Тема 7. Ранні форми культури. Культура ранніх цивілізацій.

План

1. Культура збирання і полювання.

2. Культура народів ранніх цивілізацій.

Витоки і коріння нашої культури знаходяться в первісному суспільстві. Первісне суспільство – це дитинство людства, яке було найтривалішим в історії людства. Саме з цього культурно - історичного періоду починається історія людської цивілізації, формується людина, виникає суспільство, зароджується духовність: релігія, мораль, мистецтво.

Питання про виникнення людини хвилює вчених вже багато століть, існують релігійний та еволюціоністський погляди на цю проблему. Еволюціоністи стверджують, що людина є результатом космічної, біологічної та культурної еволюції, тобто людина має дві природи: біологічну і соціальну. Біологічна еволюція - необоротний і певною мірою спрямований історичний розвиток живої природи. Використовуючи природу, тварина радикально не змінює її. Споживаючи продукти природи, вона лише користується нею, залишаючи сліди своєї присутності, але не сліди своєї волі, тому що певний набір інстинктів обумовлює стереотипи її поведінки. Тварині природою не дані індивідуальні варіації поведінки, що зафіксовано в молекулах ДНК. Еволюція людини характеризується фундаментальними процесами генетичної мінливості, адаптації і відбору, які лежать в основі величезної різноманітності органічного життя. Світ культури тісно пов`язаний з процесом переходу від тварини до людини. Культурна еволюція схожа на біологічну – інформація передається наступним поколінням, але не за допомогою ДНК, а шляхом наслідування, навчання. У людей, як представників Homo sapiens присутня індивідуальна варіативність поведінки, яка невідома тваринному світу. Людина виділилася з природи завдяки: вмінню виробляти знаряддя праці; розвитку членоподільної мови; наявності свідомості і розуму; здібності підніматися над своїми інстинктами і здійснювати моральний вибір. Цікава і важлива думка російського вченого Поршнєва про те, що розвиток мови (і мислення) привів до гальмування інстинктів. Це відповідає співвідношенню свідомого і несвідомого в психіки в сучасної людини. Свідомість пригнічує, блокує, витісняє несвідомі інстинктивні імпульси (які, втім, не зникають, а продовжують функціонувати в несвідомому, формуючи різні "комплекси", "субосіб". Можливо, саме ця здатність свідомого логічного мислення гальмувати інстинктивні імпульси і стала одним з найважливіших придбань людини, яка забезпечила її перемогу і вихід на дорогу "цивілізації".

Інтенсивний розвиток пралюдини розпочався у льодниковому періоді, що характеризувався різкою зміною кліматичних умов та природними катаклізмами. Це змушувало гомінідів шукати засоби пристосування до нових умов і, найбільшою мірою, - цілеспрямовано пристосовуватися відповідно до потреб життя. Вихідними умовами такого типу пристосування були: розвинута вища нервова система, достатня для подальшої інтенсифікації інтелекту, здатність спілкуватися й використовувати підручні знаряддя у процесі пристосування, спільний спосіб існування. Тривалий груповий відбір цього виду гомінідів у подальшому сприяв розвиткові та вдосконаленню цих генетичних властивостей як засобів уже діяльного, а не суто органічного пристосування до навколишнього середовища.

Коротко охарактеризуємо ступені еволюції світової культури . Першою ступінню (або епохою) є культура збирання і полювання — надзвичайно тривалий етап в розвитку людства. Якщо ми виділилися з тваринного царства близько мільйона років тому (ці кордони можуть бути надалі збільшені), то майже 99% минулого з тих пір часу відноситься до періоду збирання і полювання. Біологічна і культурна спадщина людства багато в чому визначається досвідом збирача, рибалки, мисливця. Провідними чинниками первісної культури були пошук їжи, статеве життя і самозахист. Саме ці три основні змінні еволюційної історії визначали структуру людського суспільства аж до зародження сільського господарства.

