- •4.1. Соціальна спільність та соціальна організація.
- •Найважливіший компонент – людина: суспільна, свідома, пов'язана з іншими людьми різноманітними стосунками і формами взаємодії істота.
- •Основна властивість людини – активна, цілеспрямована поведінка.
- •Індивід
- •Дає організованому цілому постійну різноманітність,
- •Що дозволяє цьому цілому адаптуватися
- •До зовнішнього середовища, а значить, забезпечує йому необхідну стійкість.
- •Вплив рівня зв'язків на стан організацій
- •4.2. Еволюція соціальних організацій
- •Загальних прогресивних тенденцій їх розвитку, що підтверджується всією історією людства.
- •Передача історичного досвіду майбутнім поколінням, що складає найважливішу умову їх подальшого розвитку.
- •4.3. Колективи (групи) працівників в організації
- •Загальна ефективність та якість діяльності організації.
- •Опір змінам, який виникає у зв'язку із загрозою існуванню неформальної групи.
+
Лекція
4.
4.1.
Соціальна спільність та соціальна
організація.
4.2.
Еволюція соціальних організацій.
4.3.
Колективи (групи) працівників в
організації.
Матеріали
для самостійного опрацювання з теми
4.
4.4.
Умови
ефективної діяльності груп працівників.
4.5.
Регулятори
в соціальній системі.
♦ управлінської науки взагалі.
4.1. Соціальна спільність та соціальна організація.
Найважливіший компонент – людина: суспільна, свідома, пов'язана з іншими людьми різноманітними стосунками і формами взаємодії істота.
Основна властивість людини – активна, цілеспрямована поведінка.
Індивід
Дає організованому цілому постійну різноманітність,
Що дозволяє цьому цілому адаптуватися
До зовнішнього середовища, а значить, забезпечує йому необхідну стійкість.
Пошук
і
корегування цілей розвитку –
зміна
структури
спільності.
Стійкою
взаємодією елементів, що сприяє міцності
та
стабільності їх існування
у
просторі та часі.
Входженням
в
ширші спільності
як
елементи структурних утворень.
Відносно
високою мірою згуртованості.
Чітко
вираженою однорідністю складу.
Загальна мета
всієї сукупності
компонентів.
Підпорядкування
цілей кожного компонента загальній
меті системи
та усвідомлення
кожним елементом своїх завдань
і розуміння
загальної мети.
Виконання
кожним елементом
своїх функцій, обумовлених поставленим
завданням.
Відносини
субординації та координації між
компонентами
системи.
Наявність
принципу
зворотного
зв'язку
між керуючою
та
керованими підсистемами.
Першим
і найважливішим компонентом є
людина – істота насамперед суспільна,
свідома, пов'язана з іншими людьми
різноманітними
відносинами
та формами
взаємодії.
Друга
група компонентів
–
процеси
(економічні, соціальні, політичні,
духовні), сукупність яких
є зміною станів
системи в цілому або
в якійсь частині
її підсистем.
Третя
група компонентів
–
речі,
тобто предмети, залучені до господарського
і суспільного життя, так звані предмети
другої природи (виробничі
будівлі, знаряддя і засоби праці,
комп'ютерна техніка, засоби зв'язку та
управління, технологічні пристрої,
створені людиною, що використовуються
нею в процесі виробничої, управлінської
та духовної діяльності).
Четверта
група компонентів
має
духовну природу – це суспільні ідеї,
теорії, культурні, етичні цінності,
звичаї, ритуали, традиції, вірування,
які знову-таки обумовлені діями та
вчинками різних суспільних груп і
окремих індивідів.
Найширший
і найскладніший рівень:
все суспільство, сукупність членів
цього суспільства і весь комплекс
суспільних відносин — економічних,
політичних, власне соціальних, духовних.
Другий
рівень:
співтовариства,
об'єднання людей меншого порядку
(нації, стани, соціальні та етнічні
групи, еліти, поселення).
Третій
рівень:
організації,
що діють в реальному секторі економіки
(кредитно-фінансові установи, наукові,
науково-освітні фірми, корпорації,
громадські
об'єднання).
Четвертий
(первинний) рівень:
цехи,
бригади, ділянки, професійні групи,
кафедри, відділи та інші підрозділи в
межах організації, їх особливість
полягає у безпосередніх контактах
один з одним.
Види та цілі соціальних організацій
Види соціальних організацій |
Цілі соціальних організацій |
Соціально-економічні |
Головна мета: одержання максимального прибутку на користь засновників. |
|
Головна ціль: реалізація естетичних установок; вторинна ціль: одержання максимального прибутку. |
Соціально-культурні |
Головна мета: реалізація естетичних установок; вторинна мета: одержання максимального прибутку. |
Соціально-освітні |
Головна мета: задоволення потреб клієнтів в інформації та знаннях; вторинна мета: одержання прибутку. |
♦ Міжособові
зв’язки.
♦ Побутові
відносини.
♦ Відносини
за рівнями управління.
♦ Відносини
до людини громадських організацій.
■ Матеріальне
стимулювання і відповідальність.
■ Прожитковий
мінімум.
■ Пільги.
■ Привілеї.