрямованою поведінкою і обізнаністю; рівень індивідуального людського організму — "людський" рівень; соціальна організація, що є різноманітністю суспільних інститутів; трансцендентальні системи, тобто організації, які існують у вигляді різних структур і взаємозв'язків.

4. Системний підхід при дослідженні властивостей організа­ції допомагає встановити її цілісність, системність і організо­ваність. За системного підходу увага дослідників спрямована на склад організації, властивості елементів, що виявляються у взаємодії. Встановлення у системі стійких взаємозв'язків еле­ментів на всіх рівнях, тобто встановлення закону зв'язків еле­ментів, є виявленням структурної системи як наступний сту­пінь конкретизації цілого.

5. Класифікація систем може бути здійснена за різними ознаками, однак основною є групування їх у три підсистеми: технічну, біологічну і соціально-економічну. Крім основної ознаки класифікації системи можна розділити на: штучні і природні; відкриті і закриті; детерміновані і стохастичні;• тверді і м'які. Системи можуть бути також простими і складними, активними і пасивними.

6. Розглядаючи організацію як систему, необхідно враховувати, що діяльність по управлінню ніколи не відбувається в неорганізованому просторі. Реальна управлінська праця здійснюється в середовищі різного роду стосунків, цілей, зв'язків, норм, сформованих раніше. По відношенню до роботи керівника вони виступають об'єктивними умовами і обмеженнями, тобто він діє в рамках незалежної нормативної системи. Походження таких обмежень полягає в передуванні і поточному досвіді практичної і інтелектуальної діяльності. Наприклад, продукція минулої праці реалізується в таких організаційних стосунках, як адміністративний порядок, режим роботи, посадові інструкції, законодавчі норми і так далі При цьому продуктами управління стають формальні і неформальні зв'язки, позиції членів колективу, керівників, а також різні об'єкти, наприклад соціальні інструменти, організації, цільові групи.