Типи темпераментів

Тип вищої нервової діяльності	Особливості нервових процесів			Тип темпераменту
	Сила	Урівноваженість	Рухомість
Нестримний	Сильний	Неврівноважений	Рухомий	Холерик
Живий	Сильний	Урівноважений	Рухомий	Сангвінік
Спокійний	Сильний	Урівноважений	Інертний	Флегматик
Хворобливий	Слабкий	Неврівноважений	Гальмівний (емоційний)	Меланхолік

Оцінювання людей за властивостями темпераменту дає змогу менеджеру глибше пізнати своїх підлеглих, під­вищити ефективність управлінської діяльності. При цьо­му необхідно опиратися на позитивні риси темпераменту і долати негативні: на невитриманість холерика слід реагу­вати тактовністю і стриманістю; інертності флегматика доцільно протиставити активність; емоційність і песимізм меланхоліка можна нейтралізувати оптимізмом; в інтере­сах справи швидкість реакції сангвініка інколи слід «при­гальмовувати» .

За спостереженнями психологів, меланхоліки перед написанням проектів документів витрачають багато часу на пророблення чернеток, їхню перевірку, виправлення; сангвініки пишуть чернетки скорочено або зовсім обхо­дяться без них; холерики нерідко через неуважність роб­лять елементарні помилки; флегматики можуть не помі­тити плину часу і спізнитися із завершенням завдання. Тому менеджер повинен враховувати індивідуально-психологічні особливості своїх підлеглих, тобто здійсню­вати індивідуальний підхід до них.

Із темпераментом людини тісно пов'язана її емоційність. Виявляється вона у силі, спрямованості та характері емоцій (лат. еmovео — хвилюю, збуджую) — чуттєвої ре­акції людини на зовнішній вплив. Емоції можуть бути пози­тивними (стенічними) та негативними (астенічними). Мене­джер має вибудовувати свої відносини з підлеглими так, щоб у них завжди переважали позитивні емоції і мінімаль­ними були негативні. Людина, яка перебуває у полоні нега­тивних емоцій, навряд чи зможе працювати ефективно.

Емоціями володіє все живе. Однак якщо у тварин вони зумовлені фізичним впливом, то у людини можуть бути стимульовані фізичним способом і словом. Тому менеджер має уважно добирати слова, жести, оскільки його комуні­кативна недбалість може викликати в підлеглого негатив­ний емоційний стан, зниження ефективності його праці. Не можна також переносити на підлеглих свої негативні емоції, спричинені негараздами удома, непорозуміннями з вищими менеджерами або іншими підлеглими.

Слід також знати ступінь емоційності підлеглих для того, щоб бути підготовленим до можливого емоційного вибуху при контактах із ними. Варто зважати на те, що жінки мають підвищену емоційність порівняно з чоло­віками, і що кожна людина за одноманітного перебігу сво­го життя потребує емоційної розрядки. Тому, дбаючи про психологічну стабільність у колективі, менеджер повинен створювати умови і для емоційної розрядки співробіт­ників. На великих підприємствах із цією метою створено спеціальні кімнати емоційної розрядки, де працівники можуть компенсувати нестачу емоцій, спричинену рутин­ним перебігом виробничого життя. Емоційну розрядку мо­же організувати і менеджер: добре слово, букетик квітів жінці у день народження, комплімент, вдалий жарт ство­рюють у людей позитивний настрій на весь робочий день.

Управління людьми неможливе без знання форми відносин особистості з групою. У взаємодії з іншими лю­дина може бути конформістом або нонконформістом. Конформізм (лат. conformis — подібний, відповідний) — прийняття готових стандартів у поведінці, визнання існу­ючих порядків, норм, правил.

Як правило, думки і поведінку особистості обумовлю­ють загальна «картина світу», загальні цілі, цінності і норми будь-якої соціальної групи. Згода з думкою колек­тиву прямо не пов'язана з індивідуальним рівнем психо­логічної піддатливості. А відмова сприймати думку біль­шості колективу може означати розходження її із загаль­ними цілями та інтересами.

Згода індивіда з колективом може означати дві прин­ципово різні позиції: усвідомлене сприйняття колек­тивних норм, згоду з ними, тобто колективізм, і маску­вання за сприйняттям цих норм байдужості, соціальної інертності.

Протилежний конформізму нонконформізм (франц. non- conformisme, від non — ні і conformisme — пристосовуватися) також може мати два варіанти. В одному з них свідомо й принципово переконана людина у правоті своєї позиції, протиставляє себе колективу і перемагає; в іншому — проти­ставлення особистості колективу породжене марнолюбством, надмірною зарозумілістю тощо. Для впливу на таких людей слід наочно продемонструвати реальні, а не уявні результати їхньої праці, рівень їх професійної підготовки.

Знання основних характеристик людини як особис­тості дає змогу менеджеру гармонізувати соціальні відно­сини в організації, розставити людей на робочі місця з урахуванням їх особистісних якостей, знизити ризики ви­никнення конфліктних ситуацій у колективі.