Тема 6. Редагування та його види (6 год.)

Теоретичний семінар (2 год): Етимологія поняття “редагування” від лат. redactus – “приводити в порядок”. Французьке reaction з двох слів red – знову і actio – діяти. Редагування як повторна дія з метою удосконалення, наведення порядку після уже кимся або власноруч зробленого. Міра редакційного втручання до первісного авторського слова. Редагування та трансформація оригіналу. Редагування та реінтерпретація. Спектр спроб дефініцій поняття: “сфера суспільно-політичної та ідеологічної праці”, “вид інтелектуального випробування рукопису”, “діяльність, пов’язана з регулюванням інформаційно-комуні­ка­тивнних процесів у суспільстві”, “критичний аналіз твору з тих чи інших позицій”, “приведення тексту у відповідність із чинними нормами і стандартами”, “остаточне опрацювання тексту перед здачею до складання з позицій сприйняття”. Творчі аспекти редагування. Редагування як мистецтво. Наукове визначення поняття “редагування” у вузькому та широкому розумінні. Організація і зміст процесу редагування. Етапи редагування. Види редагування: загальне (універсальне) і спеціальне (літературне, наукове, художньо-технічне). Літературне редагування (вдосконалення мови і стилю, уникнення граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок). Художньо-технічне редагування (художньо оформлення видання; технічні параметри набору й верстки; шрифтова палітра набору; величина шрифтів; відступи; спуски; підверстки тощо). Специфіка наукового редагування.

Ключові поняття і дефініції:

Редагування у широкому розумінні – це вид професійної діяльності, пов’язаної з підготовкою до випуску різних видів видавничої продукції, а також теле-, радіопередач та кінофільмів. Така діяльність здійснюється здебільшого у сферах ЗМІ, книговидання та кінематографії. У вузькому розумінні поняття редагування є складовою редакційно-видавничого процесу, яке передбачає послідовне виконання цілої низки організаційних, творчих, наукових та технічних функцій, спрямованих на удосконалення змісту і форми призначеного для друку (або передачі в ефір) твору, приведення його у відповідність із загальноприйнятими або спеціальними вимогами і правилами. Форми редакційної правки.

Процес редагування включає такі його змістові етапи:

• перше, наскрізне, читання;

• доведення (спільно з автором) оригіналу до комплектності;

• робота над структурою (композицією, архітектонікою);

• визначення єдиного стилю представлення тексту;

• робота з допоміжною та службовою частинами видання;

• робота над заголовками (тематичні, нумераційні, літерні, заголовки на шмуцтитулі, заголовки шапкою, у розріз із текстом, у підбір із текстом, заголовок віконцем, заголовок боковиком тощо);

• виработка єдиного синтаксичного і морфологічного типу оформлення тексту, уніфікація його елементів (лапки, скорочення, виноски тощо);

• робота над уведенням цитат (повністю, у скороченні);

• редакційна правка (із застосуванням різних видів редагування – літературно-стилістичного, наукового, художнього, технічного тощо).

Редакційна правка – це процес вдосконалення авторського тексту, спрямований на усунення неточностей, повторів, досягнення чіткості формулювань, логічності викладу, наукової ясності, історичної коректності, мовностилістичної грамотності тощо. Редактор може здійснювати:

• заміни;

• вставки;

• виділення;

• переставлення;

• скорочення;

• перероблення.

Наукове редагування – вид спеціального редагування, яке спрямоване на аналіз, оцінку твору та виправлення його неточностей з наукового боку. Наукове редагування здійснюється здебільшого запрошеними та залученими до редакційно-видавничого процесу провідними спеціалістами в тій чи іншій галузі науки. Ім”я наукового редактора зазначається на титулі або на звороті титульної сторінки, що слугує для читача гарантією високої якості та солідності видання.

Практикум (4 год):

Завдання: Здійснити редакційну правку фрагменту тексту конкретного дослідження з культурологічної проблематики з трьох напрямів: літературна редакція, наукова редакція, художньо-технічна редакція.