Наступний рівень в розвитку світової культури — аграрна культура, яка тривала 10 тис. років, характеризувалася низькими темпами розвитку, її основою було землеробство і скотарство. Сільське господарство зародилося приблизно за 8 тис. років до нашої ери, а справжнє промислове виробництво почалося десь близько 1750 р. нашої ери. Таким чином, золоте століття європейського абсолютизму, одним з символів якого є знаменитий і «потонувший» в розкошах Версальський двір, є частиною аграрної культури. Для більшої ясності цю епоху можна розділити на чотири етапи: Період невеликих держав (8000 — 3500 рр. до н.е.). Період давніх імперій (3500 — 600 рр. до н.е.). Період античних держав (600 р. до н.е. — 500 р. н.е.) Період європейської гегемонії (500 — 1750 рр. н.е.). Формування держав — одна з найбільш наочних і стійких особливостей історії поведінки людини, і поряд з появою писемності її часто називають початковою віхою становлення цивілізації. Впродовж епохи аграрної культури характер державного пристрою мінявся залежно від умов, які складалися в рамках вказаних вище етапів. Адже держава — це, з одного боку, прояв і результат соціальної поведінки людини в умовах аграрної культури, а з іншого — наслідок боротьби за право розпоряджатися надлишками. В цілому ж освоєння нового способу життя, що передбачав наявність держави, могутніх владик, храмів, плуга, колеса, металів, грошей і писемності, супроводилося зміною в поведінці людини і наростанням темпів культурної еволюції. Кінець кінцем прискорення еволюції культури привело до появи науково-технічної культури, яка зародилася в індустріальну епоху (її початок датується 1750 р.) і почала свою переможну ходу в світі, починаючи з кінця XIX ст і до сьогодення.

Приблизно 40–50 тисяч років назад біологічна еволюція людини припинилася, продовжилося лише відсіювання осіб, що істотно відхилялися від біологічної норми. Як зазначено вище, першою формою людського суспільства був первіснообщинний лад. таким чином: по-перше, первісна культура- це самий давній тип культури, що цілком визначав буття людей впродовж майже всієї їхньої історії. По-друге, первісною, архаїчною залишається культура народів, що живуть «поряд з нами, народів яких деякі вчені називають примітивними. По-третє, прадавня культура залишається органічною і вельми істотною частиною сучасної культури, яка заслужено гордиться своїм раціоналізмом і технічною могутністю. Минуле не вмирає. Воно залишається живим серед живих, визначаючи самі форми подальшого життя, через пам'ять традицій, системи духовних цінностей, світобачення, обряди і багато в чому іншому. Сорок тисяч років архаїчної культури не могли зникнути безслідно, вони з нами і в нас.

Однією з особливостей первісної культури є її гомогенність(однорідність). Опис і аналіз первісної культури показують, що в поведінці первісної людини добування їжі, розмноження і самозахист нерозривно позв'язані, життя збирача і мисливця було примусовою грою по жорстоких правилах, регульованою цими трьома основними функціями людської поведінки. Саме у цих рамках людина була орієнтована переважно на зовнішнє середовище, природу, за допомогою розумових здібностей цілеспрямовано удосконалювала свою поведінку і розвиток.

Іншою особливістю первісної культури є її синкретичність, яка знайшла втілення в тотемізмі. На перших етапах свого розвитку люди набагато краще, ніж ми зараз, відчували свою єдність з природою, і тому охоче ототожнювали себе з її конкретними проявами. У культурі ця індентифікация набула форми тотемізму, тобто переконаності у тому, що кожна група людей тісно пов'язана з якоюсь твариною або, рідше, рослиною-тотемом і знаходиться з ними в родинних стосунках.

Наступна особливість первісної культури полягає в тому, що вона є культурою табу(заборон). Звичай табуювання виник разом з тотемізмом, він в тих умовах виступає у вигляді найважливішого механізму контролю і регулювання соціальних стосунків. Так, статево вікове табу регулювало статеві стосунки в колективі, харчове табу визначало характер їжі, призначеної вождеві, воїнам, жінкам, дітям і ін. Ряд інших табу були пов'язані з недоторканістю житла або вогнища, з правами і обов'язками окремих категорій членів племені. Деякі речі, у тому числі і їжа, що належали вождеві, теж були табуйовані. Дослідники(Дж.Фрезер, Л.С.Васильев) наводять багаточисельні приклади того, що порушення табу приводило до смерті порушника.

