23

Тема 3. Формування колективу організації план

3.1. Колектив як соціальна група.

3.2. Людина як особистість.

3.3. Етапи розвитку колективу організації.

3.4. Культура організації в управлінні персоналом.

3.5. Авторитети влада керівника виробництва.

3.6. Псевдоавторитети, їх види причини виникнення.

3.7. Організаційна діяльність менеджера в системі управління. Структура організаційних здібностей менеджера.

3.8. Емоційно-вольовий вплив менеджера на підлеглих.

3.1. Колектив як соціальна група

Людина є істотою соціальною, її існування і розвиток можливі за умови перебування в середовищі інших людей, соціальне середовище людини багатошарове і охоплює соціальний клас, прошарок суспільства, сім'ю, а також трудовими колектив. Основні соціальні взаємовідносини людини складаються у трудовому колективі, де вона про­водить більшу частину свого життя і формується як особистість.

У цьому сенсі підприємство (організація) виступає у суспільстві як виробничо-економічна ланка і як соціаль­ний фактор, оскільки у трудовому колективі реалізують­ся соціальні відносини, система взаємозв'язків і співробітництва між людьми. Весь уклад суспільного буття сприймається працівником насамперед через призму мікросередовища, в якому відбувається його трудова діяльність. ^у

Суттєвою особливістю організацій є те, що вони розпочинають і розвивають свою виробничо-господарську Діяльність, створюючи для цього спеціалізовані групи працівників, призначені для вирішення певних виробни­чих та управлінських завдань. Загалом ці групи утворю­ють трудовий колектив організації.

Трудовий колектив — сукупність лю­дей, об'єднаних спільною метою і діяльністю, єдністю інтересів, єдиною організацією і взаємною відповідальністю кожного, відносинами співробітництва та взаємодопомоги.

Він є не просто механічним об'єднанням людей, які спільно працюють, а об'єднанням на основі складної си­стеми постійно діючих і водночас таких, що змінюються, розвиваються, економічних, виробничо-технічних, орга­нізаційних, дисциплінарних, моральних, побутових вза­ємозв'язків між працівниками та їхніми групами.

Усі ці взаємовідносини і взаємозв'язки відображають­ся в існуванні у колективі груп працівників — відносно стійких об'єднань людей, які безпосередньо контактують у процесі трудової діяльності чи поза нею. Останнім часом для характеристики групи використовують термін «команда». Однак команда є різновидом групи, вона ціле­спрямовано формується лідером для виконання певної програми, досягнення мети, вирішення завдань, а групи можуть утворюватися і спонтанно.

Соціальні групи відіграють вагому роль у житті люди­ни і розвитку її як особистості, що обумовлено такими їх сутнісними особливостями:

1. Соціальна група є посередником між особистістю і суспільним середовищем.

2. Соціальна група створює в індивіда почуття соціаль­но-психологічного комфорту на тлі соціального середовища, в якому особистість деперсоналізується в масі інших людей.

3. Соціальна група набуває статусу самостійного суб'­єкта життєдіяльності і розвитку.

4. У соціальній групі індивід соціалізується, отримую­чи певний соціальний статус і набуваючи досвіду міжособистісних відносин.

Кожна людина належить до багатьох соціальних груп. Загальними особливостями групового життя є ідентифі­кація себе і своїх дій з групою загалом, використання у зовнішніх, нерідко й у внутрішніх взаємодіях займенни­ків «ми», «у нас», «наші», «нам». Члени групи безпосе­редньо взаємодіють між собою, використовуючи різнома­нітні форми міжлюдських контактів. Добре організовані групи сприяють особистісному розвитку індивідів відпо­відно до їх здібностей та групових ролей.

Причини виникнення (утворення) соціальних груп, їх види і особливості функціонування різноманітні, про що свідчить табл. 3.1.

Таблиця 3.1