3.5. Авторитет і влада керівника виробництва.

Авторитет – це громадське визнання особистості, оцінка колективом відповідності субєктивних якостей людини обєктивним потребам діяльності; це стійке ставлення до іншої длюдини, яке виражається насамперед у опчуттях довіри і поваги до неї. Авторитет складається з двох компонентів: авторитету посади і авторитету особистості.

Процес формування авторитету можна прискорити, якщо знати, які якості керівника є визначальними у формуванні авторитету, які його вчинки викликають повагу у підлеглих, а що їх відштовхує.

Серед складових авторитету важливу роль відіграє довіра. Авторитет залежить від професійно-ділових (професіоналізм, ділова підприємливість, ділова спрямованість), морально-комунікативних (скромність, працелюбність, старанність, добросовісність, охайність у роботі, справедливість, доброзичливість, привітність, ввічливість, повага до людей, чуйність, прорядність, тактовність) та адміністративно-упорядницьких (стилю управління – автократичного, демократичного, ліберального, якостей ).

Для характеристики авторитету використовують такі параметри:

• Широта авторитету – кількісна характеристика – це сфера впливу, кількість членів колективу, залучених до авторитетних відностин з керівником.

• Глибина авторитету – якісна характеристика; відправною точкою є початковий рівень авторитету – діловий авторитет в чоловічому, моральний в жіночому колективі.

• Стабільність – часова характеристика; як результат його систематичного підтвердження і розвитку.

Влада – можливість впливати на поведінку інших людей.

Влада - інструмент соціального управління, який здійснює цілеспрямований вплив на людську поведінку, призводить до виник­нення, зміни чи припинення людських стосунків та взаємозв'язків між складовими соціоекономічної системи. Влада - право наказувати, вимагати виконання, приймати рішення, розподілювати ресурси, діяти як організатор, керівник та контролер водночас.

Передумовою для реалізації таких можливостей є фор­мальні повноваження, які надає посада. Влада керівника виявляється в тому, що від нього значною мірою залежать посади, заробітна плата, про­сування за службовою ієрархією, доступ до соціальних благ підлеглих. Але в багатьох випадках і підлеглі мають владу над керівником, оскільки від них значною мірою залежить його поінформованість, неформальні кон­такти в колективі та ін.

Вплив—поведінка одного працівника (керівника), яка вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття тощо іншого працівника (підлеглого).

З набуттям формальних повноважень керівник отри­мує певну владу. Він повинен усвідомлювати, що масш­таб влади визначається не лише рівнем його формаль­них повноважень, а й мірою залежності підлеглих від нього. Тобто рівень впливу наділеної владою особи А на підлеглу особу Б дорівнює ступеню залежності особи Б від особи А.

Влада може набувати різноманітних форм.

1.Влада, що заснована на примусі, штрафних санкціях та за­грозі покарань. Сила примусу: в її основі лежать побоювання підлеглих, різні за походженням (страх втратити роботу, потрапити у "чорний список", бути покараним). Керівник намагається подавляти, знешкоджувати тих співробітників, які від нього залежать, але в майбутньому можуть набирати вагомості і статусу, тим самим послаблюючи його позицію.

2.Влада, що заснована на винагородах.Сила винагороди буде тим відчутнішою, чим чіткіше простежується зв'язок між стараннями, наполегливістю, самовід­даністю і досягненням результатів з однієї сторони, та позитивною реакцією лідера (визнання, преміювання, ставлення у приклад, службова кар'єра) - з іншої.

3.Експертна влада. Влада спеціаліста (експертна) передбачає унікальний досвід, високу кваліфікацію, спеціальні глибокі знання та фахові практичні навички. Дії та вчинки такого керівника сприймаються підлеглими як "істина в останній інстанції", на віру, без перевірки, як закон, обов'язковий до виконання. Його слово не підлягає сумніву, він вирішує спори, вказує правильний шлях.

4.Еталонна влада (харизматичний вплив). Референтна (еталонна) влада базується на власних магнетичних якостях лідера, які прагнуть копіювати його послідов­ники. Керівник, що володіє харизматичним впливом сприймається підлеглими як взірець, людина, яка уособлює ті риси і якості, котрими прагнуть володіти решта членів колективу. Кожний з них прагне завоювати його симпатію, звернути на себе увагу, виконати свою роботу максимально якісно.

5. Законна або традиційна влада. Легітимна (законна) влада випливає із статусу керівника в організації. Керівна посада передбачає здійснення більшості управ­лінських функцій, а підлеглий вважає цілком природнім підкорятися наказам і вказівкам. Законна влада - це невід'ємний атрибут формального лідера. Він володіє нею завжди, навіть при наявності більш впливової особи, статус якої не підтверджено офіційною посадою.

6. Влада, заснована на участі. Сила взаємодії з підлеглими вимагає таланту перекладати частину своїх функцій на плечі підлеглих, помічників. Визначити цю частину, тобто скласти перелік обов'язків, які вимагають особистого виконання, і таких, що можуть виконуватися іншими, досить складно. Проте це дозволить зосередитися на головному, почати дійсно керува­ти, а не метушитися, прагнучи встигнути зробити все самостійно.

7. Інформаційна влада. Інформаційна влада випливає із знання керівником усіх найдрібніших аспектів діяльності підрозділу чи організації. Така цілісна картина дає змогу управляти колективом, бачити хибні дії підлеглих та їх досягнення. Ті працівники, яким погрібна конкретна додаткова інформація, змушені звертатися по неї до лідера як до першоджерела, виконувати його доручення в обмін на володіння знаннями про предмет, що їх цікавить.

Досвід кращих організаційних структур свідчить, що експерт­на влада і еталонна влада є найбільш бажаними для здійснення керівництва, адже при цьому спрацьовує почуття обов'язковості підлеглих, а інформаційна і стимулююча влада ведуть до викорис­тання примусової влади і інколи викликають бажання опору з боку працюючих. Але у практичній діяльності менеджери, як правило, спираються на декілька типів влади.

За останній час відбувається зростання кваліфікації працівників та вирівнювання їх інтелектуального рівня до рівня керівників, то стає все важче реалізовувати владу, покладаючись на владу примусу та винагород.

Важливою і поширеною формою є переконання. Переконання доводяться до відома виконавців. Прислуговується цьому і логіка доказу. Важливе значення має почуття участі. Підлеглі залучають­ся до участі у підготовці і прийнятті господарських і соціальних рішень, у розподілі прибутків, дивідендів тощо. Зрозуміло, що шість типів влади - це потенційні засоби впливу, і вони породжують у підлеглих різні реакції до виконання роботи. По-різному підлеглі можуть реагувати на розпорядження керівника: з почуттям обов'язку, з байдужістю або опором чи відповідають ентузіазмом і певними прагненнями досягти організаційної мети. А за умов опору підлеглі можуть погодитися виконувати завдання, але докладають при цьому мінімум зусиль для його виконання.