Знання про про ранні форми культури ми дістаємо з двох джерел:

1) вивчення рештків матеріальної культури первісного суспільства які знаходять археологи;

2) вивчення життя племен збирачів і мисливців, що збереглися донині (точніше до ХІХ ст., бо сьогодні їх залишилось лише 50 тис. в пустелях Австралії, африканських джунглях, болотах Амазонки, в Арктиці).

Чим же характеризується культура збиральництва й полювання? Збиральники і мисливці проживали, об’єднавшись у невеликі групи, в середньому до 40 чоловік. Харчувалися природними продуктами рослинного і тваринного походження. Археологічні знахідки на стоянках наших предків засвідчують, що давні жителі полювали на різноманітних тварин. Практикувалося рибальство. Цим займалися чоловіки. Збиранням рослинної їжі займалися винятково жінки. Тобто існував розподіл праці за статевою ознакою.

Такий спосіб виробництва не давав необхідної кількості їжі на обмеженій території. Тому кочування, мобільність племен у пошуках тварин, неосвоєних територій – запорука їх виживання. По суті первісна людина була вічним мандрівником. Судячи за даними, здобутими у ХІХ ст., плем’я із сорока чоловік потребувало майже 100 км2 території. Таким чином, до виникнення сільського господарства на території Франції, наприклад, могло проживати не більше 20 тис. чоловік. Мобільність, як характерна риса життя первісної людини, вимагала умисного обмеження чисельності населення. Племена регулювали свій кількісний склад у відповідності до наявності харчових ресурсів.

Розглядаючи матеріальну культуру первісного суспільства необхідно відзначити, що і засоби виробництва, і основні предмети вжитку, в первісному суспільстві були власністю колективу. Цей принцип власності дотримувався перш за все відносно їжі. Здобута членами колективу (спільно або поодинці) їжа потрапляла в загальний казан. І місце біля нього мав кожен сильний, як і покалічений, удачливий як і невдачливий член племені. Таким чином, і творцями, і розповсюджувачами, і споживачами були одні і ті ж люди. Основними технічними засобами збирачів були палиця-копачка, загострена з одного кінця, плетені корзини і шкіряні посудини. Первісні збирачі займалися збором найрізноманітніших рослинних продуктів харчування, «подарованих» природою: овочів, фруктів, грибів, ягід, горіхів, їстівного коріння, злакових зерен, і багатьох інших рослинних об'єктів, які можна було споживати . Окрім рослинної їжі, вони збирали і продукти харчування тваринного походження, як м'ясні - молюсків, личинок, комах і ін., так і нем'ясні, - яйця птахів, мед. Полювали на дрібних тварин: жаб, ящірок, змій, ракоподібних, гризунів, пташенят і ін. Рибу давало примітивне рибальство. Рибу ловили руками, корзинами, били списом і острогою.

Спис з'являється декілька пізніше, що стало великим досягненням первісної людини. Спис поступово потіснив палицю-копачку. З часом поряд зі списом виникають і набувають широкого поширення всілякі кам'яні знаряддя праці: скребла, рубила, різці, ножі, відбійники, гострокінечники, диски, наконечники копій тощо.

Для виготовлення знарядь праці в первісному суспільстві застосовувалися різноманітні матеріали: дерево, кора дерев, їх вітки і коріння, шкури тварин, сухожилля, кістки і роги тварин, бивні мамонтів і слонів, кістки риб, раковини. Проте, не всі ці матеріали застосовувалися в однаковій мірі. Одні мали більше вживання, інші - менше. Найбільшого поширення при виготовленні різних технічних засобів набули камінь і дерево.

З кам'яної сировини більше використовувався кремінь, але застосовувалися також яшма, халцедон, піщаник, роговик, вапняк, кварцит, діоріт, обсидіан, діабаз, мармур, граніт, базальт і інші породи каменя. Ту породу каменю, якої було більше на поверхні, використовували більшою мірою в даній місцевості.

У первісному суспільстві міфологія була основним способом розуміння світу, первинною пануючою формою суспільної свідомості людини. Міф виражав світовідчуття і світобачення епохи. Сам термін міфологія має грецьке коріння (міфос - розповідь і логос - учення). Люди з найдавніших часів прагнули осмислити явища навколишнього світу. Міфологія є своєрідною системою фантастичних уявлень про природну і соціальну дійсність, яка оточувала людину.

