- •1Лабораторна робота: Одержання каталізаторів глибокого окислення вуглеводів (метану) методом співосадження активних компонентів
- •1.1Стислі теоретичні відомості
- •1.2Експериментальна частина
- •1.3Методика розрахунку
- •2.2Експериментальна частина
- •2.3Методика розрахунку
- •3.2Експериментальна частина
- •3.3Методика розрахунку
- •4.2Експериментальна частина
- •4.3Методика розрахунків
- •5.2Експериментальна частина
- •6.2Експериментальна частина
- •6.3Обробка експериментальних даних
- •7.2Експериментальна частина
- •7.3Методика розрахунків
- •7.4Результати
- •7.5Висновки
- •8Лабораторна робота: Визначення загальної поруватості каталізатора
- •8.1Короткі теоретичні відомості
- •8.2Експериментальна частина
- •8.3Методика розрахунків
- •8.4Результати
- •8.5Висновки
- •9Лабораторна робота: Розрахунок кінетичних параметрів
- •I спосіб:
- •II спосіб:
1.3Методика розрахунку
Приклад розрахунку на 10г каталізатору зі співвідношенням СоО:Сr2О3=5:5.
М(Со(NO3)2 · 6H2O) = 183+108=291 г/моль
M(Cr(NO3)3 · 9H2O) = 238+162 = 400 г/моль
M(CoO) = 75 г/моль
M(Cr2O3) = 152 г/моль
Розрахуємо кількість кристалогідрату, який необхідний для приготування розчину із заданим вмістом активних компонентів. Для цього використаємо пропорцію.
В 291 г кристалогідрату Со(NO3)2 · 6H2O міститься 75г CoO,
а в х г кристалогідрату Со(NO3)2 · 6H2O буде міститися 5 г СоО.
Отже,
В 400 г кристалогідрату Сr(NO3)3 · 9H2O міститься 152/2г Cr2O3,
а в х г кристалогідрату Сr(NO3)3 · 9H2O буде міститися 5 г Сr2О3.
Отже,
1.4Результати
Необхідно обрахувати вихід кобальт хромового каталізатора.
1.5Висновки
2Лабораторна робота: Приготування каталізатора методом просочування та його дослідження
Мета роботи: Приготувати каталізатор методом просочування
Реактиви:
Cu(NO3)2∙3H2O кристалічний;
Co(NO3)2∙6H2O кристалічний;
γ-А12О3 гранули.
Обладнання:
чашка Петрі 2 шт.;
мірна колба на 25 см3;
лодочка керамічна 2 шт
керамічна чашка 2шт.
2.1Стислі теоретичні відомості
Метод отримання каталізаторів нанесенням активного компонента на носій має наступні переваги у порівнянні з іншими:
відносна простота;
можливість з високим ступенем точності визначити долю активного компонента (СuО або Со3О4) на носії (γ-А12О3);
значно меншою кількістю шкідливих відходів;
більш ефективне використання активного компонента.
Однак існують і недоліки, до яких слід віднести наступні - кількість нанесеного активного компонента обмежена добутком розчинності солі, із якої отримано активний компонента; для нанесення більшої кількості активного компонента потрібне додаткове просочування.
Нанесені каталізатор поділяють на два класи:
сорбційні – спостерігається взаємодія між носієм та вихідною речовиною, яка адсорбується на поверхні;
просочувальні – вихідна сполука вноситься в пори носія в розчиненому стані.
Зазвичай порувату основу просочують розчином, який містить не активні компоненти каталізатора, а сполуки які переходять в ці компоненти при певній обробці. Частіше за все використовують солі, аніони яких можливо легко видалити в процесі термічної обробки: нітрати, карбонати, ацетати тощо. При синтезі металічних каталізаторів спочатку отримують на носії оксиди, які потім відновлюють до металу.
При отриманні каталізатора з нерозчинних солей суміщують просочування з осадженням, спочатку наносять один компонент, а потім інший. В цьому випадку осад утворюється безпосередньо в порах носія. Часто необхідно щоб активна речовина не розчинялась в ряді рідин: воді, вуглеводнях, спиртах, тощо. Для цього готують каталізатор у вигляді суспензії, наносять останній на підложку, потім систему піддають термічній обробці.
Просочування носія в загальному випадку складається з наступних стадій:
евакуація газу з пор носія;
обробка носія розчином;
видалення надлишку розчину;
сушіння та прожарювання.
Просочування можливо здійснювати періодично та безперервно. При безперервному просочуванні отримують більш однорідний за складом каталізатор. Просочування може бути одноразовим або багаторазовим. Останнє використовують у випадку коли за один раз неможливо нанести необхідну кількість солі (у випадках відносно низької розчинності солі). Після кожного просочування солі переводять термообробкою в нерозчинний стан, тому при багаторазовому просочуванні технологія значно ускладнюється.