3. Поняття зобов’язань та їх класифікація

При здійсненні господарської діяльності підприємство використовує значну кількість активів, необоротних та оборотних. Джерелами формування активів підприємства можуть бути як власні так і залучені засоби. Залучені засоби представляють собою зобов’язання підприємства.

Зобов'язання - це вид цивільних правовідносин. Як правило зміст будь-яких правовідносин включає в себе суб'єктивне право, а саме право вимоги, і відповідне йому зобов’язання. Тобто вони містять в собі права та обов'язки кожного учасника правовідносин, наприклад права та обов'язки продавця і покупця, підрядника і замовника, працівника і роботодавця, платника податку і бюджету.

Зобов'язання за суб'єктивним складом, за їх характером та цільовим призначенням мають певні спільні риси - юридичні й економічні. У Цивільному кодексі України зазначається, що на підставі зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, а саме передати майно, виконати роботу, заплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язків.

Оскільки зобов'язання є видом цивільних правовідносин вони мають певні елементи, а саме складаються з суб'єктів і об'єктів.

Суб'єктами таких правовідносин як зобов'язання є кредитор і боржник.

Кредитор - сторона того чи іншого зобов'язання, на користь якої боржник повинен здійснити певні дії: передати майно, сплатити гроші тощо. Кредиторами є банк-позичальник кредиту, постачальники та підрядники, держава (по податках), працівники підприємства, державні цільові фонди, векселєдержателі, підприємства-покупці, що сплатили аванс за відвантаження продукції тощо.

Боржник - це особа (юридична або фізична) яка повинна здійснити на користь кредитора певні дії: передати майно, сплатити гроші тощо.

Об'єктами зобов'язання є кредит, товари, роботи, послуги, податки, заробітна плата, відрахування на соціальні заходи, векселі видані, аванси одержані тощо.

Методологічні засади формування у вітчизняному бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (Стандартом) Бухгалтерського Обліку 11 «Зобов'язання». Визначення зобов’язань наводиться у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якого зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Згідно П(С)БО 11 «Зобов’язання» з метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяються на:

довгострокові,

поточні,

забезпечення,

непередбачені зобов’язання,

доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов’язань належать зобов’язання, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців з дати їх виникнення. До довгострокових зобов’язань належать:

довгострокові кредити банків;

інші довгострокові фінансові зобов’язання;

відстрочені податкові зобов’язання;

інші довгострокові зобов’язання.

Поточні зобов'язання - це зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу. Поточні зобов’язання включають:

короткострокові кредити банків;

поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;

короткострокові векселі видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків.

Забезпечення - зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу (гарантійні зобов’язання, резерв оплати відпусток тощо).

Непередбачене зобов'язання - це:

1) зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або

2) теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

До складу доходів майбутніх періодів включаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.