Чому ж сприйняття світу первісною людиною набуло такої своєрідної форми? Справа в тому що людина ще не виділяла себе з природного і соціального довкілля і мала особливості первісного мислення, яке було сильно пов`язано з емоційною сферою. Наслідком цього з'явилося наївне уособлення, олюднення навколишньої природи і витікаюча звідси загальна персоніфікація в міфах і широке метафоричне зіставлення природних і культурних (соціальних) об'єктів. Людина переносила на природні об'єкти свої власні риси, приписувала їм життя, людські відчуття, людські стереотипи поведінки. Олюдненими могли бути будь-які явища і природні форми. Людською мовою і людською поведінкою володіли річки, гори, дерева і тощо. Звірі могли збиратися біля багаття, радитися і обговорювати важливі питання. Людина первісного племені ще не відокремлювала себе від світу тварин і виводила свій рід від навколишніх звірів. Тотемістичні предки малюються істотами подвійної - тваринної і людської природи і часто міняють своє обліччя.

Особливою рисою міфотворчості є її символізм. Плотські чинники, емоції трансформувалися в реальність шляхом символічного позначення, моделювання навколишнього світу, створюючи новий ірреальний світ.

Все різноманіття світу видається як наслідок подій далекого минулого і дій міфічних героїв, предків, богів. У міфі різко розмежовано давнє (сакральне) і сучасне. Всяка подія в сакральному часі набуває характеру парадигми (грец. - приклад, зразок), розглядається як предмет, зразок для сучасності. Як правило більшість міфів починаються традиційною заставкою: “Давним давно..”. Міф зазвичай поєднує в собі два аспекти: розповідь про минуле і пояснення сьогодення, а інколи і майбутнього. Як це сталося? Як це зроблено? Чому? Саме пояснення якого-небудь реального явища в оточуючому довкіллі людини є найважливішою функцією міфів народів різних країн. Причому в примітивному суспільстві пояснення дається зазвичай в наївній, спрощеній формі, виходячи з із звичної побутової обстановки даного народу або племені. Ось, наприклад, один з міфів Меланезії про походження моря. Колись море було маленьким і стара жінка тримала його в горщику прикритому каменем і використовувала для варива їжі. Її діти підглянули що вона робить, зняли камінь і море широко розлилося.

Релігія первісної людини мала практичний характер.

Як було відмічено вищим первинними формами релігії були:

- тотемізм (англ. totem з мови індійців, що означає «його рід») - поклоніння роду, племені - тварині, рослині, предмету або явищу природи, яке вважається своїм предком;

- анімізм (від лат. anima - душа) - віра в існування духів, в наявність незалежної душі у людей, тварин, рослин;

- фетишизм(від.лат.fetico – зроблений) - віра в надприродні властивості особливих предметів (носіння амулетів, поклоніння священим книгам, святим місцям);

- магія(від.лат.magia - чаклунство) - віра в дієвість особливих обрядів (вона буває любовною ,шкідливою, сільськогосподарською і тощо). У житті первісної людини майже немає такої сфери діяльності, яка не доповнювалася й магічними діями.

Треба сказати, в духовній культурі первісного світу мистецтво грало таку ж багатофункціональну роль як і загострений камінь. Що наштовхнуло людину змальовувати ті або інші об'єкти? Зараз це важко встановити, можливо основою для малюнка послужив відбиток руки або ноги, а далі з`явилася фігура? Певного відповіді на це питання немає. Інтерес первісних людей до нового для них виду діяльності — мистецтва — одна з значних подій в історії людства. Первісне мистецтво відобразило перші уявлення людини про оточуючий світ, завдяки йому зберігалися і передавалися знання і навички, відбувалося спілкування людей.

Потрібно відзначити що наукою до цих пір не вирішено питання про походження мистецтва. Не викликає сумнівів те, що художня діяльність існувала на всіх етапах первісної культури, отже, мистецтво було постійним способом реального буття, що дозволяє ,з певними підставами, говорити про біопсихологічне коріння мистецтва, про напівінстинктивну потребу людини прикрашати і розфарбовувати себе і своє житло, надавати привабливу форму предметам. Про природжені підстави цієї потреби говорить її незвичайна стійкість, а так само та насолода, яку дає людям заняття художньою діяльністю. Художня діяльність є потребою психіки, вона пов'язана з особливостями світосприймання і природженими формами творчої активності. Мистецтво не було відособленою частиною давньої культури, воно було універсальним засобом буття всіх її елементів, способом їх об'ективізації і основним засобом їх прямої дії на людей. Це пов'язано з синкретичним характером первісної культури.

У прадавніх ритуалах вже використовувалися елементи скульптури і живопису /маски, статуї, натільні розписи, наскальний живопис, малюнки на землі/, музика, спів, речитатив, театральна організація дії. В цілому первісне мистецтво було дитячим, воно не знало простору, повітря, в ньому багато умовностей. Первісний художник, змальовував умовно частини тіла людини /очі, руки/, ціле за допомогою схематичного перерахування його частин/ зображення птиці у вигляді окремого пір'я, предмети насправді невидимі, але про присутність яких у визначеному місці йому було відомо /риб під водою/. Цей художній принцип зберігся в деяких раньоклассових суспільствах Давнього Єгипту. Набагато частіше первісні художники зверталися до зображення тварин. Найбільш давні з цих зображень ще дуже схематичні. Наприклад, вирізані з м'якого каменя або із слонової кісті невеликі і дуже спрощені статуетки звірів — мамонта, печерного ведмедя, а також виконані однобарвною контурною лінією малюнки тварин на стінах ряду печер Франції та Іспанії. Зазвичай ці контурні зображення нанесені на камінь різьбленням або прокреслені по сирій глині. Як у скульптурі, так і в живописі в цей період передаються лише найголовніші особливості тварин: загальна форма тіла і голови, найбільш помітні зовнішні прикмети.

Первісні люди створили всі види музичних інструментів: ударні: /із кістки, дерева або натягнутого шматка шкіри/, струнні або щипкові, прототипом для них була тятива лука/, духові з порожнистого дерева і трубчастої кістки. Особливо широке вживання мали барабани і тріскачки.

Найраніша форма писемності з'явилася до кінця родового ладу. Називалася вона піктографією /лат. Picture намальований / і була умовними малюнками на шкірі, корі, дереві, кісті, камені. Особливо широко піктографія була поширена у індійців Північної Америки. Піктографії передувала мова звукових і німих сигналів. До звукових сигналів відносяться удари по барабану. Німими сигналами були шнурки з вузлами, позначки на деревах і інших предметах, заломлені в певному напрямі дерев.

На зміну культурі скотарів та землеробців прийшла культура раннього землеробства: скотарство і землеробство. Скотарство було засноване на прирученні диких тварин, люди переконалися, що приручати тварин економніше, ніж вбивати. Скотарі вели кочовий спосіб життя, а мисливці і збирачі — бродячий. Городництво — це перехідна форма від добування готових продуктів (диких рослин) до систематичного і інтенсивного вирощування окультурених рослин. Невеликі городи з часом поступилися місцем обширним полям, примітивні дерев'яні сапи — дерев'яному, а пізніше залізному плугу. Найстародавніші центри землеробства виникли в місцях природного зростання дикого ячменю, пшениці, рису, маїсу. Збирачі та мисливці щороку збирали ці врожаї і привчалися дбати про відновлення посівів. Усвідомивши взаємозв`язок між посівом та врожаєм, людина почала саджати насіння в землю. Це дало поштовх до розвитку аграрної культури.

Питання для самоконтролю:

• Пригадайте, як називалися ранні форми культури.Охарактеризуйте їх.

• Подумайте, які форми релігійних вірувань первісності вам відомі ?

• Що означають поняття «табу», «магія», «анімізм», «фетишизм», «тотемізм»?

• Проаналізуйте, яку роль в житті первісної людини грав міф ?

• Що зумовило формування зачатків мистецтва?

Література:

1.Бичко А.К. та ін. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1992. 2.Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В.А. Греченко, І.В. Чорний, В.А. Кушнерук, В.А. Режко. – К.: Літера ЛТД, 2005 3.Мид М. Культура и мир детства. – М., 1988

4.Тейлор Э.В. Первобытная культура.- М., 1989

5.Чмихав М.О. Давня культура: Навч.посіб.- К., 1994